ПІ 9.1.60 - 324 - 04. Примірна інструкція з охорони праці під час ведення рятувальних робіт на водних об'єктах


Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій Державна спеціальна (воєнізована) аварійно-рятувальна служба

ПРИМІРНА ІНСТРУКЦІЯ

З ОХОРОНИ ПРАЦІ

під час ведення рятувальних робіт на водних об'єктах

м. Київ

УЗГОДЖЕНО

Національний науково-дослідний інститут охорони праці

Лист №496 від 11.08.04

ЗАТВЕРДЖЕНО

Наказ ДСВАРС МНС України

ПІ 9.1.60 - 324 - 04

ПРИМІРНА ІНСТРУКЦІЯ

З ОХОРОНИ ПРАЦІ

під час ведення рятувальних робіт на водних об'єктах

1. Загальні положення

1.1. Ця примірна інструкція з охорони праці під час ведення рятувальних робіт на водних об'єктах (далі - Інструкція) поширюється на працівників Державної спеціальної (воєнізованої) аварійно-рятувальної служби МНС України (далі - ДСВАРС), які виконують рятувальні роботи на водних об'єктах з використанням рятувального майна, маломірних плавзасобів і водолазного спорядження.

1.2. Рятувальні роботи на водних об'єктах - комплекс заходів, спрямованих на запобігання загибелі і рятування людей на водних об'єктах при виникненні надзвичайних ситуацій, у тому числі під час перевезення людей та вантажів на водоймищах, переправ через водні перешкоди, відпочинку людей на воді, промислової, спортивної та аматорської рибалки влітку і взимку.

1.3. До самостійної роботи рятувальником допускаються особи, які: досягли 18 років і вміють плавати;

пройшли медичний огляд відповідно до встановленого порядку і не мають медичних протипоказань;

пройшли навчання та перевірку знань з тих видів рятувальних робіт, що будуть виконувати, і мають відповідні посвідчення (посвідчення водолаза, книжку рятувальника тощо);

атестовані на здатність до проведення аварійно-рятувальних робіт;

мають посвідчення на право керування маломірними плавзасобами, якщо це входить в їх обов'язки;

пройшли обов'язкове попереднє спеціальне навчання і перевірку знань з питань охорони праці щодо виконання конкретних рятувальних робіт, вступний і первинний інструктажі з охорони праці та навчання з надання долікарняної допомоги потерпілим від нещасних випадків на воді або підготовку за спеціальною програмою.

1.4. Під час проведення рятувальних робіт на водних об'єктах можуть мати місце такі основні небезпечні і шкідливі фактори:

зіткнення з плаваючими чи затопленими предметами чи плавзасобами;

тілесні ушкодження частинами плавзасобів, що рухаються (особливо небезпечним є гребний гвинт при працюючому двигуні);

непередбачені (несвідомі та інстинктивні) дії потерпілих (потопаючих) на воді (можуть чіплятися за рятувальника мертвою хваткою та тягнути його під воду);

низька температура води, сильні течії;

термічні фактори (сонячне опромінення, пожежі, вибухи при подачі палива в карбюратор двигуна плавзасобу самопливом, перевірці наявності палива в баці з використанням відкритого вогню);

великі хвилі води та висока швидкість повітря при штормовій погоді.

1.5. Рятувальник при виконанні рятувальних робіт на водних об'єктах зобов'язаний:

дбати під час надання допомоги людям, які потерпають лихо на воді, про їх безпеку і здоров'я, а також про особисту безпеку і здоров'я;

знати і виконувати вимоги цієї Інструкції, правил поводження з рятувальним майном;

уміти користуватися індивідуальними та колективними рятувальними засобами і засобами колективного та індивідуального захисту.

1.6. Рятувальник, в залежності від виду рятувальних робіт (пошук та рятування на поверхні води, під водою), забезпечується засобами індивідуального захисту відповідно до табелю оснащення, затвердженого в установленому порядку.

1.7. Під час виконання своїх обов'язків рятувальник зобов'язаний дотримуватись вимог санітарних норм та особистої гігієни.

1.8. Особи, винні у порушенні вимог цієї Інструкції, несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну або кримінальну відповідальність згідно з чинним законодавством.

2. Вимоги безпеки перед початком чергування (роботи)

2.1. Перед початком чергування (роботи) рятувальники зобов'язані отримати від попередньої зміни повну інформацію про ті чи інші події, що сталися в їх зоні відповідальності, ознайомитись із записами в оперативному журналі (журналі передачі змін), перевірити наявність (укомплектованість), технічний стан, справність плавзасобів, технічних засобів рятування, рятувального майна, водолазного спорядження, засобів індивідуального захисту, буїв, огородження, знаків та написів небезпеки, аптечок медичної допомоги, засобів зв'язку та сигналізації, візуально вивчити обстановку в зоні відповідальності станції (поста).

Перевірку технічного стану плавзасобів, оснащених двигунами, необхідно проводити при непрацюючому двигуні. Справність двигуна перевіряється при виключеній передачі обертів на гребний гвинт, згідно з інструкцією з експлуатації.

Під час перевірки технічного стану аквалангів необхідно керуватись вказівками, викладеними у технічній документації на них.

При виявленні будь-яких несправностей водолазного спорядження під час робочої перевірки вони повинні бути усунуті до початку водолазних спусків і про них та заходи щодо їх усунення повинен бути зроблений запис у формулярі на конкретний виріб.

2.2. Використання несправних плавзасобів, водолазного спорядження, пошкодженого рятувального майна не допускається. Несправності повинні бути усунені або несправні засоби замінені на справні до початку роботи.

2.3. Про всі виявлені недоліки доповісти керівництву з метою їх усунення до початку чергування (роботи) та зробити відповідні записи у журналі передачі змін (журналі чергування).

3. Вимоги безпеки під час чергування (роботи)

3.1. Під час користування плавзасобами рятувальник повинен дотримуватись таких вимог безпеки:

не завантажувати плавзасоби понад визначену вантажопідйомність і пасажиромісткість;

не стояти у човні під час його руху, а також не сидіти на носі, кормі чи бортах човна, звісивши ноги за борт плавзасобу, не розгойдувати човен;

не брати на плавзасоби сторонніх осіб (які не мають прямого відношення до рятувальних робіт), окрім тих, кого рятують чи кому надають медичну допомогу;

не пірнати і не стрибати у воду із борта плавзасобу;

не переходити під час руху із плавзасобу на плавзасіб, із місця на місце у плавзасобі;

не використовувати плавзасоби не за призначенням.

3.2. Заходи безпеки під час спусків і перебування під водою.

3.2.1. До водолазних робіт із рятування людей допускаються водолази усіх груп спеціалізації водолазних робіт, які володіють прийомами рятування і методами надання першої медичної допомоги потерпілим.

3.2.2. Надання допомоги людям, які потерпають лихо на воді, проведення пошукових робіт і підйом потерпілих водолазам рятувальних станцій і сезонних постів дозволяється здійснювати лише на внутрішніх водоймах і в прибережній морській смузі. Водолазам аварійно-рятувальних мобільних груп та інших підрозділів ДСВАРС дозволяється проводити роботи у відкритому морі та на водосховищах. Спуски під воду можуть проводитись із берега або із низькобортних плавзасобів, укомплектованих рятувальним обладнанням і спеціальними трапами. При спусках із плавзасобів, висота борта яких більше 2-х метрів, спуск і підйом водолаза здійснюється із спеціально обладнаної площадки (бесідки). Перед початком спусків на березі чи на плавзасобі повинні бути підняті попереджувальні сигнали:

на річках та озерах - білий прапор із синьою косинкою;

на морі - сигнал "А" (алфа) - "у мене спущений водолаз, тримайтесь подалі від мене";

крім того, район водолазного пошуку має бути огороджений буями, про який сповіщається у попередженнях мореплавцям.

3.2.3. Водолазні рятувальні роботи повинні виконуватися у водолазному спорядженні, яке відповідає умовам проведення водолазних спусків, з урахуванням характеру рятувальних робіт і гідрометеорологічних умов. До 5 використання допускаються апарати, попередньо перевірені у встановленому порядку.

3.2.4. У всіх випадках до екстрених спусків мають бути підготовлені не менше 2 комплектів спорядження № 2 (акваланг, маска, ласти) (один для того, хто спускається під воду, інший - для страхувальника). Плавці, які забезпечують безпеку спуску, повинні мати щонайменше комплект спорядження № 1 (дихальна трубка, маска, ласти). Безпеку спуску повинні забезпечувати не менше 3 осіб (працюючий, страхуючий та забезпечуючий спуск водолази). В екстрених випадках може бути 2 водолази: працюючий та забезпечуючий (він же й страхуючий).

3.2.5. Глибина спуску не повинна перевищувати технічних характеристик водолазного спорядження, що застосовується.

3.2.6. Комплект спорядження, призначений для спуску водолаза, повинен бути підготовлений таким чином, щоб водолаз міг одягнути його і провести спуск за період не більше 5 хв.

3.2.7. Водолаз повинен знати напам'ять умовні сигнали, які передаються за допомогою сигнального кінця, а також візуальні сигнали.

3.2.8. Підйом водолаза на поверхню води повинен здійснюватись відповідно до режиму декомпресії.

3.2.9. Для запобігання нещасним випадкам спуски під воду забороняються:

із плавзасобів на ходу;

із високобортних суден, набережних, причалів та уривчастих берегів;

у районах руху суден;

у несправному та неперевіреному спорядженні;

без сигнального кінця та водолазного ножа;

без основного (розмовного кабельного або безкабельного) і дублюючого зв'язку з водолазом;

при медичних протипоказаннях (нездужання, ознаки перевтоми, хвороба тощо);

при хвилюванні моря (водойми) понад 2 бали;

при швидкості течії понад 0,5 метрів за секунду;

при температурі води нижче 10°С без водолазної білизни та герметичних гідрокостюмів;

у нічний час.

3.3. Заходи безпеки під час надання допомоги потерпілим на льоду

Під час надання допомоги людині, яка потерпіла на льоду (провалилася під лід), необхідно дотримуватись таких вимог безпеки:

3.3.1. Без потреби не виходити на лід. Визначитись щодо можливості провести рятування самому, або покликати на допомогу ще кого-небудь. Якщо поряд нікого немає, діяти обдумано та обережно, щоб не погіршити становище.

3.3.2. Протягнути потерпілому довгу жердину, дошку чи інший предмет, кинути мотузку, зв'язані паски тощо. Якщо необхідно вийти на лід, то потрібно одягти рятувальний жилет, лягти на лід і повзти по поверхні, штовхаючи (кидаючи) рятувальний засіб (драбину, дерев'яний щит тощо) перед собою.

3.3.3. Необхідно триматись якомога далі від ополонки (краю крижини), протягнути (подати) потерпілому рятувальний засіб. Краще, якщо це мотузка достатньої довжини і закріплена на березі (за наявності рятувального круга прив'язати до неї рятувальний круг, або інший легкий плавучий предмет).

3.3.4. Витягаючи потерпілого, попросити його працювати ногами - так буде легше витягнути його з ополонки. Витягнувши потерпілого, не дозволяти йому підійматись на ноги, нехай він повзе вслід за рятувальником до берега.

3.3.5. Після того, як потерпілий буде у безпечному місці, викликати медичну допомогу та надати йому першу допомогу, необхідну при охолодженні організму.

3.4. Заходи безпеки під час рятуванні на воді

При наданні допомоги потерпілому на воді слід пам'ятати, що потопаючий діє несвідомо та інстинктивно. Потопаючий може вчепитися в рятувальника мертвою хваткою й тягнути його під воду, тому, допомагаючи потопаючому, не слід підходити до нього близько спереду. Потрібно швидко оцінити ситуацію і прийняти рішення щодо надання допомоги потерпілому одним із наступних способів (методів) із дотриманням вимог безпеки.

3.4.1. Словесний метод

Якщо людина тримається на воді, але є признаки того, що вона може потонути (ознаки потопаючого: спроби плисти не призводять до просування вперед, на обличчі з'являється вираз відчаю, людина кличе на допомогу або махає руками, щоб привернути увагу, хвора або уражена людина однією рукою може триматися за уражену частину тіла, намагається приблизитися до човна і хватається за борт човна чи плоту, хаотично махає руками, намагаючись висунутись із води, щоб набрати повітря, та інші) необхідно ясно, чітко та коротко сказати потопаючому, що і як він повинен робити, підбадьорити його словами, намагатись заспокоїти, порадивши робити рятувальні рухи (працювати руками і ногами для утримання на плаву).

3.4.2. Метод дистанційної подачі рятувальних засобів і витягнення з води

При подачі потерпілому на воді рятувальних засобів необхідно робити це так, щоб потерпілий міг дотягнутись до рятувального засобу, але не міг дотягнутись до рятувальника. При можливості, до рятувального засобу прив'язати мотузку, пасок чи інший довгий предмет. При відсутності рятувального засобу потопаючому можна подати мотузку чи інший довгий предмет.

Витягувати потерпілого на берег, на мілину, до плавзасобу, тримаючись за мотузку чи інший предмет, за який він ухопився. Перед витягуванням рятувальник повинен стати так, щоб була надійна опора або триматись за плавзасіб чи береговий нерухомий предмет.

3.4.3. При рятуванні на мілководді

При рятуванні на мілководді і наближенні до потерпілого вбрід рятувальник повинен тримати рятувальний засіб так, щоб він був між ним та потерпілим. Потрібно міцно стояти ногами на дні, тримаючись однією рукою за яку-небудь опору (причал, кущ, гілку дерева тощо), та протягнути рятувальний засіб потерпілому. Якщо присутніх багато, можна утворити живий ланцюжок, міцно взявшись за руки.

3.4.4. При використанні маломірного плавзасобу (човна) Наблизившись до потопаючого на човні, необхідно з корми або з носа

човна подати йому жердину чи інший рятувальний засіб так, щоб при підтягуванні потопаючого човен не перекинувся. Витягувати потопаючого в човен потрібно через ніс або корму. При проведенні рятувальних робіт не стояти на човні на повний зріст.

3.4.5. При рятуванні уплав із застосуванням плаваючих предметів Наближаючись до потопаючого уплав, слід тримати поперед себе будь-який плаваючий предмет (краще рятувальний круг), щоб потопаючий зміг вхопитися за нього, а не за рятувальника, і подавати рятувальний засіб на витягнутих руках, щоб потопаючий не зміг дотягнутись до рятувальника. Необхідно підтримувати з потерпілим постійний зоровий та голосовий контакт, підбадьорити потерпілого, намагаючись примусити його працювати ногами у той час, коли за допомогою плаваючого предмета рятувальник буде тягнути потерпілого до берега чи до найближчої мілини.