ДБН В.1.1 -25-2009. Захист від небезпечних геологічних процесів, шкідливих експлуатаційних впливів, від пожежі інженерний захист територій та споруд від підтоплення та затоплення


ДЕРЖАВНІ БУДІВЕЛЬНІ НОРМИ УКРАЇНИ

Захист від небезпечних геологічних процесів, шкідливих експлуатаційних впливів, від пожежі

ІНЖЕНЕРНИЙ ЗАХИСТ

ТЕРИТОРІЙ ТА СПОРУД ВІД

ПІДТОПЛЕННЯ ТА ЗАТОПЛЕННЯ

ДБН В.1.1 -25-2009

8

Київ

Мінрегіонбуд України

2010

ПЕРЕДМОВА

1 РОЗРОБЛЕНО:

Український державний науково-дослідний інститут проблем водопостачання, водовідведення та охорони навколишнього природного середовища "УкрВОДГЕО" (УДНДІ "УкрВОДГЕО") Мінжитлокомунгоспу України (О. Абрамович; В. Єгупов, канд. техн. наук; С. Размєтаєв, канд. юр. наук; О. Чебанов, канд. геогр. наук (науковий керівник)

ЗА УЧАСТЮ:

Український державний головний науково-дослідний та виробничий інститут інженерно-технічних та екологічних вишукувань (УкрНДІНТВ) Мінрегіонбуду України (А. Головков; О. Куденко, канд. геогр. наук; В. Соколов, канд. техн. наук; Ю. Солодовніков; Г. Стрижельчик, канд. геол.-мінералог. наук)

Державний науково-дослідний інститут будівельних конструкцій (НДІБК) Мінрегіонбуду України (Я. Червінський, канд. техн. наук; В. Шумінський)

Дніпропетровський державний проектний інститут житлового і цивільного будівництва "ДНІПРОЦИВІЛЬПРОЕКТ" Мінжитлокомунгоспу України (С. Домашенко; А. Самойленко, канд. техн. наук; Л. Самойленко)

Харківська національна академія міського господарства (ХНАМГ) Міносвіти України (В. Таранов, д-р техн. наук)

2 ПОГОДЖЕНО:

Мінжитлокомунгосп (лист № 8/20-360 від 14.07.2008); МНС (лист № 02-736/133 від 25.01.2007); Мінприроди (лист № 639/30/5-5 від 24.01.2007); Держводгосп (лист №1 48/2/11-07 від 19.01.2007)

3 ВНЕСЕНО ТА ПІДГОТОВЛЕНО ДО ЗАТВЕРДЖЕННЯ:

Відділ промислової забудови та проблем ЧАЕС Міністерства регіонального розвитку та будівництва України

4 ЗАТВЕРДЖЕНО:

Накази Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 02.12.2009 р. № 550 та від 29.07.2010 р. № 287. Введені в дію з 01.01.2011 р. зі скасуванням в Україні СНиП 2.06.15-85

ДЕРЖАВНІ БУДІВЕЛЬНІ НОРМИ УКРАЇНИ

Захист від небезпечних геологічних процесів, шкідливих експлуатаційних впливів, від пожежі

Інженерний захист територій та споруд від підтоплення та затоплення

ДБН В.1.1-25-2009

На заміну СНиП 2.06.15-85

Чинні від 2011-01-01

Ці Норми поширюються на проектування інженерних заходів із запобігання підтопленню ґрунтовими водами та затопленню поверхневими водами територій та споруд, а також на проектування гідротехнічних і інших споруд для запобігання та захисту від цих підтоплень.

Вимоги цих Норм повинні виконуватися разом із вимогами ДБН В.1.1-24 на всіх стадіях проектування інженерного захисту територій та споруд від підтоплення та затоплення, також вони визначають склад та зміст вихідних даних, необхідних для проектування, склад інженерно-вишукувальних робіт. Крім того, при проектуванні інженерного захисту від підтоплень належить дотримуватися вимог "Земельного кодексу України", "Водного кодексу України", "Лісового кодексу України", Законів України "Про надра" та "Про тваринний світ", інших директивних документів із питань охорони природи та використання природних ресурсів, а також вимог нормативних документів, затверджених або погоджених Міністерством регіонального розвитку та будівництва України.

Перелік нормативних документів наведено у додатку А.

Терміни та визначення понять наведені у додатку Б.

1 ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

  1. При проектуванні інженерного захисту територій та споруд від підтоплення та затоплення слід розробляти комплекс заходів, які б забезпечували запобігання підтопленню та затопленню або усунення негативного впливу цих процесів у залежності від вимог щодо функціонального використання територій і охорони природного середовища.
  2. Інженерний захист територій та споруд від підтоплення та затоплення виконується з метою забезпечення безперебійного і надійного функціонування та розвитку всіх об'єктів господарювання, створення належних екологічних та соціальних умов життя населення, дотримання нормативних санітарно-гігієнічних умов.

Діяльність із забезпечення інженерного захисту від підтоплення та затоплення відноситься до природоохоронних видів господарської діяльності.

1.3 При підтопленні ґрунтовими водами територій та споруд відбувається збільшення воло гості ґрунтів або підняття рівня ґрунтових вод до граничних глибин, за якими порушуються норми будівництва та експлуатації будинків і споруд, санітарно-екологічні умови життя людей, завдається шкода землям сільськогосподарського призначення.

Підтоплення є одним з проявів шкідливої дії вод.

Примітка. Розвиток процесу підтоплення супроводжується зміною фізико-механічних властивостей ґрунтів, зменшенням їх несучої здатності та природного ґрунтового опору, активізацією небезпечних геологічних процесів (карст, зсуви, суфозія), що призводить до непередбачених осідань будівель і споруд та їх руйнування.

Підтоплення призводить до зміни хімічного складу ґрунтових вод, забруднення поверхневих і підземних вод, деградації ґрунтового покриву. Підвищення агресивності ґрунтових вод стосовно матеріалів будівельних конструкцій викликає їх корозію, передчасне руйнування і деформацію будівель та споруд.

Основними природними умовами, в яких формується процес підтоплення, є наявність слабопроникних ґрунтів і їх прошарків, розташування водотривких шарів відносно близько до поверхні ґрунту, слабка дренованість територій. На міських територіях до природних факторів додається техногенний вплив, який призводить до активізації процесів підтоплення; цей вплив обумовлений зміною відміток поверхні (плануванням) територій, що забудовуються, погіршенням природної дренованості, ефектом екранування потоків вологи тощо. Ознаки головних видів та причин підтоплення територій наведені в додатку В, класифікація причин та факторів підтоплення – в додатку Г, причини та наслідки підтоплення урбанізованих територій – у додатку Д.

  1. Граничні значення вологості ґрунтів визначаються такими, що подальше підвищення вологості призведе до недопустимих змін властивостей ґрунтових основ, виникнення загрози порушення стійкості споруд.
  2. Граничні глибини залягання ґрунтових вод, які мають забезпечуватися на територіях міст і селищ шляхом вжиття заходів інженерного захисту від підтоплення, приймають відповідно до даних таблиці 1 за умов, що висота капілярного підняття ΔhК найвищого обводненого шару ґрунту не перевищує 0,5 м, а також на території відсутні карстові явища.

У випадках, коли висота капілярного підняття складає більше 0,5 м (у глинистих, суглинистих або інших слабкопроникних ґрунтах), необхідно:

- передбачувати у проектах переривники капілярного підняття у вигляді піщаних або щебеневих прошарків, подушок;

- якщо влаштування переривників неможливе, приймати граничну глибину залягання ґрунтових вод, збільшену на різницю (ΔhК – 0,5) м відносно значень у таблиці 1.

Висота капілярного підняття визначається за матеріалами інженерно-геологічних вишукувань або за посібниками.

  1. На територіях сільськогосподарського призначення та у межах населених пунктів сільського типу граничні глибини залягання ґрунтових вод визначаються відповідно до норм осушення згідно з ДБН В.2.4-1.
  2. На територіях промислових зон та окремих підприємств граничні глибини залягання ґрунтових вод визначаються відповідно до технологічних вимог виробництв, стандартів підприємств, галузевих стандартів. Водночас, на прилеглих до промислових зон територіях іншого призначення ці глибини належить забезпечувати відповідно до призначення території (1.5, 1.6).

Таблиця 1 – Граничні глибини залягання ґрунтових вод для територій міст і селищ

Призначення території

Гранична глибина до рівня ґрунтових вод, м

Примітки

Багатоповерхова капітальна забудова:

якщо глибина промерзання 0,7 м і більше

Не менше 2,0

Не менше 0,5 м від підошов фундаментів споруд

те саме менше 0,7 м

Не менше 1,5

Те саме

з підвальними приміщеннями

Від підлоги підвалів не менше 1,0

»

із розвинутим підземним простором (підземні пішохідно-транспортні споруди, комунікаційні тунелі, колектори та канали)

Від підлоги заглиблених споруд не менше 0,5

»

Малоповерхова садибна забудова

Не менше 1,5

Не менше глибини промерзання

Вулиці, дороги, площі

Не менше 1,0

Те саме

Міжміські автошляхи в межах міст та селищ

Згідно з нормами будівництва автомобільних доріг

Те саме

Від низу трубопроводів питної води

Не менше 0,5

Те саме

Парки, сквери, зелені насадження

Не менше 1,0

Не менше глибини нормального росту дерев*

Стадіони, спортивні майданчики, інші площинні споруди

Не менше 0,5

Необхідне локальне водозниження для капітальних споруд

Промислова зона

Див. 1.7

* Граничні значення глибин залягання ґрунтових вод, необхідні для нормального росту дерев: тополя -0,4 м; сосна – 1,0 м; фруктові дерева – 1,0-1,5 м; береза – 1,5 м; для інших порід дерев – за спеціальними довідниками.

  1. На територіях міст і селищ належить визначати ділянки, на яких сталося або очікується в майбутньому (за прогнозом) перевищення граничних значень вологості ґрунтів, підняття ґрунтових вод вище граничних глибин залягання або затоплення. Сукупність таких ділянок слід вважати підтоплюватиму (схильними до підтоплення або затоплення) територіями.
  2. За ступенем (стадією розвитку) підтоплення або затоплення підтоплювати території міст і селищ поділяють на:

а) підтоплені території;

б) підтоплені території, що потребують термінового захисту;

в) потенційно підтоплені території.

  1. На протоплюваних територіях мають передбачатися заходи інженерного захисту з метою забезпечення сприятливих умов життя населення, благоустрою територій, будівництва та експлуатації будівель і споруд. Для будинків і споруд із розвинутим підземним простором слід передбачати заходи щодо захисту заглиблених приміщень.
  2. Комплекси заходів інженерного захисту від підтоплення та затоплення мають включати запобіжні заходи та будівництво захисних споруд.

Запобіжні заходи призначають на потенційно підтоплених та підтоплених територіях для компенсації техногенних змін складових водного балансу або підвищення відміток поверхні території. Запобіжні заходи розглянуті в розділі 3.

Захисні споруди забезпечують безпосереднє зниження рівня ґрунтових вод або перешкоджають затопленню на підтоплених територіях та територіях, що потребують невідкладного захисту, вони також застосовуються для захисту від підтоплення та затоплення окремих будівель і споруд. Захисні споруди розглянуті в розділі 4.

  1. Вибір типів споруд для захисту від підтоплення та затоплення належить здійснювати з урахуванням природних умов та містобудівного використання території на основі техніко-економічного порівняння варіантів.
  2. Споруди для захисту від підтоплення та затоплення мають забезпечувати в зоні свого впливу дотримання вимог санітарно-екологічної і техногенної безпеки, у тому числі захисту підземних вод від забруднення.
  3. Ступінь очищення і умови скиду дренажних вод у поверхневі водні об'єкти повинні задовольняти вимоги чинних санітарних норм та визначатися шляхом розрахунків з урахуванням категорії водокористування і гідрологічних характеристик водойм, наявності на ділянці скиду інших джерел забруднення.
  4. Проектами інженерного захисту від підтоплення та затоплення повинні передбачатися за ходи щодо збереження ківшевого режиму поверхневих та підземних вод на заповідних територіях.
  5. Зміна режиму рівнів ґрунтових вод на територіях, що знаходяться у зоні впливу захисних споруд, не повинна призводити до несприятливих наслідків на суміжних територіях, у тому числі: зниження несучої здатності природних і штучних основ; заболочування територій; зменшення рекреаційного потенціалу територій; активізації небезпечних геологічних процесів, що призводять до осідання поверхні землі та недопустимих деформацій існуючих будівель.

При зниженні рівня ґрунтових вод більше ніж на 2 м, особливо в слабких глинистих ґрунтах, торфах та мулах, необхідно виконувати оцінку додаткового осідання поверхні землі в основах будівель та споруд у зоні розвитку депресійної вирви. Така оцінка виконується шляхом випробувального водозниження на майданчику будівництва або на аналогічній за будовою ґрунтів ділянці. Попередні орієнтовні визначення величини осідання виконуються шляхом розрахунків.

  1. Необхідність захисту територій річкових заплав та низин від затоплення поверхневими водами визначається потребою і ступенем використання окремих дзіолдячниойк цих територій під міську або промислову забудову або для іншого призначення. Планування та здійснення нового будівництва у межах зон потенційного затоплення (за рівнями води 1% забезпеченості у прилеглих водних об'єктах) належить здійснювати відповідно до вимог Водного кодексу.
  2. Розрахункові параметри постійних і тимчасових водотоків, зони затоплення належить визначати на основі інженерно-гідрологічних розрахунків у залежності від прийнятих класів наслідків (відповідальності) захисних споруд (ДБН В.1.2-14). Слід розрізняти затоплення: глибоководні (покриття поверхні суші водою понад 5 м), середні (від 2 м до 5 м), мілководні (до 2 м).
  3. Межі територій техногенного затоплення мають визначатися за матеріалами проектів господарських та промислових об'єктів різного призначення з урахуванням можливих аварійних ситуацій.
  4. Негативний вплив від затоплення земель водосховищами слід оцінювати в залежності від режимів спрацьовування водосховищ і тривалості впливу затоплення на прибережну територію. При цьому слід відрізняти види затоплення: постійне – нижче відмітки рівня мертвого об'єму (РМО); періодичне – між відмітками нормального підпірного рівня (НПР) та РМО; тимчасове (форсування рівня водосховища вище НПР).
  5. Протипаводкові греблі, дамби обвалування населених пунктів, промислових і інших об'єктів, сільськогосподарських земель слід проектувати у відповідності з вимогами чинних будівельних норм (ДБН В.2.4-3, СНиП 2.06.05).
  6. Поверхневий стік, що надходить із боку вододілу до споруд захисту територій від затоплення, слід відводити за допомогою нагірних каналів, а в разі необхідності – передбачати облаштування водойм для акумулювання частини поверхневого стоку.