ДБН Б.2.4-3-95. ГЕНЕРАЛЬНІ ПЛАНИ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ


ДЕРЖАВНІ БУДІВЕЛЬНІ НОРМИ УКРАЇНИ

ГЕНЕРАЛЬНІ ПЛАНИ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ

ПІДПРИЄМСТВ

ДБН Б.2.4-3-95

Видання офіційне

Державний комітет у справах містобудування і архітектури

(Держкоммістобудування України)

Київ 1995

РОЗРОБЛЕНІ: Об'єднанням УкрНДІагропроект

(ведуча): канд. екон. наук

О.Ф.Омельченко - керівник;

С.І.Телюк - відповідальний

виконавець; канд.техн.наук

Ю.І.Кошиць; Ю.А.Куров,

М.С.Шкурка; канд.арх.В.І.Райко;

Ю.Л.Замський, Є.О.Ляшук,

О.М.Марченко, В.С.Шеремет.

Інститутом УкрНДІПРОцивільсільбуд:

Т.М.Штейнгель.

Українським науковим гігієнічним

центром МОЗ України: канд.мед.наук

М.П.Вашкулат.

УкрНДІ ветеринарної медицини:

д-р.вет.наук М.Ф.Ященко.

Мінсільгосппродом України:

В.П.Яковенко, І.І.Бровко; канд.вет.

наук В.А.Мотузенко.

УкрНДІ пожежної безпеки МВС України:

М.В.Гузій, В.В.Денисенко.

ВНЕСЕНІ ТА ПІДГОТОВЛЕНІ ДО Головним управлінням будівельної

ЗАТВЕРДЖЕННЯ: науки, проектно-вишукувальних робіт,

норм та стандартів

Держкоммістобудування України.

ЗАТВЕРДЖЕНІ: Наказом Держкоммістобудування

України від 27 січня 1995 р. N 17 та

введені в дію з І лютого 1995 р.

З введенням в дію ДБН Б.2.4-3-95 втрачає силу на території

України СНиП П-97-76.

Видавництво "Укрархбудінформ"

ДЕРЖАВНІ БУДІВЕЛЬНІ НОРМИ УКРАЇНИ

-------------------------------------------------------------------

|Генеральні плани сільськогосподарських ДБН Б.2.4-3-95 |

|підприємств |

| Вводяться вперше |

-------------------------------------------------------------------

1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

1.1. Державні будівельні норми України "Генеральні плани сіль-

ськогосподарських підприємств" поширюються на проектування генера-

льних планів нових та реконструкцію діючих державних та колективних

сільськогосподарських підприємств, а також підприємств в селянських

(фермерських) та інших форм власності господарствах.

Норми обов'язкові для всіх органів державного управління та

місцевого самоврядування.

1.2. Дані норми повинні враховуватись також при розробці гене-

ральних планів виробничих зон сільських поселень.

1.3. Генеральний план виробничої зони сільського поселення роз

робляється у складі проектно-планувальної документації (генеральний

план та ПДП сільського поселення) на підставі схеми або проекту ра-

йонного планування.

Генеральний план сільськогосподарського підприємства розробля-

ється у складі проектно-кошторисної документації для конкретного

будівництва (ескізний проект, проект, робоча документація).

У складі ТЕО може розроблятись схема генерального плану сіль-

ськогосподарського підприємства.

1.4. Генеральний план виробничої зони розробляється на розра-

хунковий термін, що відповідає терміну, на який складено генераль-

ний план сільського поселення. Як правило, його розрахунковий тер-

мін складає 20-25 років.

1.5. До сільськогосподарських підприємств, на які поширюються

ці норми, відносяться:

- рослинницькі підприємства, які включають в себе культивацій-

ні споруди (теплиці, парники, оранжереї), рільничі об'єкти,

садівничі та виноградарські комплекси тощо;

- тваринницькі підприємства, до яких входять товарні та племі-

нні ферми великої рогатої худоби, свиноферми та свинофабри-

ки, вівцеферми, кролівничі та звірівницькі ферми, кінні за-

води тощо;

- птахівничі підприємства, що поділяються на товарні та племі-

нні птахофабрикки та птахоферми, на підприємства по виробни-

цтву яєць та м'яса птиці, а також по вирощуванню гібридної

птиці для товарних господарств і інкубаторно-птахівничі ста-

нції для виробництва добового молодняка птиці та інші;

- підприємства по зберіганню сільськогосподарської продукції,

до яких відносяться склади зберігання сільськогосподарської

продукції - зерна, овочів, картоплі, фруктів, винограду;

- підприємства по виробництву кормів-комбікормів, заводи віта-

мінно-трав'янистого борошна, м'ясокісткового борошна;

- заводи та цехи по переробці продукції тваринництва: м'яса,

молока;

- заводи та цехи по переробці продукції рослинництва: зерна,

овочів, фруктів, тютюну, хмелю тощо;

- підприємства виробничо-технічного обслуговування, які вклю-

чають: бази зберігання нафтопродукції, мінеральних добрив та

пестицидів, сільськогосподарської техніки та запасних частин,

підприємства по ремонту сільськогосподарських машин та тран-

спорту, пожежні депо, підприємства будівельної індустрії

тощо;

- районні ветлікарні, бази зооветеринарного забезпечення;

- станції біологічного захисту рослин, заводи кормових антибі-

отиків, скотобази, бойні, рибні господарства, підприємства

по переробці риби, відходів тваринництва, цехи вторинного

використання відходів, виробництво сухого курячого посліду

- 2 -

тощо;

- котельні, об'єкти водопостачання та каналізації, очисні спо-

руди, звалища твердих відходів, гноєсховища, об'єкти газопо-

стачання;

- селянські (фермерські) та орендні підприємства всіх напрям-

ків господарської діяльності;

- підсобні сільськогосподарські підприємства промислових під-

приємств.

1.6. При розробці генеральних планів сільськогосподарських

*підприємств поряд з положенням цих норм слід також керуватися

ДБН 360-92, ДБН Б.2.4-1-94, СаНПіН 5.02-12/н, вимогами діючих сані-

тарних норм та норм технологічного проектування.

2. РОЗМІЩЕННЯ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ ТА

ВИРОБНИЧИХ ЗОН СІЛЬСЬКИХ ПОСЕЛЕНЬ

2.1. Сільськогосподарські підприємства або групи підприємств

слід розміщувати на майданчику, передбаченому схемою або проектом

районного планування, генеральним планом населеного пункту, проек-

том планування виробничої зони сільського поселення.

Сільськогосподарські підприємства, будови та споруди селянсь-

ких (фермерських) господарств, в залежності від розмірів та потуж-

ності, можуть розміщуватись:

- у виробничих зонах сільських поселень;

- на фермерських землях при дотриманні санітарних, зооветери-

нарних та протипожежних вимог з урахуванням функціонального

зонування території (хуторська система).

Селянські господарства можуть складатись з поодиноких садиб

або бути зблокованними з декількох садиб с можливим об'єднанням

(блокуванням) окремих приміщень та будівель. У цьому разі вирішує-

ться планування єдиним архітектурно-планувальним комплексом житло-

вої та виробничої зон.

Ферми можуть бути як одного напрямку виробництва, так і змі-

шаного типу.

2.2. У виробничих зонах сільських поселень слід розміщувати

підприємства: тваринницькі, птахівничі та звірівницькі ферми, під-

приємства по зберіганню та переробці сільськогосподарської продук-

ції, цехи по вторинному використанню відходів, ремонту, технічному

обслуговуванню та зберіганню сільськогосподарських машин та автомо-

білей, по виготовленню будівельних конструкцій, виробів та деталей

з місцевих матеріалів, ветеринарні установи, теплиці та парники,

промислові цехи сільськогосподарських підприємств, матеріальні

склади, транспортні, енергетичні та інші об'єкти, пов'язані з під-

приємствами, що проектуються, а також комунікації, що забезпечують

внутрішні та зовнішні зв'язки об'єктів виробничої зони.

Розміщувати та визначати потужності тваринницьких та птахівни-

чих підприємств слід виходячи з наявності землі, на якій повинні

бути використані органічні речовини, що знаходяться у відходах ви-

робництва цих піприємств, або органічні добрива - відходи виробниц-

тва.

2.3. Для розміщення сільськогосподарських підприємств, буді-

вель та споруд слід вибирати майданчики під забудову та під траси

інженерних мереж на землях, непридатних для сільського господарст-

ва, або на сільськогосподарських землях гіршої якості.

Розміщення сільськогосподарських підприємств на землях держав-

ного лісового фонду не дозволяється.

Допускається розміщення підприємств на ділянках, вільних від

лісу, при погодженні з органами охорони природи, лісового господар-

ства та органами санепіднагляду. Відстань до масивів лісу та заля-

гання торфу приймається згідно з обов'язковим додатком 6.

Розміщення сільськогосподарських підприємств, будівель та спо-

руд на орних, зрошувальних та осушених землях, на землях, зайнятих

багаторічними плодовими насадженнями та виноградниками, водоохорон-

ними, захисними та іншими лісами першої групи дозволяється лише у

виключних випадках при належному техніко-економічному обгрунтуванні

та погодженні з місцевими органами влади.

Для ведення селянських (фермерських) господарств та будівницт-

ва на них сільськогосподарських підприємств надаються земельні ді-

- 3 -

лянки відповідно до Закону про "Земельний кодекс України".

2.4. Розміщення сільськогосподарських підприємств не допускає-

ться:

- на територяіх, де залягають корисні копалини, без погодження

з органами Державного гірничого нагляду;

- в небезпечних зонах відвалу гірських порід вугільних та сла-

нцевих шахт і збагачувальних фабрик;

- в зонах сельових потоків, сніжних лавин та зсувів, що можуть

загрожувати забудові, життю працюючих та експлулатації під-

приємств, будівель та споруд;

- в першому, другому та третьому поясах зон санітарної охорони

джерел водопостачання поселень згідно з "Положенням про по-

рядок проектування та експлуатації зон санітарної охорони

джерел водопостачання й водопроводів господарсько-питного

призначення" N 2640-82 не дозволяється розміщення тваринни-

цьких ферм, птахофабрик, тепличних підприємств, відкритих

майданчиків для автомашин та сільськогосподарських ремонт-

них майстерень, складів мінеральних добрив та отрутохіміка-

тів, а також складів пально-мастильних матеріалів, кладовищ,

скотомогильників, полів зрошення та фільтрації.

2.5. Розміщення сільськогосподарських підприємств не допускає-

ться:

- в першій та другій зонах санітарної охорони курортів;

- на землях зелених зон міст, включаючи землі міських лісів;

- на земельних ділянках, забруднених органічними та радіоакти-

вними речовинами до закінчення терміну, встановленого сані-

тарно-епідеміологічною та ветеринарною службами;

- на землях заповідників, заказників;

- в зонах охорони пам'ятників історії та культури в сельбищній

зоні поселень.

2.6. Розміщення будівель, споруд і комунікацій сільськогоспо-

дарських підприємств в першій. другій та третій зонах округів сані-

тарної охорони курортів допускається згідно з вказівками ДБН 360-92

та при умові погодження проекту з місцевими органами влади, саніта-

рно-епідеміологічною службою та курортним управлінням, якому нале-

жить курорт.

2.7. Вибір майданчиків під будівництво сільськогосподарських

підприємств, будівель та споруд повинен бути обгрунтований техніко-

економічними підрахунками на основі результатів розгляду варіантів

можливого їх розміщення з урахуванням найбільш економічного вико-

ристання земель та відшкодування збитків, заподіяних вилученням зе-

млі та втрат сільськогосподарського виробницта, пов'язаних з вилу-

ченням сільськогосподарських угідь.

При розміщенні сільськогосподарських підприємств та виробничих

зон необхідно забезпечити їх раціональний взаємний зв'язок з метою

створення умов для мінімальних витрат часу на трудові пересування.

2.8. Територія, що призначається під будівництво сільськогос-

подарських підприємств, повинна мати достатні розміри для розміщен-

ня всього комплексу будівель та споруд.

Резервування земельних ділянок для розширення сільськогоспода-

рських підприємств або об'єктів допускається, як правило, за раху-

нок земель, які знаходяться за межами майданчиків зазначених під-

приємств або об'єктів.

З цією метою при виборі майданчиків повинна передбачатися мож-

ливість додаткового відведення суміжних земельних ділянок у встано-

вленому порядку.

Резервування земельних ділянок на майданчиках сільськогоспода-

рських підприємств допускається передбачати тільки відповідно до

завдання на проектування при відповідних техніко-економічних обгру-

нтуваннях.

2.9. При розміщенні сільськогосподарських підприємств, буді-

вель та споруд на прибережних ділянках річок або водойм планувальні

позначки майданчиів підприємств повинні прийматися не менше ніж на

0,5 м вище за розрахунковий рівень води з урахуванням підпору та

ухилу водотоку, а також розрахункової висоти хвилі та її нагону.

- 4 -

Для підприємств з терміном експлулатації більш як 10 років за

розрахунковий рівень слід приймати вищий рівень води з можливим

повторенням один раз за 50 років, а для підприємств з терміном екс-

плуатації не більше 10 років - раз в 10 років.

Будівництво на ділянках з частішим повторенням вищого рівня

дозволяється при відповідному техніко-економічному обгрунтуванні та

за умови зведення необхідних споруд по захисту підприємств від за-

топлення.

Вимоги цього пункту не розповсюджуються на сільськогосподарсь-

кі підприємства, будівлі та споруди, що допускають згідно з умовами