Закон України "Про відходи"



ЗАКОН УКРАЇНИ


Про відходи


Із змінами і доповненнями, внесеними

 Законами України

 від 7 березня 2002 року №3073-III,

 від 23 грудня 2004 року №2290-IV


(У тексті Закону слова "Міністерство охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України" в усіх відмінках замінено словами "спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері поводження з відходами" у відповідних відмінках згідно із Законом України від 7 березня 2002 року №3073-III)


Цей Закон визначає правові, організаційні та економічні засади діяльності, пов'язаної із запобіганням або зменшенням обсягів утворення відходів, їх збиранням, перевезенням, зберіганням, обробленням, утилізацією та видаленням, знешкодженням та захороненням, а також з відверненням негативного впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини на території України.


РОЗДІЛ I

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ


Стаття 1. Визначення основних термінів


У цьому Законі наведені нижче основні терміни вживаються в такому значенні:


відходи - будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворюються у процесі людської діяльності і не мають подальшого використання за місцем утворення чи виявлення та яких їх власник повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення;


(абзац другий статті 1 у редакції

 Закону України від 07.03.2002 р. №3073-III)


небезпечні відходи - відходи, що мають такі фізичні, хімічні, біологічні чи інші небезпечні властивості, які створюють або можуть створити значну небезпеку для навколишнього природного середовища і здоров'я людини та які потребують спеціальних методів і засобів поводження з ними;


(абзац третій статті 1 у редакції

Закону України від 07.03.2002 р. №3073-III)


виробник відходів - фізична або юридична особа, діяльність якої призводить до утворення відходів;


поводження з відходами - дії, спрямовані на запобігання утворенню відходів, їх збирання, перевезення, зберігання, оброблення, утилізацію, видалення, знешкодження і захоронення, включаючи контроль за цими операціями та нагляд за місцями видалення;


збирання відходів - діяльність, пов'язана з вилученням, накопиченням і розміщенням відходів у спеціально відведених місцях чи об'єктах, включаючи сортування відходів з метою подальшої утилізації чи видалення;


зберігання відходів - тимчасове розміщення відходів у спеціально відведених місцях чи об'єктах (до їх утилізації чи видалення);


оброблення (перероблення) відходів - здійснення будь-яких технологічних операцій, пов'язаних із зміною фізичних, хімічних чи біологічних властивостей відходів, з метою підготовки їх до екологічно безпечного зберігання, перевезення, утилізації чи видалення;


перевезення відходів - транспортування відходів від місць їх утворення або зберігання до місць чи об'єктів оброблення, утилізації чи видалення;


транскордонне перевезення відходів - транспортування відходів з території, на/або через територію України, на територію або через територію іншої держави;


утилізація відходів - використання відходів як вторинних матеріальних чи енергетичних ресурсів;


видалення відходів - здійснення операцій з відходами, що не призводять до їх утилізації;


знешкодження відходів - зменшення чи усунення небезпечності відходів шляхом механічного, фізико-хімічного чи біологічного оброблення;


захоронення відходів - остаточне розміщення відходів при їх видаленні у спеціально відведених місцях чи на об'єктах таким чином, щоб довгостроковий шкідливий вплив відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини не перевищував установлених нормативів;


об'єкти поводження з відходами - місця чи об'єкти, що використовуються для збирання, зберігання, оброблення, утилізації, видалення, знешкодження та захоронення відходів;


спеціально відведені місця чи об'єкти - місця чи об'єкти (місця розміщення відходів, сховища, полігони, комплекси, споруди, ділянки надр тощо), на використання яких отримано дозвіл спеціально уповноважених органів на видалення відходів чи здійснення інших операцій з відходами;


(абзац шістнадцятий статті 1 із змінами, внесеними

 згідно із Законом України від 07.03.2002 р. №3073-III)


Державний класифікатор відходів - систематизований перелік кодів та назв відходів, призначений для використання в державній статистиці з метою надання різнобічної та обгрунтованої інформації про утворення, накопичення, оброблення (перероблення), знешкодження та видалення відходів;


операції поводження з відходами - збирання, перевезення, зберігання, оброблення (перероблення), утилізація, видалення, знешкодження і захоронення відходів;


(статтю 1 доповнено абзацом згідно із

 Законом України від 07.03.2002 р. №3073-III)


розміщення відходів - зберігання та захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах;


(статтю 1 доповнено абзацом згідно із

 Законом України від 07.03.2002 р. №3073-III)


відходи як вторинна сировина - відходи, для утилізації та переробки яких в Україні існують відповідні технології та виробничо-технологічні і/або економічні передумови;


(статтю 1 доповнено абзацом згідно із

 Законом України від 07.03.2002 р. №3073-III)


збирання і заготівля відходів як вторинної сировини - діяльність, пов'язана із збиранням, купівлею, прийманням, зберіганням, обробленням (переробленням), перевезенням, реалізацією і постачанням таких відходів переробним підприємствам на утилізацію, а також надання послуг у цій сфері.


(статтю 1 доповнено абзацом згідно із

 Законом України від 07.03.2002 р. №3073-III)


Стаття 2. Законодавство про відходи


Законодавство про відходи складається із законів України "Про охорону навколишнього природного середовища", "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", "Про поводження з радіоактивними відходами", "Про металобрухт", Кодексу України про надра, цього Закону та інших нормативно-правових актів.


(стаття 2 у редакції Закону

 України від 07.03.2002 р. №3073-III)


Стаття 3. Завдання законодавства про відходи


Основними завданнями законодавства про відходи є:


а) визначення основних принципів державної політики у сфері поводження з відходами;


б) правове регулювання відносин щодо діяльності у сфері поводження з відходами;


в) визначення основних умов, вимог і правил щодо екологічно безпечного поводження з відходами, а також системи заходів, пов'язаних з організаційно-економічним стимулюванням ресурсозбереження;


г) забезпечення мінімального утворення відходів, розширення їх використання у господарській діяльності, запобігання шкідливому впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини.


Стаття 4. Сфера дії Закону


Цей Закон регулює відносини, пов'язані з утворенням, збиранням і заготівлею, перевезенням, зберіганням, обробленням (переробленням), утилізацією, видаленням, знешкодженням та захороненням відходів, що утворюються в Україні, перевозяться через її територію, вивозяться з неї, а також з перевезенням, обробленням та утилізацією відходів, що ввозяться в Україну як вторинна сировина.


(частина перша статті 4 у редакції

 Закону України від 07.03.2002 р. №3073-III)


Особливості регулювання відносин щодо поводження з невловлюваними газоподібними речовинами, що викидаються безпосередньо у повітря, речовинами, що скидаються із стічними водами у водні об'єкти (крім тих, які акумулюються і підлягають вивезенню у спеціально відведені місця складування), радіоактивними відходами і речовинами, забрудненими ними, розкривними породами гірничодобувних підприємств, які за технологією зворотного відвалоутворення використовуються для закладення виробленого простору, металобрухтом, включаючи побічні продукти від виробництва та обробки чорних і кольорових металів та їх сплавів (шлаки, шлами та інше), а також вторинними матеріальними чи енергетичними ресурсами та іншими відходами визначаються відповідними законами.


(частина друга статті 4 із змінами, внесеними

 згідно із Законом України від 07.03.2002 р. №3073-III,

 у редакції Закону України від 23.12.2004 р. №2290-IV)


Стаття 5. Основні принципи і напрями державної політики у сфері поводження з відходами


Основними принципами державної політики у сфері поводження з відходами є пріоритетний захист навколишнього природного середовища та здоров'я людини від негативного впливу відходів, забезпечення ощадливого використання матеріально-сировинних та енергетичних ресурсів, науково обгрунтоване узгодження екологічних, економічних та соціальних інтересів суспільства щодо утворення та використання відходів з метою забезпечення його сталого розвитку.


До основних напрямів державної політики щодо реалізації зазначених принципів належить:


а) забезпечення повного збирання і своєчасного знешкодження та видалення відходів, а також дотримання правил екологічної безпеки при поводженні з ними;


б) зведення до мінімуму утворення відходів та зменшення їх небезпечності;


в) забезпечення комплексного використання матеріально-сировинних ресурсів;


г) сприяння максимально можливій утилізації відходів шляхом прямого повторного чи альтернативного використання ресурсно-цінних відходів;


д) забезпечення безпечного видалення відходів, що не підлягають утилізації, шляхом розроблення відповідних технологій, екологічно безпечних методів та засобів поводження з відходами;


е) організація контролю за місцями чи об'єктами розміщення відходів для запобігання шкідливому впливу їх на навколишнє природне середовище та здоров'я людини;


є) здійснення комплексу науково-технічних та маркетингових досліджень для виявлення і визначення ресурсної цінності відходів з метою їх ефективного використання;


ж) сприяння створенню об'єктів поводження з відходами;


з) забезпечення соціального захисту працівників, зайнятих у сфері поводження з відходами;


и) обов'язковий облік відходів на основі їх класифікації та паспортизації.


Стаття 6. Стандартизація у сфері поводження з відходами


Стандартизації підлягають поняття та терміни, що використовуються у сфері поводження з відходами, вимоги до класифікації відходів та їх паспортизації, способи визначення складу відходів та їх небезпеки, методи контролю за станом накопичувачів, вимоги щодо безпечного поводження з відходами, які забезпечують запобігання негативному впливу їх на навколишнє природне середовище та здоров'я людини, а також вимоги щодо відходів як вторинної сировини.


Стаття 7. Нормування у сфері поводження з відходами


У сфері поводження з відходами встановлюються такі нормативи:


граничні показники утворення відходів у технологічних процесах; 


питомі показники утворення відходів, використання та втрат сировини у технологічних процесах; 


інші нормативи, передбачені законодавством. 


Нормативи у сфері поводження з відходами, розробляються відповідними міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями за погодженням із спеціально уповноваженими органами виконавчої влади у сфері поводження з відходами.


РОЗДІЛ II

ВІДНОСИНИ ПРАВА ВЛАСНОСТІ НА ВІДХОДИ


Стаття 8. Відходи як об'єкт права власності


Відходи є об'єктом права власності.


Право власності на відходи може переходити від однієї особи до іншої в порядку, передбаченому законом.


Стаття 9. Суб'єкти права власності на відходи


Суб'єктами права власності на відходи є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи та організації усіх форм власності, територіальні громади, Автономна Республіка Крим і держава.


Територіальні громади є власниками відходів, що утворюються на об'єктах комунальної власності чи знаходяться на їх території і не мають власника або власник яких невідомий (безхазяйні відходи).


Держава є власником відходів, що утворюються на об'єктах державної власності чи знаходяться на території України і не мають власника або власник яких невідомий (крім відходів, зазначених у частині другій цієї статті), а також в інших випадках, передбачених законом. Від імені держави управління відходами, що є державною власністю, здійснюється Кабінетом Міністрів України відповідно до закону.


Суб'єкти права власності володіють, користуються і розпоряджаються відходами в межах, визначених законом.


Стаття 10. Перехід права власності на відходи у процесі приватизації державних підприємств


У разі приватизації державних підприємств, внаслідок діяльності яких накопичено певні обсяги відходів, право власності на відходи та обов'язок щодо відшкодування заподіяної відходами шкоди здоров'ю людей, майну фізичних або юридичних осіб та навколишньому природному середовищу переходить до нових власників, якщо інше не передбачено відповідно до закону умовами приватизації цих підприємств.


(частина перша статті 10 у редакції

 Закону України від 07.03.2002 р. №3073-III)


Умовами приватизації може бути передбачена солідарна відповідальність попереднього власника та власника приватизованого підприємства.


Стаття 11. Перехід права власності на відходи в результаті зміни власника чи користувача земельної ділянки


При зміні власника чи користувача земельної ділянки, на якій розміщені відходи, питання про право власності на відходи вирішується окремо, відповідно до закону.


Стаття 12. Безхазяйні відходи та особливості управління ними


Відходи, що не мають власника або власник яких невідомий, вважаються безхазяйними. Порядок виявлення та обліку безхазяйних відходів визначається Кабінетом Міністрів України.


Визначення режиму використання безхазяйних відходів покладається на місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, якщо інше не передбачено законом.