Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств"


ЗАКОН УКРАЇНИ

Про оподаткування прибутку підприємств

(Вводиться в дію Постановою Верховної Ради України

від 28 грудня 1994 року N 335/94-ВР)

Із змінами і доповненнями, внесеними

Законами України

від 21 грудня 1993 року N 3759-XII

(враховуючи зміни, внесені Законом України

від 12 січня 2006 року N 3317-IV),

від 20 жовтня 1995 року N 397/95-ВР,

від 24 квітня 1996 року N 143/96-ВР,

від 10 липня 1996 року N 303/96-ВР,

від 12 листопада 1996 року N 483/96-ВР,

від 22 травня 1997 року N 283/97-ВР

(Законом України від 22 травня 1997 року N 283/97-ВР

цей Закон викладено у новій редакції),

від 19 вересня 1997 року N 535/97-ВР,

від 4 листопада 1997 року N 607/97-ВР,

від 18 листопада 1997 року N 639/97-ВР,

від 30 грудня 1997 року N 793/97-ВР,

від 15 січня 1998 року N 25/98-ВР,

від 10 лютого 1998 року N 98/98-ВР,

від 20 листопада 1998 року N 269-XIV,

від 1 грудня 1998 року N 285-XIV,

від 11 грудня 1998 року N 309-XIV,

від 11 грудня 1998 року N 312-XIV,

від 16 грудня 1998 року N 317-XIV,

від 17 грудня 1998 року N 320-XIV,

від 29 грудня 1998 року N 371-XIV,

від 14 січня 1999 року N 393-XIV,

від 15 січня 1999 року N 403-XIV,

від 16 березня 1999 року N 484-XIV,

від 18 березня 1999 року N 515-XIV,

від 6 квітня 1999 року N 568-XIV,

від 3 червня 1999 року N 722-XIV,

від 14 липня 1999 року N 934-XIV

(зміни, внесені Законом України від 14 липня 1999 року

N 934-XIV, діяли до 1 січня 2002 року),

від 15 липня 1999 року N 971-XIV,

від 15 липня 1999 року N 973-XIV,

від 15 липня 1999 року N 977-XIV

(зміни, внесені Законом України від 15 липня 1999 року N 977-XIV

застосовуються платниками податків при визначенні

податкових зобов'язань за результатами звітного (податкового)

періоду, на який припадає дата набрання чинності зазначеного Закону),

від 16 липня 1999 року N 991-XIV

(враховуючи зміни, внесені Законом України

від 12 січня 2006 року N 3333-IV),

від 7 жовтня 1999 року N 1133-XIV,

від 19 жовтня 1999 року N 1157-XIV,

від 19 жовтня 1999 року N 1160-XIV,

від 3 грудня 1999 року N 1278-XIV,

від 14 грудня 1999 року N 1288-XIV,

від 13 січня 2000 року N 1375-XIV,

від 17 лютого 2000 року N 1458-III,

від 2 березня 2000 року N 1523-III,

від 16 березня 2000 року N 1559-III,

від 23 березня 2000 року N 1606-III,

від 23 березня 2000 року N 1608-III,

від 20 квітня 2000 року N 1694-III,

від 11 травня 2000 року N 1715-III,

від 1 червня 2000 року N 1749-III,

від 8 червня 2000 року N 1805-III,

від 8 червня 2000 року N 1807-III,

від 8 червня 2000 року  N 1812-III,

від 22 червня 2000 року N 1841-III,

від 13 липня 2000 року N 1926-III,

від 14 вересня 2000 року N 1953-III,

від 14 вересня 2000 року N 1954-III,

від 21 вересня 2000 року N 1969-III,

від 21 вересня 2000 року N 1991-III,

від 7 грудня 2000 року N 2120-III,

від 21 грудня 2000 року N 2181-III,

від 21 грудня 2000 року N 2199-III,

від 11 січня 2001 року N 2211-III,

від 22 березня 2001 року N 2323-III,

від 5 квітня 2001 року N 2355-III,

від 17 травня 2001 року N 2406-III,

від 17 травня 2001 року N 2410-III,

від 20 вересня 2001 року N 2711-III,

від 20 вересня 2001 року N 2712-III,

від 4 жовтня 2001 року N 2744-III,

від 15 листопада 2001 року N 2779-III,

від 29 листопада 2001 року N 2831-III,

від 29 листопада 2001 року N 2866-III,

від 20 грудня 2001 року N 2905-III,

від 10 січня 2002 року N 2921-III,

від 17 січня 2002 року N 2975-III,

від 7 лютого 2002 року N 3045-III,

від 7 березня 2002 року N 3073-III,

від 7 березня 2002 року N 3118-III,

від 4 липня 2002 року N 40-IV

(зміни, передбачені Законом України від 4 липня 2002 року N 40-IV,

набрали чинності з 1 січня 2003 року)

(зміни до цього Закону, передбачені Законом України

від 4 липня 2002 року N 40-IV, зупинено на 2003 рік у зв'язку із

зупиненням дії пункту 3 розділу VII Закону України від 4 липня 2002 року N 40-IV

згідно із Законом України від 26 грудня 2002 року N 380-IV,

на 2004 рік - згідно із Законом України від 27 листопада 2003 року N 1344-IV,

на 2005 рік - згідно із Законом України від 23 грудня 2004 року N 2285-IV),

від 4 липня 2002 року N 43-IV,

від 24 грудня 2002 року N 349-IV

(частина змін, внесених підпунктом "д" пункту 6, та

зміни, внесені абзацом другим пункту 8 Закону України

від 24 грудня 2002 року N 349-IV, набрали чинності з 1 січня 2004 року),

(Перехідними положеннями Закону України від 24 грудня 2002 року N 349-IV

передбачено певні особливості оподаткування прибутку підприємств),

від 26 грудня 2002 року N 380-IV,

від 16 січня 2003 року N 429-IV,

від 16 січня 2003 року N 440-IV,

від 15 травня 2003 року N 762-IV,

від 22 травня 2003 року N 849-IV,

від 22 травня 2003 року N 856-IV,

від 5 червня 2003 року N 911-IV,

від 19 червня 2003 року N 973-IV,

від 10 липня 2003 року N 1096-IV,

від 6 березня 2003 року N 601-IV,

від 15 травня 2003 року N 777-IV,

від 22 травня 2003 року N 889-IV,

від 11 вересня 2003 року N 1158-IV,

від 20 листопада 2003 року N 1300-IV,

від 27 листопада 2003 року N 1344-IV,

від 18 березня 2004 року N 1624-IV

(зміни, внесені Законом України від 18 березня 2004 року N 1624-IV,

діють до 31 грудня 2008 року),

від 11 травня 2004 року N 1701-IV,

від 11 травня 2004 року N 1702-IV,

від 17 червня 2004 року N 1801-IV,

від 24 червня 2004 року N 1868-IV,

від 1 липня 2004 року N 1957-IV

(зміни, внесені підпунктом 3 пункту 9 розділу I

Закону України від 1 липня 2004 року N 1957-IV,

набрали чинності з 1 жовтня 2004 року,

а зміни, внесені підпунктами 3 та 8 пункту 3 розділу I

Закону України від 1 липня 2004 року N 1957-IV,

набрали чинності з 1 січня 2005 року),

від 14 грудня 2004 року N 2229-IV

(зміни, внесені пунктом 4 розділу I Закону України

від 14 грудня 2004 року N 2229-IV,

набрали чинності з 1 січня 2006 року),

від 16 грудня 2004 року N 2245-IV,

від 23 грудня 2004 року N 2285-IV,

від 20 січня 2005 року N 2377-IV,

від 25 березня 2005 року N 2505-IV,

від 3 червня 2005 року N 2642-IV,

від 23 червня 2005 року N 2705-IV,

від 23 червня 2005 року N 2711-IV,

від 7 липня 2005 року N 2771-IV,

від 7 липня 2005 року N 2772-IV,

від 6 жовтня 2005 року N 2960-IV,

від 20 грудня 2005 року N 3235-IV,

від 30 листопада 2006 року N 398-V,

від 19 грудня 2006 року N 489-V

Додатково див. листи

Комітету Верховної Ради України з

питань фінансів і банківської діяльності

від 29 квітня 2005 року N 06-10/523,

Міністерства фінансів України

від 22 квітня 2005 року N 31-17120-05-18/7368

(Положенню абзацу першого пункту 22.3 статті 22 цього Закону, дано офіційне тлумачення згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 13 червня 2002 року N 11-рп/2002)

(Дію Закону зупинено для сільськогосподарських товаровиробників - учасників експерименту по запровадженню єдиного податку на території Глобинського району Полтавської області, Старобешівського району Донецької області та Ужгородського району Закарпатської області згідно із Законом України від 15 січня 1998 року N 25/98-ВР)

(Дію Закону зупинено, за винятком пунктів 7.7, 7.8 і 13.1, 13.2, 13.6, 13.7 та 13.8, для сільськогосподарських товаровиробників - платників фіксованого сільськогосподарського податку згідно із Законом України від 17 грудня 1998 року N 320-XIV)

Стаття 1. Визначення термінів

У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:

1.1. Матеріальний актив - основні фонди та оборотні активи у будь-якому виді, що відрізняється від коштів, цінних паперів, деривативів та нематеріальних активів.

1.2. Нематеріальний актив - об'єкти інтелектуальної, в тому числі промислової власності, а також інші аналогічні права, визнані у порядку, встановленому відповідним законодавством, об'єктом права власності платника податку.

1.3. Кошти - гривня або іноземна валюта.

1.4. Цінний папір - документ, що засвідчує право володіння або відносини позики та відповідає вимогам, установленим законодавством про цінні папери.

1.5. Дериватив - стандартний документ, що засвідчує право та/або зобов'язання придбати або продати цінні папери, матеріальні або нематеріальні активи, а також кошти на визначених ним умовах у майбутньому. Стандартна (типова) форма деривативів та порядок їх випуску та обігу встановлюються законодавством.

До деривативів належать:

1.5.1. Форвардний контракт - стандартний документ, який засвідчує зобов'язання особи придбати (продати) цінні папери, товари або кошти у визначений час та на визначених умовах у майбутньому, з фіксацією цін такого продажу під час укладення такого форвардного контракту.

При цьому будь-яка сторона форвардного контракту має право відмовитися від його виконання виключно за наявності згоди іншої сторони контракту або у випадках, визначених цивільним законодавством.

Претензії щодо невиконання або неналежного виконання форвардного контракту можуть пред'являтися виключно емітенту такого форвардного контракту.

Продавець форвардного контракту не може передати (продати) зобов'язання за цим контрактом іншим особам без згоди покупця форвардного контракту.

Покупець форвардного контракту має право без погодження з іншою стороною контракту в будь-який момент до закінчення строку дії (ліквідації) форвардного контракту продати такий контракт будь-якій іншій особі, включаючи продавця такого форвардного контракту.

1.5.2. Ф'ючерсний контракт - стандартний документ, який засвідчує зобов'язання придбати (продати) цінні папери, товари або кошти у визначений час та на визначених умовах у майбутньому, з фіксацією цін на момент виконання зобов'язань сторонами контракту.

При цьому будь-яка сторона ф'ючерсного контракту має право відмовитися від його виконання виключно за наявності згоди іншої сторони контракту або у випадках, визначених цивільним законодавством.

Покупець ф'ючерсного контракту має право продати такий контракт протягом строку його дії іншим особам без погодження умов такого продажу з продавцем контракту.

1.5.3. Опціон - стандартний документ, який засвідчує право придбати (продати) цінні папери (товари, кошти) на визначених умовах у майбутньому, з фіксацією ціни на час укладення такого опціону або на час такого придбання за рішенням сторін контракту.

Перший продавець опціону (емітент) несе безумовне та безвідкличне зобов'язання щодо продажу цінних паперів (товарів, коштів) на умовах укладеного опціонного контракту.

Будь-який покупець опціону має право відмовитися у будь-який момент від придбання таких цінних паперів (товарів, коштів).

Претензії стосовно неналежного виконання або невиконання зобов'язань опціонного контракту можуть пред'являтися виключно емітенту опціону.

Опціон може бути проданий без обмежень іншим особам протягом строку його дії.

1.5.4. Відповідно до виду цінностей деривативи розподіляються на:

а) фондовий дериватив - стандартний документ, який засвідчує право продати та/або купити цінний папір на обумовлених умовах у майбутньому. Правила випуску та обігу фондових деривативів встановлюються державним органом, на який покладаються функції регулювання ринку цінних паперів;

б) валютний дериватив - стандартний документ, який засвідчує право продати та/або купити валютну цінність на обумовлених умовах у майбутньому. Правила випуску та обігу валютних деривативів установлюються Національним банком України;

в) товарний дериватив - стандартний документ, який засвідчує право продати та/або купити біржовий товар (крім цінних паперів) на обумовлених стандартних умовах у майбутньому. Правила випуску та обігу товарних деривативів установлюються органом, на який покладаються функції регулювання товарного біржового ринку.

1.6. Товари - матеріальні та нематеріальні активи, а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення.

1.7. Гудвіл - нематеріальний актив, вартість якого визначається як різниця між балансовою вартістю активів підприємства та його звичайною вартістю, як цілісного майнового комплексу, що виникає внаслідок використання кращих управлінських якостей, домінуючої позиції на ринку товарів (робіт, послуг), нових технологій тощо. Вартість гудвілу не підлягає амортизації і не враховується у визначенні валових витрат платника податку.

1.8. Корпоративні права - право власності на статутний фонд (капітал) юридичної особи або його частку (пай), включаючи права на управління, отримання відповідної частки прибутку такої юридичної особи, а також активів у разі її ліквідації відповідно до чинного законодавства, незалежно від того, чи створена така юридична особа у формі господарського товариства, підприємства, заснованого на власності однієї юридичної або фізичної особи, або в інших організаційно-правових формах. 

(пункт 1.8 статті 1 в редакції Закону

 України від 02.03.2000 р. N 1523-III)

1.9. Дивіденд - платіж, який здійснюється юридичною особою - емітентом корпоративних прав чи інвестиційних сертифікатів на користь власника таких корпоративних прав (інвестиційних сертифікатів) у зв'язку з розподілом частини прибутку такого емітента, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.

До дивідендів прирівнюється також платіж, який здійснюється державним некорпоратизованим, казенним чи комунальним підприємством на користь відповідно держави або органу місцевого самоврядування у зв'язку з розподілом частини прибутку такого підприємства, платіж, який виплачується власнику сертифіката фонду операцій з нерухомістю в результаті розподілу доходу фонду операцій з нерухомістю. При цьому наявність чи відсутність прибутку, розрахованого згідно з правилами податкового обліку, не може впливати на прийняття чи неприйняття рішення щодо нарахування дивідендів.

(абзац другий пункту 1.9 статті 1 із змінами, внесеними

згідно із Законом України від 01.07.2004 р. N 1957-IV)

(пункт 1.9 статті 1 із змінами, внесеними

 згідно із Законом України від 29.11.2001 р. N 2831-III,

 у редакції Закону України від 24.12.2002 р. N 349-IV)

1.10. Проценти - доход, який сплачується (нараховується) позичальником на користь кредитора у вигляді плати за використання залучених на визначений строк коштів або майна. До процентів включаються:

(абзац перший пункту 1.10 статті 1 із змінами, внесеними

 згідно із Законом України від 18.11.97 р. N 639/97-ВР)

платіж за використання коштів або товарів (робіт, послуг), отриманих у кредит;

платіж за використання коштів, залучених у депозит;

платіж за придбання товарів у розстрочку.

абзац п'ятий пункту 1.10 статті 1 виключено 

(згідно із Законом України

 від 15.07.99 р. N 977-XIV)

Проценти нараховуються у вигляді відсотків на основну суму заборгованості або фіксованих сум. У разі коли залучення коштів здійснюється шляхом продажу облігацій, казначейських зобов'язань або ощадних (депозитних) сертифікатів, емітованих позичальником, сума процентів визначається шляхом нарахування відсотків на номінал такого цінного паперу, виплати фіксованої премії чи виграшу або шляхом визначення різниці між ціною розміщення та ціною погашення такого цінного паперу (сума дисконту).