(+) – позитивна реакція пізніше 3 діб;

(+) або - – позитивна реакція пізніше 3 діб або негативна;

- – негативна реакція;

Х – різні реакції;

** ++ – фіолетове забарвлення середовища;

+ – фіолетово-червоне забарвлення середовища;

- – колір середовища не міняється

9.3. Серологічні дослідження

Серологічні дослідження проводять з метою:

  1. підтвердження клінічного діагнозу;
  2. підтвердження етіологічної ролі виділеного збудника;
  3. ретроспективної постановки або виключення діагнозу.

У перших двох випадках вирішальним буде наростання титру антитіл у процесі хвороби. Реакція аглютинації повинна бути простежена в динаміці, для чого її ставлять на 1-3 день захворювання (прищеплювальна або анамнестична реакція), а потім на 7-10-й день і на 15-20 день.

Кров для серологічного дослідження беруть з пальця або з ліктьової вени. Для постановки реакції аглютинації необхідно не менш 0,5-1 см3 крові.

Кров збирають у стерильну пробірку, поміщають її в термостат при (37??1) ºС на 30-60 хвилин, після чого згусток відокремлюють від стінок пробірки пастерівською піпеткою і переносять пробірку в холодильник. Після відстоювання сироватку відсмоктують і досліджують.

Для постановки реакції аглютинації готують перше розведення сироватки 1:100, для чого в пробірку вносять 0,1 см3 досліджуваної сироватки і 9,9 см3 фізіологічного розчину. Далі готують ряди пробірок (по чотири у кожному) у кількості, що відповідає числу застосовуваних антигенів (діагностикумів). В усі пробірки, крім першої, кожного ряду наливають по 0,5 см3 фізіологічного розчину. Сироватку, розведену 1:100 по 0,5 см3 додають у 1 і 2 пробірки кожного ряду, при цьому в другій пробірці розведення сироватки буде 1:200. Вміст 2-ої пробірки після ретельного перемішування в кількості 0,5 см3 градуйованою піпеткою переносять у 3-ю пробірку (розведення 1:400), із третьої в четверту (розведення 1:800). З останньої пробірки після ретельного перемішування 0,5 см3 сироватки виливають.

У кожен ряд аглютинаційних пробірок з розведеннями сироватки і у контрольну пробірку, в якій міститься 0,5 см3 фізіологічного розчину, додають по одній краплі одного з діагностикумів. Другим контролем (контроль сироватки) є пробірка із сироваткою, розведеною 1:50 чи 1:100, у яку діагностикум не додають.

Після додавання діагностикумів штатив із пробірками енергійно струшують і поміщають у термостат при температурі 37 ºС на 18 – 20 годин. Облік результатів реакції аглютинації роблять за допомогою аглютиноскопа або лупи.

Останнє розведення сироватки, у якому спостерігається добре виражена аглютинація, вважають її титром.

Перед постановкою реакції гемаглютинації (аглютинації) уважно вивчають настанову (інструкцію) на препарат.

Реакцію аглютинації можна поставити і зі штамом, виділеним у хворого або бактеріоносія (аутоштам). У цьому випадку в якості діагностикума використовують суспензію живої або убитої добової культури бактерій у фізіологічному розчині.

Абсолютна висота титрів аглютинінів не може бути доказом наявності захворювання. Одержання достовірних результатів реакції аглютинації досягають при повторних випробуваннях сироватки крові в динаміці інфекційного процесу.

Про позитивний результат серологічного дослідження сироватки буде свідчити виразне наростання титру аглютинінів.

9.4. Критерії діагностики

При епідеміологічній розшифровці окремих захворювань або спалахів сальмонельозної етіології (особливо обумовлених одночасно декількома типами збудника), а також при виявленні сальмонел у харчових продуктах або інших об'єктах довкілля, нерідко доводиться зустрічатися з певними труднощами, пов'язаними з встановленням джерел інфекції і факторів її передачі.

Ці труднощі можуть бути пов'язані з необхідністю:

а) доведення етіологічної ролі збудника, виділеного у хворого;

б) ретроспективного виявлення раніше перехворілих з метою встановлення масштабів поширення інфекції і її імовірних джерел;

в) аргументації наявності єдиного або множинних джерел інфекції і факторів її передачі для всіх потерпілих.

У перших двох випадках, поряд з даними епідеміологічного і бактеріологічного обстеження, велику допомогу можуть надати також серологічні дослідження з виявлення в сироватці крові обстежуваних специфічних антитіл.

У третьому випадку доказом будуть служити виділення у хворих, бактеріоносіїв, з харчових продуктів, води, змивів з об'єктів довкілля і у тварин сальмонел того самого серологічного варіанту.

Велику допомогу для встановлення або виключення епідеміологічних зв'язків між окремими випадками захворювань сальмонельозами, а також підтвердження або виключення епідеміологічної ролі підозрюваних джерел (люди або тварини – хворі або бактеріоносії) і факторів передачі інфекції можуть оказати результати біохімічного вивчення або фаготипування виділених збудників.

При визначенні типу захворювання сальмонельозної етіології перш за все слід враховувати характер клінічних проявів захворювання та даних епідеміологічних спостережень. Орієнтовні лабораторні критерії діагностики та визначення типу захворювання сальмонельозної етіології наведені нижче.

Вид досліджень та досліджуваний матеріал

Результат досліджень

Передбачувана форма захворювання

ГКІ

ХТІ

Виділення сальмонел з матеріалу від постраждалих

поодинокий ріст колоній збудника, або виділення його лише з середовищ накопичення*

+

висока контамінація збудником матеріалу від постраждалих*

+

Дослідження сироватки постраждалого в реакції аглютинації із штамом збудника виділеного у вогнищі (т.зв. ауто-Відаль)

значне наростання титру 1:200 або більше

+

невеликі титри (1:50 – 1 :100) або відсутність наростання титру

+

Виділення збудника з інкримінованого продукту.

виділення сальмонел при посіві 25 г (см3) інкримінованого продукту на середовище накопичення або негативний результат бактеріологічного дослідження

+

виділення збудника у високій кількості (106 КУО або більше)

+

* Такий критерій особливо показовий для промивних вод та блювотних мас.

10. БАКТЕРІЇ РОДУ SHIGELLA

10.1. Загальні положення

Харчові продукти, контаміновані бактеріями роду Shigella, можуть бути причиною захворювань, що протікають по типу харчових бактеріальних отруєнь.

Серед продуктів, що можуть викликати масові захворювання, і які протікають клінічно по типу харчової токсикоінфекції, найчастіше, реєструються молоко і молочні продукти, вироби з відварного м'яса – холодне, паштети, м'ясні салати, макарони "по-флотськи".

Життєздатність шигел в продуктах при кімнатній температурі від 2 – 3 днів (консервовані огірки) до 50 – 60 днів (олія, маргарин). Термін цей збільшується при зберіганні продуктів у холодильнику.

Вважають що більшість штамів шигел можуть розмножатися у діапазоні від 6-10 ºС до 45 ºС, гинуть при 60 ºС, однак зустрічаються більш термостійкі штами.

Встановлено, що у коров’ячому молоці (сирому, пастеризованому, стерильному) шигели розмножуються, помірно при 20-22 ºС, оптимально – при 37 ºС.

Шигели зберігаються довше у стерильному, менше контамінованому сапрофітами молоці.

За сучасною класифікацією шигели є самостійним родом Shigella родини Enterobaсteriaceae. Основні диференційні ознаки окремих представників цього роду, що не підрозділяються морфологічно, полягають у відмінностях метаболізму і специфічності антигенної структури. У зв'язку з цим ідентифікація шигел базується на визначенні їх ферментативної активності і серологічної характеристики.

До шигел відносяться грамнегативні палички, довжиною від 2 до 4 ммк і шириною від 0,5 до 0,8 ммк. Шигели не мають джгутиків, не утворюють спор, добре фарбуються аніліновими барвниками.

Шигели – факультативні анаероби, добре ростуть в аеробних умовах на простих поживних середовищах. Оптимальна температура росту 37 ºС, однак представники виду S. sonnei здатні розмножуватися при температурі від 10 ºС до 45 ºС . Оптимальна реакція середовища при pН близько 7,2.

Відповідно до пропозиції Підкомітету по кишкових бактеріях Міжнародної комісії з Shigella до роду Shigella відносяться бактерії, що мають наступні біохімічні властивості (таблиця 7).

Таблиця 7

Біохімічна характеристика бактерій роду Shigella

Глюкоза

кислотоутворення без газу

Адоніт

кислота не утворюється

Ацетат натрію

не утилізується

Дульцит

кислотоутворення непостійно

Желатин

не розріджується

Індол

утворюється або не утворюється

Інозит

кислота не утворюється

Лактоза

кислотоутворення непостійно

Маніт

кислотоутворення непостійно

Нітрати

редукуються

Реакції MR/ VP

позитивна/негативна

Рухливість

нерухливі

Саліцин

кислота не утворюється

Сахароза

кислотоутворення непостійно

Сечовина

не розщеплюється

Сірководень

не утворюється

Цитрат амонію

не утилізується

Основною диференційною ознакою шигел є ферментація вуглеводів без газоутворення. Виключення складають деякі біохімічні варіанти S.flexneri VI, що ферментують глюкозу з утворенням газу.

Сучасна класифікація шигел будується на комплексі біохімічних та серологічних властивостей (таблиця 8).

Таблиця 8

Класифікація бактерій роду Shigella

Підгрупа

Вид

Серовар

Підсеровар

Скорочена антигенна формула

А

S. disenteriae

1 – 12

В

S. flexneri

1

1a

I:4…

1b

I:6…

2

2a

II:3,4…

2b

II:7,8…

3

3a

III:6,7,8…

3b

III:3,4,6…

4

4a

IV:3,4…

4b

IV:6…

5

V:3,4…

5b

V:7,8…

6

VI:-

X-variant

-:7,8…

Y-variant

-:3,4…

C

S. boydii

1 – 18

D

S. sonnei

Антигенна структура шигел відрізняється простотою і представлена, в основному, соматичними термостабільними О-антигенами. Термолабільний К-антиген виявлений у всіх шигел (крім S. sonnei і S. flexneri). Він подібний до К-антигенів ешеріхій і здатен маскувати О-антигени, викликаючи інаглютинабильність свіжовиділених культур О-сироватками.

Цей дефект легко усувається кип'ятінням неаглютинабильних штамів.

Поряд з вивченням біохімічних властивостей проводиться серологічна ідентифікація шигел, заснована на вивченні їх антигенної структури шляхом виявлення типових і групових антигенів (таблиця 9).

Таблиця 9

Біохімічні властивості шигел різних видів

Тест або субстрат

Реакція

S.dysenteriae

S.flexneri

S.boydii

S.sonnei

cеровари 1-5

cеровар 6

Глюкоза (газ)

-

-

-,+

-

-

Лактоза

-

-

-

-

(+)

Маніт

-

+

+,-

+

+

Сахароза

-

-

-

-

(+)

Дульцит

-,+

-

X

X

-

Сорбіт

X

X

(+),+

X

-

Арабіноза

X

X

X

+

+

Рафіноза

-

X

-

-

X

Рамноза

X

X

-

-

+,(+)

Мальтоза

X

X

(+),+

X

+,(+)

Ксилоза

X

-

X

X

X

Трегалоза

+,(+)

+,(+)

(+),+

+,(+)

+

Целобіоза

-

-

-

-

X

Гліцерин

X

-

+,(+)

X

X

Індол

-,+

-,+

-

-,+

-

Аргінін

X

-

X

X

-

Орнітин

-

-

-

-

+

Мукат

-

-

-

-

-,+

??-галактозидаза

-,+

-

-

-,+

+