Бактерії родів Morganella та Providencia також можуть бути причиною харчових токсикоінфекцій. Їх біохімічні характеристики, що використовуються для внутрішньовидової диференціації представлені в таблицях 24 і 25.

Таблиця 24

Біохімічні характеристики підвидів Morganella morganii

Біологічна група

Підтип

Лізин декарбокси-лаза

Орнітин декарбокси-лаза

Чутливість до тетрацикліну

A

morganii

-

+

??

B

morganii

+

+

+

C

morganii

-

-

-

D

morganii

+

-

+

E

sibonii

+

+

-

F

sibonii

+

-

-

G

sibonii

-

+

+

Таблиця 25

Біохімічні властивості бактерій роду Providencia

Тест або субстрат

P.alcalifa-ciens

P.heimba-chae

P.rettgeri

P.rusti-gianii

P.stua-rtii

Утворення індолу

+

-

+

+

+

Цитрат Сіменса

+

-

+

??(частіше-)

+

Ферментація:

глюкози(газ)

??(частіше+)

-

-

??

-

арабітола (кислота)

-

+

+

-

-

галактози (кислота)

-

+

+

+

+

інозита (кислота)

-

??

+

-

+

маніта (кислота)

-

-

+

-

-

рамнози (кислота)

-

+

??

-

-

трегалози (кислота)

-

-

-

-

+

Антигенна структура бактерій родів Proteus, Morganella, Providencia подібна до антигенної структури інших бактерій родини Enterobacteriaceae. Вона формується із соматичних О- і джгутикових Н-антигенів, у деяких випадках у протеїв визначаються поверхневі соматичні К-антигени. О-антигени термостабільні, представляють собою ліпополісахардно-білкові комплекси; Н-антигени термолабільні і мають білкову природу. У 1950 році створена загальна антигенно-діагностична схема для P.vulgaris, P.mirabilis. В ній представлені 49 серологічних О-груп і 19 Н-антигенів. Було також встановлено, що О- і Н-антигени можуть мати мозаїчну будову. У 1967 році створена антигено-діагностична схема для M.morganii, в яку увійшли 32 О-групи та 25 Н-антигенів, відмічена мозаїчність О1 групи, у зв’язку з чим вона поділена на 3 підгрупи. У окремих штамів виявлені термолабільні К-антигени. Існує також антигено-діагностична схема для P.rettgeri.

Серологічний варіант бактерій цих родів встановлюють по поєднанню О- та Н-антигенів з урахуванням їх факторного складу.

12.2. Бактеріологічні дослідження

Другий день

Переглядають титраційні посіви на скошеному МПА. При наявності повзучого ніжного вуалеподібного росту, визначають титр по найменшій кількості засіяного матеріалу, у якому виявлений ріст бактерій роду Proteus.

Після інкубації протягом 18-24 годин у термостаті при (37±1) ºС чашки з посівами переглядають і відзначають колонії, що підлягають подальшому дослідженню. На середовищі Плоскірева бактерії родів Proteus, Morganella та Providencia ростуть у вигляді прозорих колоній, злегка лужать середовище, що зафарбовується біля них у жовтуватий колір. При більш тривалому збереженні чашок з посівами колонії каламутніють, а їх центр здобуває буре фарбування. На вісмут-сульфіт-агарі через 48 годин штами бактерій роду Proteus виростають у вигляді ізольованих колоній зеленого кольору, колір середовища під колоніями не змінюється??..Бактерії роду Providencia утворюють колонії різноманітних кольорів: від безколірних до оливково-зелених. Бактерії роду Morganella утворюють поліморфні колонії.

Якщо ріст 18–24-годинної культури однорідний, то для подальшого вивчення використовують не менше трьох колоній, при рості різних колоній для їх вивчення треба брати більше колоній, різних по зовнішньому вигляді.

Для визначення родової приналежності досліджуваного штаму ізольовані колонії відсівають у пробірки із скошеним поживним агаром і комбінованим середовищем Олькеніцького (Кліглера).

Третій і четвертий дні

Враховують результати ферментативної активності культур на середовищі Олькеніцького (Кліглера). Грамнегативні культури, що ферментують глюкозу, гідролізують сечовину, утворюють сірководень і не ферментують лактозу, оцінюють як такі, що належать до роду Proteus.

Бактерії, що ферментують глюкозу, не ферментують лактозу, гідролізують сечовину оцінюють як ті що відносяться до роду Morganella. Бактерії, що ферментують глюкозу, не ферментують лактозу, не гідролізують сечовину, не утворюють сірководень можуть бути віднесені до роду Providencia.

Із скошеного МПА роблять пересів на середовища мінімального диференційного ряду для підтвердження відношення виділеної культури до групи Proteае та на додаткові середовища для визначення роду (таблиця 22). Через 18-20 год. інкубації при (37±1) ºС, враховують результати. Якщо виділена культура утворює фенілаланіндезаміназу, то вона відноситься до групи Proteае. По додаткових тестах визначають рід мікроорганізму. Штами, що не утворюють фенілаланіндезаміназу, підлягають подальшому вивченню для визначення їх належності до інших родів родини Еnterobacteriaceae. Для прискорення досліджень, отримання відтворюваних результатів доцільно для біохімічної ідентифікації використовувати діагностичні системи та набори, що зареєстровані в Україні, типу ЕНТЕРОтест (PLIVA-Lachema),АРІ (bioMereux).

Після визначення роду культуру пересівають на середовища для внутрішньородової ідентифікації (таблиці 23, 24, 25).

Враховують результати внутрішньородової ідентифікації та визначають вид мікроорганізмів.

Постановку реакції аглютинації виділеної культури із сироваткою крові хворого необхідно робити повторно, щоб виявити динаміку антитіл.

Доказом етіологічної ролі протея є масивне виявлення (?? 106 КУО в 1 г/см3) цього мікроба в харчових продуктах, блювотних масах і випорожненнях, а також позитивний результат реакц аглютинації виділеного мікроба із сироваткою крові потерпілих.

У разі виділення інших мікроорганізмів родини Enterobacteriaceae, дослідження проводять за методами вказаними в “Методических указаниях по микробиологической диагностике заболеваний вызванных энтеробактериями” №04-723/3 1984г.

При підозрі на кампилобактеріозну етіологію захворювання дослідження проводяться згідно “Инструкции по клинической и лабораторной диагностике кампилобактериоза” №15-6/23.

13. ГАЛОФІЛЬНІ ВІБРІОНИ

13.1. Загальні положення

До патогенних для людини представників родини Vibrionaceae роду Vibrio крім збудників холери, відносяться морські галофільні вібріони Vibrio parahaemolyticus та Vibrio alginolyticus, які викликають харчові отруєння, холеро- та шигельозоподібні захворювання, що пов’язані з вживанням в їжу продуктів моря. Найбільш характерною ознакою цих мікроорганізмів є галофілія (любов до солі) – нездатність до розмноження у відсутності повареної солі та стабільність до значних її концентрацій (7 – 10%).

V.parahaemolyticus, вважаються найбільш вірулентними і викликають тяжкі захворювання людей. V.alginolyticus, виділяються рідше і лише при легких формах захворювання.

Галофільні вібріони широко розповсюджені на земної кулі і є постійними мешканцями морів, океанів, солених озер, а також гідробіонтів, яки живуть в цих водоймищах.

Вперше ці мікроорганізми виявлені у Японії у 1950 році в період великого спалаху харчових отруєнь, пов’язаних з вживанням у їжу слабосолоної риби. В даний час цей мікроорганізм виявлений у зразках морепродуктів майже всіх континентів.

Захворювання, викликані парагемолітичними вібріонами, є типовими харчовими токсикоінфекціями і виникають в наслідок накопичення достатньої кількості вібріонів та їх токсинів в продукті. Встановлено, що при вмісті в продукту 104 – 105 вібріонів, вона може бути причиною захворювання.

Вірулентність. Парагемолітичні вібріони відносяться до умовно патогенних мікроорганізмів. Патогенні властивості вірулентних варіантів V.parahaemolyticus обумовлені їх здатністю продукувати сильні екзотоксини. Японськими дослідниками встановлено високу ступень кореляції між вірулентністю та здатністю викликати гемоліз на спеціальному середовищі Вагатцума. Цей тест одержав назву феномен Канагава. За його допомогою штами парагемолітичних вібріонів ділять на Канагава-позитивні (вірулентні) та Канагава-негативні (авірулентні). Штами, виділені від хворих, майже в 100% Канагава-позитивні, у той час як в об’єктах довкілля кількість вірулентних вібріонів залежить від сезону і значно збільшується в літньо-осінній період.

Морфологічні та культуральні властивості. Парагемолітичні вібріони – поліморфні, рухливі, грамнегативні палички овоїдної форми. Факультативні анаероби.

На твердих поживних середовищах можуть утворювати колонії декількох видів: правильної круглої форми, плоско-випуклі, з вологою, блискучою поверхнею, рівним або хвилястим краєм, полупрозорі, голубуваті або мутні.

При рості на рідких поживних середовищах парагемолітичні вібріони викликають рівномірне помутніння та утворюють плівку.

Оптимальна концентрація хлористого натрію в поживних середовищах для виявлення галофільних вібріонів знаходиться у межах (1,5-4)%. В рідких середовищах вібріони ростуть при більш високих концентраціях NaCl; середовища, які містять кров, не нуждаються в підвищених концентраціях солі.

Оптимальна температура росту (35-37) ºС, рН 7,5–8,5.

Антигенна будова. Біохімічні властивості. Парагемолітичні вібріони мають три антигени: джгутиковий термолабільний – Н, соматичний термостабільний – О та поверхнево-капсульний – К. Н-антиген є спільним для всіх представників біотипу parahaemolyticus. Встановлено 12 типів О-антигену і 64 - К-антигену.

Серологічне типування парагемолітичних вібріонів на даний час має більш теоретичне значення, так як набори аглютинуючих О і К-сироваток для реакції аглютинації (РА) на склі в нашій країні не виробляються. Постановка РА принципово не відрізняється від такої при ідентифікації інших мікроорганізмів.

Парагемолітичні вібріони є типовими представниками роду Vibrio не тільки за морфологією, а і за біохімічною активністю. Основні властивості галофільних та негалофільних вібріонів, патогенних для людини, диференціальні ознаки видів парагемолітичних вібріонів наведені в таблицях 26, 27.

Таблиця 26

Основні властивості галофільних та негалофільних вібріонів, патогенних для людини

Ознаки

Види вібріонів

V.parahae-molyticus

V.alginoly-ticus

V.vulnifi-cus

V.mimi-cus

Наявність індофенолоксидази

+

+

+

+

Наявність лізиндекарбоксилази

+

+

+

+

Наявність орнитиндекарбоксилази

+ або (+)

+ або (+)

+ або (+)

+ або (+)

Наявність аргиніндігідролази

-

-

-

-

Ріст в 1% пептонній воді:

без NaCl

-

-

-

+

з 3% NaCl

+

+

+

+

з 5-6% NaCl

+

+

+

??

з 7-8% NaCl

??

+

-

-

з 10% NaCl

-

+

-

-

Ферментація:

(без газу) глюкози в аеробних і анаеробних умовах

+

+

+

+

лактози

-

-

+

-

сахарози

-

+

-

-

манози

+

+

+

+

арабінози

??

??

-

-

маніту

+

+

??

+

мальтози

+

+

+

+

крохмалю

+

+

+

+

інозиту

-

-

-

-

Утворення:

ацетилметилкарбонолу

-

+

-

-

індолу

+

+

+

+

сірководню

-

-

-

-