Статус Проект Порядок розслідування, обліку і проведення лабораторних досліджень у випадках харчових отруєнь. Інструкція (45104)

ЗАТВЕРДЖЕНО

Наказ МОЗ України

від _______ 2004 р. № _____

4. Гігієна харчування

4.9. Стан здоров`я населення, пов`язаного з харчуванням

ПОРЯДОК РОЗСЛІДУВАННЯ, ОБЛІКУ І ПРОВЕДЕННЯ ЛАБОРАТОРНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ У ВИПАДКАХ ХАРЧОВИХ ОТРУЄНЬ

ІНСТРУКЦІЯ

І 4.4.9. - 2004

Галузь застосування

Ця Інструкція призначена для закладів (підприємств, установ, організацій) та посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби у їх діяльності, що спрямована на встановлення причин і прийняття необхідних заходів щодо ліквідації харчових отруєнь та їх профілактики, а також для закладів та установ охорони здоров’я незалежно від форм власності та підпорядкування. Може використовуватись суб’єктами підприємницької діяльності, що займаються медичною практикою, юридичними і фізичними особами незалежно від форм власності

Контроль за виконанням вимог цієї Інструкції здійснюють компетентні органи.

ЗАТВЕРДЖЕНО

Наказ МОЗ України

від _______ 2004 р. № _____

1. Загальні положення

1.1. В даній Інструкції подана характеристика та робоча класифікація харчових отруєнь (додаток 15) і встановлені єдині вимоги щодо розслідування, обліку, реєстрації і проведення лабораторних досліджень у випадках харчових отруєнь.

1.2. Вимоги цієї Інструкції повинні враховуватись при складанні функціональних обов’язків та посадових інструкцій для фахівців установ і закладів державної санепідслужби, лікувально-профілактичних та інших медичних закладів.

1.3. Інструкція призначена для закладів (підприємств, установ, організацій) та посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби у їх діяльності, що спрямована на встановлення причин і прийняття необхідних заходів з метою ліквідації харчових отруєнь та їх профілактики, а також для фахівців лікувально-профілактичних та інших медичних закладів, юридичних і фізичних осіб незалежно від форм власності.

2. Загальні вимоги до організації розслідування

2.1. 3 метою встановлення причин виникнення і прийняття необхідних заходів для ліквідації харчових отруєнь та їх профілактики, кожний випадок харчового отруєння підлягає обов’язковому розслідуванню і обліку органами та установами санітарно-епідеміологічної служби. За необхідності головний державний санітарний лікар видає наказ, де визначає фахівців, що проводять розслідування, здійснення відповідних заходів, терміні подання узагальнених матеріалів тощо.

2.2. Кожен лікар або середній медичний працівник, які запідозрили або встановили харчове отруєння і надали медичну допомогу потерпілим повинні:

2.2.1. Негайно повідомити про харчове отруєння територіальну установу державної санітарно-епідеміологічної служби екстреним повідомленням за формою №058/0, затвердженого наказом МОЗ України від 29.12.2000 року №369 телефоном, факсом, електронною поштою, нарочним тощо.

Примітка. При заповненні п. 8 екстреного повідомлення “Місце госпіталізації” вказувати адресу лікувально-профілактичного закладу.

2.2.2. При можливості, у межах своїх повноважень, вилучити залишки підозрюваних продуктів харчування у вогнищі, негайно прийняти заходи щодо заборони її вживання і забезпечити збереження зразків підозрюваних продуктів у відповідних умовах до направлення в територіальну СЕС (додаток 11).

Примітка. На даному етапі, коли ще не встановлена етіологічна причина захворювання, дії медичного працівника обумовлюються не визначеною епідемічною ситуацією, тому слід негайно, як і у випадку гострої кишкової інфекції, впроваджувати заходи, спрямовані на попередження подальшого розповсюдження захворювання.

2.2.3. Обов'язково зібрати блювотні маси, промивні води, випорожнення і сечу потерпілих, а за наявності показань (див. далі) – відібрати кров і направити їх на дослідження в лабораторію санітарно-епідеміологічної станції або зберігати їх на холоді до прибуття санітарного лікаря (додаток 11).

2.2.4. В лікувально-профілактичних та оздоровчих закладах, в першу чергу на станціях швидкої медичної допомоги, а також здоровпунктах тощо, необхідно мати запас стерильного та іншого спеціального посуду. За відсутності стерильного посуду використовують ретельно вимитий скляний посуд, який перед використанням слід прокип'ятити.

2.3. Лікувально-профілактичні заклади, в яких надається допомога хворим з харчовими отруєннями, повинні відповідати спеціальним вимогам в залежності від виду харчового отруєння та його клінічних проявів (Додаток № 10).

2.4. Харчові отруєння, що виникли на підприємствах системи водного, залізничного транспорту, цивільної авіації, МВС тощо, розслідуються за належністю фахівцями санітарно-епідеміологічної служби водного, залізничного, повітряного транспорту, об’єктів з особливим режимом роботи, центральних органів виконавчої влади в галузі оборони, внутрішніх справ, у справах охорони державного кордону, з питань виконання покарань, Державного лікувально-оздоровчого управління, Служби безпеки України і підлягають відповідному обліку.

3. Проведення санітарно-епідеміологічного розслідування

3.1. Розслідування харчових отруєнь необхідно проводити негайно після отримання екстреного повідомлення. Загальна схема розслідування спалаху харчового отруєння надана у додатку 7.

3.2. За дорученням головного державного санітарного лікаря розслідування проводить, в першу чергу, санітарний лікар з гігієни харчування чи інші профільні спеціалісти державної санепідслужби у залежності від об’єкту, на якому виникло, або з яким пов’язане захворювання, та/або специфіки захворювання.

3.3. Обстеження осередку з причини виникнення поодиноких випадків захворювання у побуті з діагнозом "харчове отруєння", "харчова токсикоінфекція", "харчова інтоксикація", який поставлений лікарем тільки за клінічними симптомами (не пов'язаних з підозрою на ботулізм або з летальним кінцем), проводяться лікарями-епідеміологами нарівні з випадками гострих кишкових інфекційних захворювань. За необхідності, що з'явилась у процесі епідеміологічного обстеження вогнища, до розслідування залучається санітарний лікар з гігієни харчування, або інший профільний фахівець. Якщо при цьому діагноз харчового отруєння підтверджується і кількість потерпілих складає 3 і більше осіб (за виключенням ботулізму і отруєння грибами), випадок належить розслідуванню та обліку як харчове отруєння.

3.4. В необхідних випадках до участі у розслідуванні і ліквідації харчових отруєнь залучаються спеціалісти: епідеміологи, мікробіологи, хіміки, токсикологи, санітарні лікарі інших установ державної санепідслужби, відомчі санітарні лікарі, фахівці науково-дослідних інститутів і кафедр, клініцисти, працівники ветеринарної медицини, технологи та інші, в залежності від специфіки та масовості захворювання.

Санітарний лікар під час розслідування харчового отруєння зобов'язаний:

3.5. Встановити загальну картину виникнення захворювання і уточнити клінічні симптоми, для чого:

• встановити зв'язок з медичним працівником і закладом, що надав першу медичну допомогу і з’ясувати кількість, вік потерпілих, місце, час і обставини виникнення захворювання, його клінічні симптоми, а також з’ясувати які заходи вжиті для попередження його подальшого поширення;
• ознайомитись з медичною документацією, заведеною на потерпілих і записами у реєстраційних журналах як в установах, що надали першу медичну допомогу, так і в місцях госпіталізації потерпілих;
• опитати потерпілих в лікувально-профілактичному закладі, за місцем роботи чи вдома з метою уточнення симптомів захворювання (див. схему опитування у додатках 1, 2). До опитування потерпілих можуть залучатись фахівці установи державної санепідслужби, які мають відповідну підготовку.
• спільно з лікарями-кураторами ретельно проаналізувати усі деталі клінічної картини захворювання з урахуванням первинних симптомів, перебігу та кінця хвороби. Під час аналізу слід виключити захворювання іншої етіології, які за окремими ознаками (нудота, блювання, біль у животі, пронос, неврологічні та судинні прояви тощо) схожі на харчові отруєння мікробної або немікробної природи (див. орієнтовні дані для диференційного аналізу у додатках 3 та 4).

3.6. Виявити продукт, загальний для усіх потерпілих, для чого провести опитування захворілих та не захворілих і з'ясувати:

• де і яку їжу вживали потерпілі протягом двох – трьох діб до початку захворювання, крім підозри на ботулізм, де анамнез потрібно зібрати не менше, як за 7 діб, а в деяких випадках і більше
• чи є аналогічні захворювання серед членів їх сімей і де вони харчувались;
• скільки часу пройшло з моменту вживання підозрюваної їжі до появи перших ознак захворювання (див. схему опитування у додатках 1, 5, 6).

3.6.1. Шляхом зіставлення отриманих за схемами опитування (додатки 1, 2, 3, 4, 5, 6) даних встановлюють загальні для потерпілих: інкубаційний (латентний) період, клінічні симптоми захворювання, харчовий продукт.

3.7. Організувати проведення лабораторних досліджень, для чого:

• перевірити, які матеріали вже були відібрані і направлені в лабораторію для досліджень; чи правильно необхідні матеріали були відібрані медичним працівником, який надав першу медичну допомогу потерпілим. У випадку, якщо ці заходи не були проведені – відібрати і направити в лабораторію підозрювані продукти, кал, блювотні маси, промивні води, сечу захворілих. За наявності показань організувати через медичну установу, де надається перша медична допомога потерпілим, забір та направлення в лабораторію крові потерпілих для посіву на гемокультуру і серологічні або токсикологічні дослідження;
• відбір проб для лабораторного дослідження санітарний лікар може здійснювати сам, або з працівниками лабораторії (бактеріологами, вірусологами, хіміками, токсикологами), в залежності від конкретної ситуації;
• забраний матеріал направляють нарочним до лабораторії санепідустанови району, міста, області або України;
• за необхідністю, до проведення лабораторних досліджень залучають відповідні за профілем науково-дослідні інститути, а також спеціальні лабораторії. Наприклад, при необхідності визначення алкалоїдів, дослідження доцільно доручити лабораторії судово-медичної експертизи, для визначення виду грибів – мікологічній лабораторії тощо;
• у летальному випадку приймають до уваги результати патолого-анатомічного розтину і проводять лабораторні дослідження (бактеріологічні, вірусологічні, хімічні, токсикологічні) секційного матеріалу;
• під час відбору проб і визначення мети їх дослідження в лабораторії, санітарний лікар повинен виходити з конкретних даних розслідування. Недоцільно, наприклад, доставляти в бактеріологічну лабораторію продукти, які за своєю природою є несприятливими для розвитку мікроорганізмів (сіль, цукор тощо) навіть якщо підозрюється харчове отруєння мікробного походження. У цьому випадку недоцільно, також направляти проби для визначення вмісту пестицидів, токсичних елементів тощо. Проте, визначення таких фізико-хімічних показників, які безпосередньо впливають на можливість розвитку мікроорганізмів у харчових продуктах (вологість, консистенція, рН, вміст солі, цукру, консервантів, фосфатази тощо) надасть можливість більш чітко усвідомити причини виникнення такого захворювання;
• у разі наявності очевидного свідчення про отруєння токсичними речовинами немікробного походження немає потреби направляти матеріали в бактеріологічну лабораторію, якщо не підозрюється виникнення отруєння змішаної природи.

3.7.1. На підставі результатів аналізу клінічних симптомів захворювання і визначення продукту, загального для всіх потерплих, санітарний лікар спільно з фахівцями лабораторії визначають обсяг, напрямок і мету лабораторних досліджень.

Примітка. Оперативно і правильно відібраний у достатньому обсязі первинний матеріал для досліджень є запорукою своєчасного і об'єктивного підтвердження причини виникнення захворювання.

3.7.2. Відбір проб з об’єктів довкілля оформлюється актами за формами №323/0 “Акт відбору проб води”, №342/0 “Акт відбору проб харчових продуктів”, №344/0 “Акт відбору кулінарних виробів”, №337/0 “Акт відбору виробів (посуду, іграшок, будівельних матеріалів, одягу тощо) із полімерних та інших матеріалів для проведення досліджень”, затв. Наказом МОЗ України від 11.07.2000 №160.

Направлення до лабораторії оформлюються за формою №205/0 “Направлення на санітарно-мікробіологічне дослідження”, затв. Наказом МОЗ України від 04.01.01 №1.

3.7.3. При проведенні оцінки результатів мікробіологічних досліджень приймають до уваги допустимі нормативи щодо наявності БГКП, МАФАМ та інших мікроорганізмів у харчових продуктах, що визначені у відповідній нормативній документації.

3.7.4. Аналізуючи результати хімічних і токсикологічних досліджень слід враховувати:

а) природний вміст токсичних речовин у харчових продуктах (додаток 8);

б) гранично-допустимі рівні токсичних речовин у харчових продуктах;

в) допустимі сторонні домішки у харчових продуктах;

г) максимально допустимі рівні харчових добавок у харчових продуктах.

3.8. Провести обстеження об'єкту, з яким пов'язано харчове отруєння і скласти акт перевірки дотримання санітарного законодавства (ф. № 393/о, затв. наказом МОЗ України від 14.04.95 № 64). При цьому необхідно:

• звернути особливу увагу на рецептури, технологічні інструкції, асортимент, меню і розкладки до них тощо (як правило за 3 дні до початку захворювання), супровідні документи на сировину і готову продукцію, записи у технологічних, бракеражних, облікових та інших журналах, ведення яких передбачено на даному об’єкті тощо). Дані, що отримані, зіставляються з результатами особистого опитування потерпілих та працівників об’єкту з яких, за їх згодою, доцільно отримати пояснювальні записки. Отримані відомості співвідносяться з даними про підозрюваний, спільно вживаний для всіх потерпілих харчовий продукт;
• вилучити залишки підозрюваного харчового продукту (страви) і заборонити його реалізацію відповідно до Порядку вилучення з обігу неякісних та небезпечних для здоров’я продуктів харчування, продовольчої сировини та супутніх матеріалів (продовольчої продукції).
• організувати обстеження об'єктів на усіх етапах руху підозрюваної продукції (від виготовлювача до споживача).