Мал. 13. Приклади приєднання з’єднувальних провідників до стояків рам кріплення:
а,б – приєднання зварюванням за допомогою планок і скоб (хомутів) різноманітної конструкції;
в – розіймальне нарізне з’єднання скоби з наконечником з’єднуючого провідника;
г – нарізне з’єднання скоби зі збірною шиною – з’єднуючим провідником
З’єднувальні провідники повинні розташовуватися так, щоб ними не сприймалося зусилля у разі деформації кріплення під впливом тиску гірничих порід.
2.12. В місцях стаціонарної установки електроустаткування як з’єднувальні провідники між рамами допускається використовувати спеціально виготовлені стяжки з кутників, штаби (мал. 14).
Мал. 14. Приклад улаштування місцевого заземлювача
в камерах, місцях розширення штреків та інших
місцях за стаціонарних умов:
а – з використанням спеціально виготовлених стяжок із кутика при застосуванні кріплення, що має отвори для закріплення стяжок;
б – з використанням спеціальних стяжок із штаби;
1 – стояк кріплення; 2 – спеціальний стягувальний елемент із кутика з отворами або шпильками для приєднання заземлюючих провідників;
3 – спеціальна стяжка із штаби; 4 – планка
3. Заземлення стаціонарних електроустановок. Машини й апарати
3.1. Заземлення металевих оболонок електроустаткування, кабелів змінного й постійного струму та інших конструкцій, що підлягають заземленню, встановлених трансформаторних, розподільних і перетворювальних підстанціях, здійснюється з’єднанням усіх заземлювальних об’єктів (незалежно від роду струму) із загальним контуром заземлення, обладнаним у підстанції та приєднаним до місцевого заземлювача й загальношахтної мережі заземлення.
Заземлюючий контур у камері тягової підстанції електровозної контактної відкатки повинен бути також приєднаним до струмоведучих рейок, що використовуються як зворотний провід контактної мережі, або до з’єднаного з рейками негативного полюса джерела постійного струму.
3.2. Заземлення корпусів електроустаткування повинне здійснюватися за допомогою зовнішнього заземлюючого затискача, до якого повинен приєднуватися провідник мережі заземлення. Приклади заземлення окремих видів електрообладнання наведені на мал. 15, 16, 17.
Мал. 15. Схема заземлення трансформатора:
1– броня кабелю; 2 – заземлюючий затискач; 3 – хомут; 4 – перемичка;
5 – заземлюючі провідники; 6 – місцевий заземлювач
Мал. 16. Схема заземлення пересувної трансформаторної підстанції:
1 – броня кабелю; 2 – хомут; 3 – зовнішні заземлюючі затискачі; 4 – заземлююча жила гнучкого кабелю; 5 – внутрішній заземлюючий затискач; 6 – додатковий заземлювач вбудованого реле витікання; 7 – заземлюючі провідники;
8 – місцевий заземлювач; 9 – перемичка
Мал. 17. Приблизні схеми заземлення окремо встановлених апаратів:
а – у разі приєднання броньованих кабелів;
б – у разі приєднання гнучких кабелів;
в – у разі приєднання броньованого й гнучкого кабелів;
1 – заземлюючі провідники; 2 – перемички;
3 – хомути; 4 – броня кабелю;
5 – зовнішні заземлюючі затискачі;
6 – заземлюючи жили гнучких кабелів;
7 – внутрішні заземлюючі затискачі;
8 – місцевий заземлювач
3.3. На скребкових і стрічкових конвеєрах, перевантажувачах і т.п., що мають безпосереднє металеве з’єднання з електроустаткуванням, наприклад, із приводним електродвигуном, дозволяється проводити заземлювання тільки електроустаткування.
3.4. Заземлення оболонок електроустаткування, кабелів і кабельної арматури постійного струму, що відносяться до контактної тягової мережі, здійснюється приєднанням заземлюючих оболонок до рейок, які використовуються як зворотній провід зазначеної мережі.
Подібним чином здійснюється заземлювання корпусів електроустаткування змінного струму, що має металевий зв'язок із струмопровідними рейками електровозної контактної відкатки (наприклад, привод стрілочного переводу з електродвигуном змінного струму). При цьому з’єднання корпусів із загальною мережею заземлення не допускається, а у разі застосування для такого електроустаткування броньованих живлячих кабелів оболонки та броня останніх повинні бути ізольовані як від корпусів металевих конструкцій, так і від струмопровідних рейок. Заземлення оболонок таких кабелів і їх арматури з боку джерела живлення повинно здійснюватися шляхом з’єднання із загальношахтною мережею заземлення.
3.5. Приєднання заземлюючих провідників до рейок проводиться за допомогою спеціальних затискачів (мал. 18) або за допомогою зварювання.
3.6. Забороняється приєднувати до струмопровідних рейок трубопроводи та інші металеві предмети й конструкції.
4. Кабельні муфти
4.1. Приєднання заземлюючого провідника до кабельної муфти повинно здійснюватися за допомогою заземлюючого затискача на її корпусі, а до свинцевої оболонки і стальної броні кабелю – за допомогою стального кожуха (мал. 19).
4.2. Для заземлювання кабелю, що має свинцеву оболонку і сталеву броню, при його розбиранні необхідно надрізати свинцеву оболонку уздовж кабелю з двох боків (мал. 20), відігнути сформовані стрічки на 180о і щільно прикласти їх до сталевої броні кабелю, попередньо почистивши місця прилягання свинцевих стрічок, броні та хомута.
4.3. Після заливання муфти кабельною масою на випущені з муфти свинцеві стрічки натягується сталевий хомут шириною не меншою як 25 мм із приєднанням до нього заземлюючим провідником. Хомути з двох відрізків, розташованих по обидва боки з’єднуючої муфти, повинні мати між собою та корпусом муфти з’єднання, здійснене за допомогою сталевої перемички перерізом не меншим як 50 мм2 або мідної перемички перерізом не меншим за 20 мм2.
Для освітлювальних з’єднувальних муфт контрольних кабелів і телефонних апаратів допускаються перемички перерізом 12 мм2 із сталі або 6 мм2 із міді.
4.4. Приєднання заземлюючого провідника до з’єднуючої муфти і до оболонок з’єднуючих муфт кабелів показано на мал. 21, приєднання заземлюючого провідника до відгалужуючої муфти і до оболонок кабелів – на мал. 22.
Мал. 18. Схема приєднання заземлюючого провідника до рейки:
а – кулькою; б – башмаком; в – мідною шайбою і гайкою
Мал. 21. Схема заземлення з’єднувальної муфти:
1 – свинцева оболонка; 2 – захисне покриття;
3 – сталева броня; 4 – перемичка (виконується суцільним провідником)
Мал. 22. Схема заземлення відгалужуючої (трійникової) муфти:
1 – свинцева оболонка; 2 – захисне покриття;
3 – сталева броня; 4 – перемичка
4.5. У разі заземлювання контрольного броньованого кабелю зі свинцевою оболонкою (мал. 23) свинцева оболонка кабелю приєднується до муфти скобою, що розташована всередині ввідної муфти. Сталева броня приєднується до корпусу муфти перемичкою за допомогою хомута.
Контактні поверхні свинцевої оболонки й броні повинні бути зачищені.
4.6. У разі заземлювання контрольного кабелю з пластмасовою оболонкою і сталевою бронею остання приєднується до корпусу муфти відповідно до п. 4.5 цієї Інструкції
Для підвищення провідності заземлюючого кола у цьому випадку необхідно використовувати одну або декілька жил кабелю (мал. 24) загальним перерізом не меншим як 1 мм2.
5. Заземлення пересувного й переносного електроустаткування
5.1. Заземлення пересувного й переносного електроустаткування повинно здійснюватися шляхом приєднання його корпусів із загальношахтною мережею заземлення за допомогою заземлюючих жил кабелю.
Заземлюючі жили кабелів приєднуються до внутрішніх заземлюючих затискачів кабельних вводів, передбачених у цьому електроустаткуванні.
5.2. Для пересувних машин і вибійних конвеєрів повинен забезпечуватися безперервний автоматичний контроль заземлення шляхом використання заземлюючої жили у колі управління, наприклад, за схемою, наведеною на мал. 25, або за допомогою спеціального пристрою.
Допускається не передбачати автоматичний контроль заземлення для пересувних машин і вибійних конвеєрів, що мають два і більше приводи, заземлювання електродвигунів яких здійснюється не менше ніж двома заземлюючими жилами різних силових кабелів.
6. Заземлення трубопроводів
6.1. Для заземлення металевих трубопроводів необхідно використовувати місцеві заземлювачі електроустаткування або окремі місцеві заземлювачі. При цьому заземлюючий провідник приєднується до трубопроводу за допомогою сталевого хомута (мал. 26).
Контактні поверхні трубопроводу та хомута повинні бути зачищені. Для приєднання заземлюючих провідників допускається використання кріпильних болтів трубопроводів та інших конструкцій.
6.2. Заземлення металевих вентиляційних труб і трубопроводів стисненого повітря у виробках, де не застосовується електроенергія, має здійснюватися на початку і в кінці повітропроводів за допомогою місцевих заземлювачів.
Мал. 25. Приблизна схема автоматичного контролю заземлення пересувної машини при винесеному пульті управління:
1 – трансформатор кола управління; 2 – проміжне реле; 3 – блок-контакт пускача;
4 – кнопка «Хід»; 5– кнопка «Стоп»; 6 – діод управління; 7 – опір нульового захисту; 8 – внутрішні заземлюючі затискачі
Мал. 26. Схема приєднання заземлюючого провідника
до трубопроводу за допомогою хомута:
1 – хомут; 2 – заземлюючий провідник; 3 –болт;
4 – гайка; 5 – шайба; 6 – трубопровід
6.3. Заземлення металевих деталей (гаків, кілець, петель, спіралей і т.п.), передбачених у конструкції повітропроводів із гнучких вентиляційних труб, повинно здійснюватися шляхом підвішування їх на металевому заземленому з обох кінців тросі або проводі діаметром не меншим як 5 мм (мал. 27).
Мал. 27. Приблизні схеми заземлення металевих деталей
гнучких вентиляційних труб:
а – типа М (прогумованих);
б – типа ТВ (прогумованих с металевою спіраллю);
в – типа К (капронових)
6.4. Для заземлювання паралельних, тих, що перетинаються, або зближених повітропроводів допускається використання загальних заземлювачів і загальних магістральних проводів. Якщо на відстані не більшій як 10 мм від повітропроводу розташовані металеві конструкції, то вони мають бути приєднані до заземлення повітропроводу.
6.5. Опір заземлюючого кола, призначеного тільки для захисту від статичної електрики, повинен бути не більшим як 100 Ом.
7. Огляд та вимірювання опору захисних заземлень
7.1. На початку кожної зміни обслуговуючий персонал повинен проводити зовнішній огляд усіх заземлюючих пристроїв. При цьому перевіряються суцільність заземлюючого кола і провідників, стан контактів і т.п. Електроустановку дозволяється включати тільки після перевірки справності її заземлюючого пристрою. Після кожного, навіть дрібного, ремонту електроустаткування необхідно перевірити справність його заземлення.
Мал. 28. Приклад розташування вимірювальних
електродів у разі контролю опору заземлення:
а – у разі розташування електродів по один бік від заземленого об’екта;
б – по різні боки;
1 – заземлений об’ект; 2 – рами місцевого заземлення; 3 – вимірювальний прилад;
4 – потенційний зонд; 5 – струмовий електрод
7.2. Не рідше одного разу на 3 міс. повинен проводитися зовнішній огляд усієї заземлюючої мережі шахти. Одночасно з цим необхідно виміряти загальний опір заземлюючої мережі у кожного заземлювача.
Результати оглядів та вимірів повинні заноситися до Книги реєстрації стану електроустаткування та заземлення.
7.3. Під час огляду заземлення слід звернути увагу на безперервність заземлюючого кола та стан контактів. У разі послаблення та окислення контактів необхідно зачистити та перевірити всі контактні поверхні, підтягнути болтові з'єднання і перевірити механічну міцність контакту.
