6.7.2. Кріплення

Кріплення цистерн до транспортного засобу повинні бути такими, щоб витримувати статичні та динамічні навантаження, що виникають при звичайних умовах перевезення. Для автоцистерн, транспортних засобів-батарей і транспортних засобів, які перевозять знімні цистерни, навантаження розраховуються згідно з вимогами ДОПНВ.

6.7.3. Заземлення транспортних засобів типу FL

Металеві автоцистерни, автоцистерни, виготовлені з армованих волокном пластмас типу FL, та елементи транспортних засобів-батарей типу FL повинні з'єднуватись із шасі транспортного засобу не менш як одним електричним кабелем. При цьому необхідно уникати будь-якого контакту, що здатний викликати електрохімічну корозію.

6.7.4. Стійкість автоцистерн до перекидання

6.7.4.1. Ширина опори на ґрунт, яка визначається відстанню між зовнішніми точками контакту з ґрунтом правої і лівої шин однієї осі, має становити не менше 90 % від висоти центру ваги завантаженої автоцистерни. Для завантаженого напівпричепа навантаження на осі не повинно перевищувати 60 % повної ваги тягача із завантаженим напівпричепом.

6.7.4.2. Автоцистерни місткістю понад 3 м3, які реєструються вперше, призначені для перевезення небезпечних рідин або небезпечних вантажів в розплавленому стані та були випробувані під тиском менш ніж 4 кгс/см2, повинні відповідати вимогам ДСТУ UN/ECE R 111-00: 2002 "Єдині технічні приписи щодо офіційного затвердження автоцистерн категорій N і O стосовно стійкості до перекидання" (міжнародних Правил N 111 ЄЕК) по відношенню до поперечної стійкості.

6.7.5. Захист автоцистерн, транспортних засобів-батарей, транспортних засобів, які перевозять знімні цистерни ззаду

Зазначені транспортні засоби повинні обладнуватись ззаду по всій ширині цистерни захисним бампером. Відстань між задньою стінкою цистерни або арматури (кран, клапан, вимірювальні прилади тощо), що стикається з небезпечною речовиною та задньою частиною бампера, повинна становити не менше 100 мм.

Вимога обладнання транспортного засобу захисним бампером не поширюється на транспортні засоби з цистерною-самоскидом, яка розвантажується через задню стінку, а задня арматура корпусу таких цистерн обладнана засобами, що забезпечують той самий захист, що й бампер.

6.7.6. Опалювальні пристрої

6.7.6.1. Опалювальні пристрої повинні відповідати вимогам пунктів 6.4.6.1, 6.4.6.4 цих Правил та таким вимогам:

а) вимикач може бути встановлений за межами кабіни водія в легкодоступному місці;

б) пристрої можуть вимикатись із зовнішнього боку вантажного відділення;

в) теплообмінник за звичайних умов експлуатації може мати цикл роботи в режимі інерції понад 40 с.

Крім цього, опалювальні пристрої, встановлені на транспортних засобах типу FL, мають відповідати вимогам пунктів 6.4.6.2 та 6.4.6.3 цих Правил.

6.7.6.2. На транспортних засобах, призначених до перевезення небезпечних вантажів, для яких застосовуються знаки небезпеки зразків 3, 4.1, 4.3, 5.1 або 5.2, паливні баки, джерела живлення, повітрозабірники та вихлопні труби, що використовуються для функціонування опалювального пристрою, повинні мати таку конструкцію, яка б унеможливлювала займання вантажу та його нагрів вище 50° C.

6.7.7. Електрообладнання

6.7.7.1. Будь-які додаткові елементи електрообладнання транспортних засобів типу FL та їх модифікацій повинні відповідати вимогам, які, залежно від речовин, що будуть перевозитися, застосовуються до електричного обладнання відповідної групи і відповідного діапазону температур.

6.7.7.2. Електрообладнання транспортних засобів типу FL, розміщене у вибухонебезпечних зонах, має бути розраховане на експлуатацію в таких зонах та мати відповідний ступінь захисту.

6.8. Додаткові вимоги до транспортних засобів, призначених для перевезення самореактивних речовин класу небезпеки 4.1 та органічних пероксидів класу небезпеки 5.2, що вимагають регулювання температури

Ізотермічні транспортні засоби, транспортні засоби-льодовики та транспортні засоби-холодильники, призначені для перевезення самореактивних речовин класу небезпеки 4.1 та органічних пероксидів класу небезпеки 5.2, що вимагають регулювання температури, повинні відповідати таким вимогам:

а) конструкція та обладнання повинні забезпечувати підтримання температури у вантажному відділенні не вище контрольної температури, приписаної для речовини, що перевозиться. Загальний коефіцієнт теплопередачі не повинен перевищувати 0,4 Вт/м2К;

б) пари речовин чи холодоагента не повинні проникати в кабіну водія;

в) кабіна водія обладнується пристроєм, який дозволяє водію постійно контролювати температуру у вантажному відділенні;

г) якщо при перевезенні небезпечного вантажу у вантажному відділенні може зрости тиск, воно має обладнуватись вентиляційними отворами чи клапанами, які не повинні створювати перешкоди для охолодження;

ґ) для експлуатації холодильного обладнання повинні використовуватись тільки спеціальні незаймисті холодоагенти;

д) конструкція холодильної установки транспортного засобу-холодильника повинна передбачати можливість функціонування в автономному режимі незалежно від роботи двигуна транспортного засобу.

6.9. Винятки

Транспортні засоби, що не відповідають вимогам, поданим у цьому розділі, але відповідають вимогам Правил дорожнього руху, інструкцій заводів-виробників, техніки безпеки і протипожежним нормам, задовольняють умови безпечного перевезення небезпечних вантажів, можуть бути допущені до перевезення небезпечних вантажів до 31 грудня 2007 р.

7. Підготовка водіїв та інших осіб, обов'язки яких пов'язані з автомобільними перевезеннями небезпечних вантажів

7.1. Підготовка водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі

7.1.1. Водії транспортних засобів, що здійснюють перевезення небезпечних вантажів, проходять базовий курс спеціальної підготовки, який повинен в обов'язковому порядку охоплювати щонайменше такі теми:

а) основні нормативні документи, що регламентують перевезення небезпечних вантажів;

б) загальні види небезпеки;

в) шкідливий вплив небезпечних речовин на навколишнє середовище;

г) превентивні заходи та заходи безпеки при різних видах небезпеки;

ґ) дії в разі аварій та пригод (надання першої медичної допомоги, забезпечення безпеки інших учасників дорожнього руху, використання захисного спорядження тощо);

д) маркування, знаки небезпеки (інформаційні табло) та інформаційні таблиці небезпечного вантажу (таблички оранжевого кольору);

е) вимоги до екіпажу транспортного засобу, що перевозить небезпечні вантажі;

є) призначення та використання технічного обладнання транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі;

ж) заборони на сумісне завантаження та заходи безпеки, пов'язані з сумісним завантаженням;

з) спеціальні вимоги до сумісного перевезення небезпечних вантажів та продуктів харчування, предметів споживання та кормів для тварин;

и) загальна інформація стосовно цивільної відповідальності;

і) особливості здійснення мультимодальних перевезень небезпечних вантажів;

ї) обробка та укладання упаковок з небезпечними вантажами.

7.1.2. Водії транспортних засобів, що здійснюють перевезення небезпечних вантажів у вбудованих чи знімних цистернах місткістю понад 1 м3, водії транспортних засобів-батарей загальною місткістю понад 1 м3 та водії транспортних засобів, що здійснюють перевезення небезпечних вантажів в контейнерах-цистернах, переносних цистернах та багатоелементних газових контейнерах місткістю понад 3 м3, проходять, крім основного курсу, зазначеного в пункті 7.1.1 цих Правил, спеціалізований курс підготовки з перевезення в цистернах, який має охоплювати в обов'язковому порядку щонайменше такі теми:

а) поведінка транспортних засобів під час руху, включаючи переміщення вантажу;

б) спеціальні вимоги, що застосовуються до транспортних засобів;

в) системи наповнення та спорожнювання цистерн;

г) додаткові перевізні документи під час перевезення небезпечних вантажів у цистернах;

ґ) маркування про проведення випробувань;

д) маркування цистерн знаками небезпеки (інформаційними табло) та інформаційними таблицями небезпечного вантажу (табличками оранжевого кольору).

7.1.3. Водії транспортних засобів, що здійснюють перевезення речовин та виробів 1-го класу небезпеки, проходять, крім основного курсу, зазначеного в пункті 7.1.1 цих Правил, спеціалізований курс підготовки з перевезення речовин та виробів 1-го класу небезпеки, який має в обов'язковому порядку охоплювати щонайменше такі теми:

а) види небезпеки небезпечних вантажів 1-го класу;

б) спеціальні вимоги до сумісного завантаження небезпечних вантажів 1-го класу;

в) маркування транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі 1-го класу, знаками небезпеки (інформаційними табло) та інформаційними таблицями небезпечного вантажу (табличками оранжевого кольору).

7.1.4. Водії транспортних засобів, що здійснюють перевезення радіоактивних матеріалів 7-го класу небезпеки, проходять, крім основного курсу, зазначеного в пункті 7.1.1 цих Правил, спеціалізований курс підготовки з перевезення радіоактивних матеріалів 7-го класу небезпеки, який має в обов'язковому порядку охоплювати щонайменше такі теми:

а) види небезпеки радіоактивних матеріалів 7-го класу;

б) спеціальні вимоги до упаковки, обробки, сумісного завантаження та укладання радіоактивних матеріалів;

в) маркування транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі 7-го класу, знаками небезпеки (інформаційними табло) та інформаційними таблицями небезпечного вантажу (табличками оранжевого кольору);

г) спеціальні дії в разі аварій під час перевезення радіоактивних матеріалів.

7.1.5. Водію після закінчення спеціальної підготовки та вдалої здачі іспиту, що відповідає вимогам ДОПНВ, Державтоінспекцією МВС України видається свідоцтво про підготовку, що відповідає зразку, наведеному в додатку 6 до цих Правил.

7.1.6. Термін дії свідоцтва становить п'ять років. Термін дії свідоцтва продовжується на наступний п'ятирічний період, якщо власник свідоцтва протягом попереднього року, до завершення терміну дії його свідоцтва, пройшов курс перепідготовки та успішно склав іспит.

7.1.7. ДОПНВ-свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, видане компетентним органом іншої держави - учасниці ДОПНВ, визнається дійсним протягом зазначеного в ньому терміну дії.

7.2. Підготовка інших осіб, обов'язки яких пов'язані з дорожнім перевезенням небезпечних вантажів

7.2.1. Особи, що займаються класифікацією, упакуванням небезпечних вантажів, нанесенням маркування чи знаків небезпеки на упаковки, підготовкою транспортних документів на небезпечні вантажі, пред'явленням та прийняттям небезпечних вантажів до перевезення, наповненням та спорожнюванням цистерн, завантаженням упаковок, що містять небезпечні вантажі, у транспортні засоби або їх вивантаженням із транспортних засобів, завантаженням або вивантаженням контейнерів, перевантаженням небезпечних вантажів, а також особи, іншим чином безпосередньо пов'язані з перевезенням небезпечних вантажів, повинні пройти підготовку згідно з вимогами відповідних нормативних документів.

7.2.2. Після проходження підготовки особі видається відповідне свідоцтво. Перепідготовка персоналу, що бере участь у дорожньому перевезенні небезпечних вантажів, має проводитись у разі значних змін у нормативних документах.

8. Уповноважений (консультант) з питань безпеки перевезення небезпечних вантажів

8.1. Усі суб'єкти дорожнього перевезення небезпечних вантажів незалежно від форми власності повинні письмово призначити одного чи декількох уповноважених з питань безпеки перевезень небезпечних вантажів (далі - уповноважений). У разі призначення кількох уповноважених їх обов'язки зазначаються письмово. Якщо власник підприємства або підприємець самостійно виконує функції уповноваженого, то в письмовому призначенні немає необхідності.

Уповноважений зобов'язаний вести записи про свою контрольну діяльність із зазначенням часу проведення контролю, прізвища, імені та по батькові підконтрольної особи і найменування підконтрольних технологічних операцій. Записи зберігаються протягом п'яти років.

8.2. Функції уповноваженого можуть виконуватись такими особами (за умови, що вони здатні виконувати обов'язки уповноваженого):

а) керівником підприємства;

б) працівником підприємства, що виконує інші обов'язки;

в) особою, яка не працює на цьому підприємстві;

г) підприємцем або власником підприємства.

8.3. У зв'язку з діяльністю підприємства, пов'язаною з перевезенням небезпечних вантажів, на уповноваженого покладаються такі функції:

а) контроль за виконанням вимог, що регулюють перевезення небезпечних вантажів;

б) негайне сповіщення про недоліки, які зменшують безпеку при перевезенні небезпечних вантажів, підприємця чи керівника підприємства;

в) у межах діяльності підприємства забезпечення безпеки перевезення небезпечних вантажів;

г) підготовка щорічного звіту з питань діяльності підприємства, пов'язаних із перевезенням небезпечних вантажів для адміністрації підприємства або, у разі необхідності, для Державтоінспекції МВС України та інших компетентних органів з перевезення небезпечних вантажів;

ґ) забезпечення ідентифікації небезпечних вантажів, що перевозяться;

д) перевірка при закупівлі транспортних засобів їх придатності до перевезення небезпечних вантажів;

е) контроль при виборі субпідрядників або інших учасників операцій, пов'язаних з перевезенням небезпечних вантажів, їх здатності виконувати свої функції;

є) перевірка придатності обладнання, що використовується для перевезення небезпечних вантажів чи для вантажно-розвантажувальних операцій;

ж) перевірка наявності у робітників, які займаються перевезенням небезпечних вантажів, їх завантаженням та розвантаженням, письмових інструкцій виконання операцій;

з) проведення перевірок наявності на транспортних засобах документації, додаткового обладнання та їх відповідності існуючим нормам;