2.71 Системи краплинного зрошення слід розміщувати:

а) на незасолених грунтах при рівні прісних підземних вод на глибині не менше ніж 2 м, мінералізованих - не менше 4 м;

б) на передгірних ділянках із складним рельєфом і уклонами понад 0,05;

в) на рівнинних ділянках, як правило, з легкими грунтами (піщані, кам'янисті).

2.72 Системи краплинного зрошення слід проектувати стаціонарними з наземним або підземним розміщенням поливних трубопроводів.

2.73 Основні елементи систем краплинного зрошення - насосна станція, вузол очищення води, трубопровідна мережа з регулювальною і запірною арматурою та поливні трубопроводи з мікроводовипусками-крапельницями.

Насосна станція обладнується низьконапірними насосами і повинна бути забезпечена фільтрами для грубого попереднього очищення води та сміттєзатримувальними пристроями.

Магістральні та розподільні трубопроводи слід улаштовувати з азбестоцементних труб (ВТ-6, ВТ-9, ВТ-12) або з поліетилену. Глибина закладання мережі - від 0,7 до 1,0 м.

При підземному розміщенні поливних трубопроводів вода підводиться до крапель­ниць за допомогою відвідних живильників. Глибина закладання поливного трубопроводу

повинна бути не менше 0,5 м. При наземному розміщенні поливні трубопроводи укладають уздовж рядів саду або виноградника.

Мікроводовипуски-крапельниці, від яких залежить якість і надійність технологічного процесу, встановлюють на поливному трубопроводі. Вони обладнані пристроями для стабілізації витрати води при змінному тиску в мережі та самоочищення водопровідних мікроканалів від завислих наносів.

2.74 Якість підземних та поверхневих вод, які використовуються для краплинного зрошення, повинна відповідати загальним вимогам до зрошувальної води та технічним ха­рактеристикам обладнання, що застосовується.

2.75 Подачу води на системи краплинного зрошення необхідно передбачати з ураху­ванням її автоматизації, планового розміщення розподільної мережі та модульних ділянок.

2.76 Системи краплинного зрошення поділяються на модульні ділянки площею від 9 до 12 га, які складаються з кліток, що є площами одночасного поливу, від одного до трьох гектарів.

Керування подачею води до ділянки здійснюється дистанційно за допомогою запірної арматури, яка встановлюється в голові ділянкового трубопроводу.

2.77 Розміщення трубопровідної мережі в плані визначається загальною конфігу­рацією ділянки, рельєфом місцевості та видом культур.

Зрошувальну мережу проектують тупиковою. Відстані між поливними трубопровода­ми встановлюють згідно з шириною міжрядь: від 2,5 до 4 м - для винограду, від 3 до 8 м -для плодових та ягідних насаджень.

2.78 Крапельниці повинні застосовуватися безперервної та порціонної дії з величиною промивної витрати від 20 до 40 л/год.

Відстані між крапельницями на поливному трубопроводі слід визначати розрахунка­ми згідно з вбирною здатністю кореневмісного шару грунту та водоспоживанням рослин.

2.79 Діаметр поливних трубопроводів визначають за допомогою гідравлічного розра­хунку залежно від уклону і питомої роздачі.

2.80 Режим краплинного зрошення слід розраховувати за роком 95 %-го перевищення дефіциту водоспоживання.

2.81 Розрахункову добову витрату води Q, мз/дoбy, яка подається на краплинне зро­шення, слід визначати за формулою

Q = tQu + Ql1 (15)

де t - тривалість поливу, год;

Qu - максимальна годинна витрата води на полив, мз/гoд;

Ql1 - витрата води, м3/добу, на власні потреби вузла очищення визначається за фор­мулою

Ql1 = k ⋅ t ⋅ Qu , (16)

де k - коефіцієнт, який враховує витрату води на власні потреби вузла очисних спо­руд, що приймається 0,01 - 0,03.

Синхронно-імпульсне дощування

2.82 Синхронно-імпульсне дощування слід застосовувати для поливу багаторічних на­саджень, кормових та інших культур при уклонах поверхні від 0,05 до 0,30 і розчленованому рельєфі; на малопотужних грунтах - без утворення поверхневого стоку; на незасолених грун­тах будь-якої водопроникності, у тому числі на малопотужних.

2.83 Зрошувальна мережа систем імпульсного дощування повинна, як правило, вико­нуватися стаціонарно з підземним укладанням трубопроводів.

2.84 Системи імпульсного дощування слід проектувати з модульних ділянок площею 10 га з розподілом ділянок зрошення на окремі зони (яруси) з перепадами висот (відміток місцевості) між ними не більше як 25 м.

У випадку, коли перепад висот на зрошуваній ділянці перевищує 25 м, слід установ­лювати підсилювачі командних сигналів на кожному ярусі.

У випадку використання системи імпульсного дощування на діючій закритій напірній зрошувальній мережі необхідно застосовувати генератори командних сигналів з дощувачами.

2.85 Трубопроводи зрошувальної мережі систем синхронно-імпульсного дощування слід розміщувати таким чином, щоб подача води по трубопроводах за допомогою генератора командних сигналів здійснювалась, як правило, по горизонталі або знизу вверх по рельєфу. Допускається подача води зверху вниз по рельєфу не більше ніж на 10 м.

Поливні трубопроводи слід розміщувати переважно паралельно горизонталям місцевості. Довжина поливних трубопроводів не повинна перевищувати 250 м, кількість до-щувачів на поливному трубопроводі - не більше як 6.

2.86 Розрахунок елементів зрошувальної мережі і технологічних параметрів синхрон­но-імпульсного дощування зводиться до встановлення потрібної кількості дощувальних апа­ратів вибраної конструкції на 1 га зрошуваної площі і тривалості паузи накопичення, які за­безпечують необхідну питому водоподачу.

Витрату поливного трубопроводу Qr,, л/с, слід визначати за формулою

Qr = r ⋅ Qз , (17)

де r - кількість імпульсних дощувачів, які обслуговуються трубопроводом;

Qз - розрахункова витрата заповнення імпульсного дощувача, л/с.

Розрахункову витрату заповнення імпульсного дощувача Qз , л/с, слід визначати за формулою

, (18)

де V' - об'єм виплеску імпульсного дощувача за цикл, л;

t - час заповнення гідропневмоакумуляторів всіх імпульсних дощувачів на сис­темі, с.

2.87 Час заповнення гідропневмоакумуляторів всіх імпульсних дощувачів на системі, який забезпечує розрахунковий режим зрошення сільськогосподарських культур, визна­чається за формулою

, (19)

де пq - кількість імпульсних дощувачів системи;

Qр - розрахункова витрата зрошувальної системи, л/с;

tb - час виплеску води всіма імпульсними дощувачами системи слід приймати від 5 до 8 с.

Системи внутрішньогрунтового зрошення

2.88 Системи внутрішньогрунтового зрошення, що дають змогу зволожувати коре­невмісний шар грунту капілярним шляхом з підземних зволожувачів, слід застосовувати, як правило, в степових зонах при гострому дефіциті води для поливу високорентабельних сільськогосподарських культур, а також поблизу населених пунктів і тваринницьких ком­плексів при використанні для зрошення підготовлених міських стічних вод і тваринницьких стоків. Підготовка міських стічних вод і стоків тваринницьких комплексів повинна відповідати вимогам ГОСТ 17.4.3.05.

2.89 Системи внутрішньогрунтового зрошення слід застосовувати з дотриманням та­ких вимог:

а) рельєф ділянки повинен мати уклон не більше 0,01;

б) грунти повинні бути незасолені, легкого, середнього і важкого механічного складу зі швидкістю капілярного підняття не менше як 0,5 мм/хв;

в) перфорація зволожувачів повинна забезпечувати необхідну витрату води на оди­ницю довжини зволожувача при розрахунковому напорі. Діаметр отворів слід приймати від 1 до 2 мм; крок - від 50 до 100 мм; при щілинній поздовжній перфорації ширина щілини по­винна бути від 1 до 2 мм, довжина - від 35 до 40 мм, крок - від 200 до 400 мм.

2.90 Розподільна мережа повинна використовуватися закритою із пластмасових або азбестоцементних труб. Для зволожувачів слід застосовувати пластмасові труби.

2.91 При проектуванні зволожувальної мережі слід дотримуватися таких умов:

а) уклон місцевості по довжині зволожувачів не повинен перевищувати 0,01;

б) глибина закладання зволожувачів у грунт - від 0,4 до 0,6 м;

в) максимальна довжина зволожувача - до 250 м;

г) відстань між зволожувачами для культур суцільної сівби слід приймати:

1,0 м - на легких, 1,5 м - на середніх і 2,0 м - на важких за механічним складом грунтах.

На супісках і легких суглинках при високій водопроникності нижнього підорного ша­ру слід укладати зволожувачі на екран з поліетиленової плівки завширшки 0,7 м, при цьому відстані між зволожувачами необхідно збільшувати до 2 м.

Відстань між зволожувачами для садів і виноградників слід приймати рівною відстані між рядами посадок.

2.92 Розрахункові витрати зволожувача повинні бути погоджені з величиною сталого вбирання. Витрату зволожувального трубопроводу Qh , л3/с, слід визначати за формулою

Qh = qi ⋅ lh , (20)

де qi - величина вбирання води грунтом на 1 м зволожувача, яка визначається на ос­нові спеціальних досліджень або аналізів, м2 /с;

lh - довжина зволожувача, м.

2.93 Трубчасті зрошувачі слід розраховувати на рівномірну роздачу води по довжині зрошувача. Зрошувач по всій довжині повинен закладатися в грунт з уклоном, паралельним п'єзометричній лінії напорів.

Розрахункову витрату трубчастого зрошувача Qhl , м3/с, слід обчислювати за формулою

, (21)

де qh - витрата зволожувача, м3 /с;

пh — кількість одночасно працюючих зволожувачів, які живляться від зрошувача,

що розраховується.

2.94 Скидні трубопроводи, призначені для промивання та спорожнення мережі, слід проектувати з азбестоцементних або пластмасових труб з глибиною закладання не менше ніж 0,5 м. Скидні трубопроводи необхідно обладнувати оглядовими і спорожнювальними колодязями.

Зрошувальні системи з використанням тваринницьких та промислово-побутових стоків

2.95 Зрошувальні системи, призначені для утилізації підготовлених до поливу стоків тваринницьких комплексів та промислово-побутових стоків, повинні проектуватися за умови використання всього річного об'єму стоків для поливу у вегетаційний період.

2.96 Якість підготовлених для використання стоків повинна відповідати ГОСТ 17.4.3.05.

2.97 Контроль за забрудненням грунтів слід здійснювати, керуючись ГОСТ 17.4.3.04.

2.98 Конструкція зрошувальної мережі повинна забезпечувати промивання водою і трубопроводів, арматури на мережі, дощувальної техніки після кожного поливу з викори­станням стоків.

2.99 Природоохоронні заходи повинні детально розроблятися у розділі ОВНС проекту зрошувальної системи.

  1. На зрошуваних стічними водами землях слід передбачати вирощування кормо-вих (провідна культура - багаторічні трави), зернофуражних, технічних культур.

2.101 При розробленні режиму зрошення сільськогосподарських культур стоками слід установлювати розмір поливних норм виходячи з вимоги недопущення забруднення підземних вод.

2.102 Проект зрошувальних систем з використанням стоків повинен містити:

• вимоги щодо розробки експлуатаційного режиму зрошення з урахуванням кліма­тичних умов конкретного року і динаміки ґрунтових вод на зрошуваних та прилеглих до них богарних землях;

• умови експлуатації гідротехнічних споруд та гідросилового обладнання насосних станцій, трубопроводів та інших елементів зрошувальної мережі;

• вимоги щодо охорони праці експлуатаційного персоналу, зайнятого на поливі сто­ками.

2.103 При розробленні проекту зрошувальної системи з використанням тваринниць­ких стоків і стічних вод повинні бути враховані спеціальні санітарно-гігієнічні та ветери­нарні вимоги.

Між межами зрошувальних систем та житловими, виробничими будівлями, авто­мобільними шляхами, залізницями треба передбачати санітарно-захисні та водоохоронні зони згідно з вимогами ДБН 360.

Зрошувальні системи з використанням тваринницьких стоків

2.104 На стадії розробки ТЕО (ТЕР) слід визначити:

• об'єм річного стоку тваринницького комплексу як водного джерела зрошувальної системи, що проектується;

• ймовірні площі поливу (зрошення) очищеними стоками з урахуванням їх накопи­чення у міжполивний період;

• ступінь очищення тваринницьких стоків та їх придатність для поливу сільськогос­подарських культур.

2.105 Полив сільськогосподарських культур очищеними тваринницькими стоками, які не відповідають вимогам ГОСТ 17.4.3.05 щодо якості поливної води, не допускається. Примітка. Питання утилізації тваринницьких стоків шляхом улаштування полів зрошення тут не розглядаються.

Зрошувальні системи з використанням стічних вод

2.106 Зрошувальні системи з використанням стічних вод слід проектувати:

• з цілорічним прийманням стічних вод у стави-накопичувачі і з наступним викори­

станням їх для зрошення тільки у вегетаційний період;

• з цілорічним прийманням та цілорічним поливом;

• з частковим, у тому числі сезонним, прийманням та використанням стічних вод для

зрошення.

2.107 У складі зрошувальних систем слід передбачати стави-накопичувачі, регулю­вальні ємкості, засоби контролю за станом навколишнього середовища.

2.108 Придатність стічних вод для зрошення повинна бути визначена за хімічними і фізичними показниками з урахуванням грунтових умов об'єкта, який проектується, та погод­жена з органами санітарно-епідеміологічної служби і ветеринарного нагляду.

2.109 При обгрунтуванні способу зрошення та техніки поливу стічними водами треба керуватися вимогами, які ставляться до зрошувальних систем з поливом чистою водою згідно з 2.12-2.34.

2.110 При зрошенні очищеними стічними водами відстань від межі зрошуваного ма-сиву до населеного пункту повинна бути не менше ніж 1000 м, а ширина санітарної захисної зони магістральних доріг, які проходять через масив, - не менше ніж 100 м.

2.111 Уздовж межі полів сівозміни створюються лісозахисні смуги завширшки 30 м. Склад лісових порід та схеми їх насаджень регламентуються "Інструкцією по проек-

туванню і вирощуванню захисних лісових насаджень на землях сільськогосподарських

підприємств Української РСР".

2.112 По периметру господарських дворів, тваринницьких ферм, інших виробничих зон сільськогосподарських підприємств повинні створюватися лісозахисні смуги завширшки 20 м, а в зоні з часто повторюваними вітрами вони захищаються від вітрів переважаючого напрямку смугою лісонасаджень не менше ніж 30 м.