(посуду, апаратури, молокопроводів тощо), а також від

проточних напувалок у пташниках;

б) господарсько-побутових вод від санітарних приладів.

Системи внутрішньої каналізації будівель визначаються тех-

нологією проектування відповідних підприємств.

3.18. В одноповерхових птахівничих будівлях для кліткового

утримання птиці виробничі стічні води ( від миття підлоги, миття

обладнання тощо) допускається збирати та відводити до трапів від-

критими лотками; розміри лотків визначаються розрахунком, але в

усіх випадках їх глибина повинна бути не більше 120 мм, а ширина-

не менше 100 мм.

3.19. На магістральних випусках стічних вод від проточних

напувалок, що встановлюють в птахівничих будівлях, слід передба-

чати уловлювачі для пуху та пера.

3.20. Технологічне обладнання для приймання, транспортуван-

ня та обробки молока, а також для миття молочного посуду слід

приєднувати до каналізаційної мережі з розривом струменя не

менше 20 мм.

3.21. Обладнання для збирання та обробки видаленого гною

(посліду) і стоків від миття підлог в будівлях і приміщеннях

для утримання тварин та птиці слід проектувати, користуючись

вказівками відповідних норм технологічного проектування.

3.22. Пожежогасіння на тваринницьких підприємствах повинне

здійснюватися з пожежних гідрантів, які встановлюються на мережі

господарсько-питного або виробничого водопроводу, а окремих бу-

дівель і споруд, як правило, з водоймищ (природних або штучних)

відповідно до діючих норм.

3.23. Витрати води на зовнішнє пожежогасіння тваринницьких

підприємств на одну пожежу повинні прийматися з розрахунку на

одну будову, яка потребує найбільших витрат води згідно з вимогами

СНиП 2.04.02-84.

3.24. Розрахункову кількість одночасних пожеж на підприємст-

ві слід приймати в залежності від площі, яку воно займає: одна

пожежа при площі до 150 га, дві пожежі - понад 150 га.

3.25. Тривалість гасіння пожежі повинна прийматися 3 години,

а для будівель І та ІІ ступенів вогнетривкості з приміщеннями

категорії "Д" - 2 години.

3.26. Кількість пожежних резервуарів або водоймищ повинна

бути не менше двох, при цьому в кожному з них повинно зберігатися

не менше 50% об'єму води на пожежогасіння.

3.27. Пожежні водоймища і резервуари допускаються для під-

приємств з категорією будівель "В" і "Д" при витратах води на

зовнішнє пожежогасіння 10 л/с і менше. Поповнення пожежних ре-

зервуарів повинне провадитися від господарсько-питного водопрово-

ду.

3.28. Протипожежні водоймища та інші джерела водопостачання

обладнуються під'їздами та майданчиками для розвороту пожежних

автомобілів.

3.29. Для використання при гасінні пожежі водонапірних башт

необхідно на мережі водопроводлу передбачати влаштування спеаль-

ного колодязя із стояком з двома з'єднувальними головками діамет-

ром 80 мм або установку гідранта.

4. СИСТЕМИ МІКРОКЛІМАТУ І ТЕПЛОПОСТАЧАННЯ

4.1. Системи мікроклімату тваринницьких будівель слід проекту-

вати згідно з вимогами норм технологічного проектування підпри-

ємств відповідного напряму, нормами даного розділу та діючими

нормативними документами по проектуванню систем опалення, вентиля-

ції і кондиціонування.

4.2. В приміщеннях для утримання тварин системи мікроклімату

повинні забезпечувати зоогігієнічні параметри середовища, що від-

повідають нормальному фізіологічному стану та максимальній продук-

тивності поголів'я.

4.3. Технічне забезпечення мікроклімату тваринницьких примі-

щень слід здійснювати за допомогою відповідних інженерних систем

на основі посиленого теплозахисту будівель та високого гігієніч-

ного рівня технологічних процесів, пов'язаних з утворенням та ви-

даленням шкідливостей.

4.4. Розрахункові параметри повітря приміщень при проектуван-

ні опалення і вентиляції слід приймати:

а) в основних виробничих приміщеннях - згідно з нормами

технологічного проектування відповідних об'єктів;

б) в приміщеннях, для яких параметри повітря нормами

технологічного проектування не визначені, - у відповіднос-

ті з діючими державними стандартами або завданням на

проектування.

Значення коефіцієнтів теплообміну внутрішніх поверхень

огороджувальних конструкцій тваринницьких приміщень слід приймати

згідно з вимогами п.2.23.

4.5. Параметри зовнішнього повітря для розрахунку систем

забезпечення мікроклімату приміщень для утримання тварин та птиці

слід приймати окремо для холодного, теплого періодів та перехід-

них умов згідно з даними, наведеними в додатку 6. При цьому слід

приймати:

- в холодний період при проектуванні систем опалення, вен-

тиляції і кондиціонування повітря - параметри Б;

- в теплий період при проектуванні систем вентиляції та

кондиціонування повітря - параметри а;

- для перехідних умов температура зовнішнього повітря виз-

начається розрахунком теплоповітряного балансу індиві-

дуально для кожної будівлі, виходячи з можливості створення

нормативного режиму мікроклімату без штучного підігріву

припливного повітря. Відносну вологість зовнішнього повітря

при цьому слід приймати: при перехідній температурі від

0 град. С та нижче - 85%, при температурі вище О град.С -

80...75%.

4.6. В усіх тваринницьких приміщеннях з нормативними парамет-

рами повітря необхідно передбачати цілорічні системи припливно-

витяжної вентиляції. Повітрообмін визначається для

теплого, холодного періодів року та перехідних умов на основі

розрахунку тепловологісного і газового балансів приміщень. В

усіх випадках повинен забезпечуватися мінімальний повітро-

обмін, розрахований у відповідності з технологічними вимогами.

Кондиціонування повітря допускається при техніко-економіч-

ному обгрунтуванні при вирощуванні племінного молодняка тварин

і птиці.

4.7. Подачу свіжого повітря в системах припливної вентиляції

в холодний та перехідний періоди слід здійснювати у верхню зону

приміщень, при цьому температура струменя на вході в зону обслу-

говування не повинна бути нижчою за розрахункову температуру по-

вітря більш ніж на 2 град. С; подача непідігрітого повітря систе-

мами з механічним збудженням повинна проектуватися переважно з за-

стосуванням попереднього підмішування теплого повітря приміщення

до зовнішнього.

У теплий період припливне повітря, як правило, необхідно по-

давати в зону розташування тварин та птиці.

Не допускається зосереджений приплив у приміщеннях з пиловид-

ними кормами.

4.8. Видалення забрудненого повітря, як правило, повинно

здійснюватися з нижньої зони, при цьому перевагу слід надавати

системам з видавлюванням відпрацьованого повітря крізь гратчасті

або сітчасті підлоги.

Викид повітря в атмосферу слід здійснювати над покрівлею

будівель за допомогою шахт або труб, передбачаючи мінімальну їх

кількість. Не допускається застосування високих і факельних вики-

дів.

Очищення повітря перед викидом необхідно здійснювати в разі

неможливості забезпечення природоохоронних нормативів забруднення

атмосфери іншими способами, в тому числі за рахунок підвищення

екологічної чистоти технологічних процесів і розсіювання шкідливо-

стей в атмосфері.

4.9. Необхідність опалення тваринницьких і птахівничих примі-

щень визначається розрахунком теплоповітряного балансу. При проек-

туванні систем, як правило, слід застосовувати повітряне опалення,

поєднане з припливною вентиляцією; температура перегрівання повітря

не повинна перевищувати 50 град. С. Якщо з технічних причин влашту-

вання такої вентиляційно-опалювальної системи неможливе (труднощі

з регулювюанням, занадто високе перегрівання повітря), слід засто-

совувати автономні рециркуляційні системи повітряного опалення.

В родильних приміщеннях, будівлях для утримання свиноматок з

поросятами, молодняка худоби і птиці поряд з повітряним опаленням

допускається застосування місцевих опалювальних приладів з гладкою

поверхнею, що легко очищається.

Для обігрівання поросят-сисунів і молодняка птиці слід перед-

бачати системи локального обігріву.

Температуру поверхні опалювальних приладів слід приймати:

а) в приміщеннях для утримання птиці на підлозі - не

більше 105 град. С;

б) в приміщеннях для утримання птиці в клітках і тварин,

а також в інших виробничих приміщеннях - до 150 град. С.

4.10. Теплопостачання виробничих будівель необхідно проекту-

вати виходячи з потужності підприємств, видів та співвідношення

теплових навантажень, режиму теплоспоживання окремих об'єктів, ха-

рактеру паливно-енергетичних ресурсів.

Схему теплопостачання, як правило, слід передбачати комбіно-

вану - с центральним джерелом тепла, що забезпечує групу спожива-

чів з регулярним навантаженням, і місцевими генераторами тепла,

що обслуговують окремі споруди з циклічним теплоспоживанням.

Потреби тепла і палива на опалення і вентиляцію будівель по-

винні визначатися на основі розрахунку теплового балансу приміщень,

виходячи з фактичної тривалості періоду теплопостачання.

Потреби тепла для технологічних процесів визначаютьсяч згідно

з технологічним завданням і галузевими нормативними документами.

У централізованих системах теплопостачання як теплоносій слід

приймати воду температурою 150 град. С; допускається для систем з

малопотужними тепловими установками використання води з більш низь-

кою температурою (до 95 град.С) та пари.

4.11. Гаряче водопостачання будівель слід проектувати згідно з

вимогами норм технологічного проектування та відповідних норматив-

них документів по проектуванню систем.

4.12. В системах мікроклімату і теплопостачання при техніко-

економічному обгрунтуванні і наявності автоматизованого обладнання

спеціального призначення слід використовувати вторинні енергетичні

ресурси, в тому числі тепло димових газів котельних установок, ви-

тяжного повітря, молока при його охолодженні.

4.13. Димовидалення з тваринницьких приміщень (будівель),

які не мають світлових або світлоаераційних ліхтарів, повинне пе-

редбачатися у відповідності з СНиП 2.04.05-91.

4.14. Витяжну протидимову вентиляцію слід проектувати:

а) з коридорів без природного освітлення, пандусних кліток

і тваринницьких приміщень з категорією виробництва "В";

б) з кожного виробничого і складського приміщення категорій

"А", "Б", "В" без природного освітлення площею 50 м2 і

більше.

4.15. Витрати диму, який видаляється з приміщень і коридорів

через площу люків і шахт димовидалення, визначаються розрахунком

у відповідності з СНиП 2.04.05-91. Загальна площа поперечного пере-

різу димових шахт тваринницьких приміщень в усіх випадках не повин-

на бути менше 1% площі підлоги приміщення.

4.16. У випадках виникнення пожежі у тваринницькому приміщенні

технологічні вентиляційні системи повинні відключатися автоматично

і дистанційно.

4.17. Припливну протидимову вентиляцію слід проектувати для

будівель у два і більше поверхів категорії "В" для подачі зовнішньо-

го повітря для пожежі:

а) в сходові і пандусні клітки, що не задимляються;

б) в тамбури-шлюзи при сходових і пандусних клітках, що не

задимляються.

5. ОСВІТЛЕНІСТЬ ПРИМІЩЕНЬ

5.1. Для забезпечення нормального функціонування будівель,

споруд і окремих приміщень в них потрібно передбачати необхідну

освітленість, яка визначається їх технологічним призначенням та

відповідними системами.

Природна освітленість забезпечується за допомогою проникнення

природного світла через віконні прорізи в стінах, а при значній ши-

рині будівель додатково через верхні ліхтаря.

Штучна освітленість забезпечується за допомогою електроосвіт-

лювальних приладів.

5.2. В будівлях і спорудах для тваринництва приміщення за умо-

вами зорової роботи поділяються на чотири групи:

- І группа - приміщення, в яких провадиться розрізнення об'єк-

тів зорової роботи при фіксованому напрямку лінії зору пра-

цюючих на робочу поверхню (лабораторії в молочних, пунктах

штучного осіменіння, на станціях трансплантації ембріонів

тощо);

- ІІ група - приміщення, в яких провадиться розрізнення

об'єктів при нефіксованій лінії зору та огляд оточуючого

простору (приміщення для отелення, опоросів та окотів тва-

рин, амбулаторії ветеринарних пунктів та манежі в пунктах

штучного осіменіння, кормоприготувальні приміщення тощо);

- ІІІ група - приміщення, в яких провадиться періодичний

огляд оточуючого простору (приміщення, де утримуються твари-

ни та птиця, побутові приміщення для персоналу, підсобні

приміщення у виробничих будівлях тощо);

- ІY група - приміщення, де проходить загальне орієнтування

в просторі (складські приміщення, проходи, коридори тощо).

5.3. Природна освітленість визначається як відношення освітле-

ності приміщень до освітленості зовні будівлі, що виражається у

відсотках. Ця величина називається коефіцієнтом природної освітле-

ності (КПО) і розраховується згідно з діючими нормативно-методич-

ними документами, що регламентують проектування освітленості в

приміщеннях.

У будівлях для тваринництва допускається визначення природної

освітленості, яка виражена світловим коефіцієнтом (СК), тобто від-

ношенням площі світлових прорізів в стінах до площі підлоги примі-

щень.

Штучне освітлення може бути загальним, при якому світильники

розміщуються у верхній зоні приміщення рівномірно, або місцевим,

додатковим до загального, що утворюється світильниками, які кон-

центрують світовий потік безпосередньо на робочому місці. Штучна

освітленість вимірюється в люксах.

Норми природного та штучного освітлення наведені в рекомендо-