Примітка 1. При використанні швидкотверднучих портландцементів наведені значення множаться на коефіцієнт 1.2; при застосуванні шлакопортландцементу марок не нижче 400 - на 0,9; при застосуванні пластифікуючих добавок - на 0,7.
Примітка 2. Інтенсивність тверднення бетону уточнюється будівельною лабораторією.
Примітка 3. Значення міцності, наведені в таблиці, одержані при використанні портланд-цементу М400.
8 БЕТОНИ З ПРОТИМОРОЗНИМИ ДОБАВКАМИ
8.1 В якості протиморозних добавок, які знижують температуру замерзання рідкої фази бетону, повинні застосовуватися добавки згідно з таблицями 1 і 2. При призначенні добавок необхідно дотримуватися вимог обов'язкового додатка 1.
8.2 Кількість і вид протиморозних добавок призначається у залежності від розрахункової температури тверднення бетону (_див. таблиці 7, 8) і темпу набору міцності у часі (таблиця 10). При цьому для поліпшення і збереження легкоукладальності суміші ркомендуються добавки НН, П+Б, АВ і добавки, які мають у своєму складі сечовину, - НК+М, ННХК+М, ННК+М. Оскільки добавки П, ХК. НК та ін. (див. таблицю 1) можуть скорочувати строки тужавлення цементу, їх рекомендується застосовувати в комплексі з пластифікаторами - ЛСТ, УПБ. Орієнтовна кількість ЛСТ при використанні низькоалюмінатних цементів (6 %) - 0,2-0,5 %, для середньоалюмінатних (9 %) - 0,5-1,0 %.
8.3 При провадженні робіт у зимовий період року у випадку використання протиморозних добавок рекомендується застосовувати швидкотверднучі портландцементи, портландцементи і шлакопортландцементи марок не нижче 400. Урахування алюмінатності цементу обов'язкове, для добавок на основі ХК, П, П+Г, НН вміст у клінкері цементу не повинен перевищувати 9 %; для НК, ННК - не повинен перевищувати 6 %. При застосуванні шлакопортландцементу М300 належить застосовувати добавки НК, ННК, ННХК відповідно до таблиці 9.
8.4 При виборі протиморозних добавок належить керуватися вимогами цих норм.
8.5 Підбір складу бетону з протиморозними добавками проводять відповідно до ГОСТ 27006-86. Облік впливу добавок, які вводяться, роблять шляхом перевірки рухливості бетонної суміші і часу її зберігання на пробних замісах.
8.6 Бетони з протиморозними добавками повинні готуватися у бетонозмішувальних установках, що розмішуються в опалюваних приміщеннях.
8.7 Температура на виході із змішувача регулюється підігріванням води замішування і водного розчину добавки, а також додатково підігріванням заповнювачів.
Бетонні суміші на виході із змішувача у залежності від протиморозних добавок, які застосовуються, повинні мати таку температуру:
- з комплексними добавками, які включають хлористі солі, нітрати, поташ, - 5-15 °С;
- з добавками нітрату натрію, комплексними добавками із хлористих солей, нітратів, що містять сечовину, - 15-35 °С;
- з добавкою поташу - від 15 °С і нижче.
8.8 Технологія приготування бетонної суміші з протиморозними добавками не відрізняється від звичайної, що застосовується у літній період року. Тривалість перемішування бетонної суміші повинна встановлюватися будівельною лабораторією, але не перевищувати 3 хвилин.
При застосуванні холодних заповнювачів завантаження бетонозмішувача роблять у такій послідовності: спочатку завантажують заповнювачі та воду з розчином протиморозної добавки; після перемішування їх протягом 1,5-2,0 хв завантажують цемент і бетонну суміш перемішують ще 3 хвилини.
8.9 Протиморозні добавки вводяться в бетон при його приготуванні з водою замішування у вигляді водних розчинів різної концентрації. При цьому водні розчини добавок НК, ННК, ННХК, П і НН приготовляються 10-20 %-ї концентрації; розчин інших добавок - відповідно до розділу 5.5 цих норм.
Таблиця 10
Інтенсивність тверднення бетону при мінусовій температурі та наступному твердненні
за нормальних умов після відтавання
Вид добавки | Концентрація розчину замішування з урахуванням вологості заповнювача, % | Кількість безводної добавки в бетоні, % від маси цементу | Розрахункова температура тверднення бетону, °С | Міцність бетону при стиску, % від , у віці, діб | |||||
з В/Ц<0,5 | з В/Ц>0,5 | 7м | 14м | 28м | 90м | 28м+28н | |||
ННХК | 10 | 5 | 7 | -5 | 30 | 35 | 40 | 100 | 110 |
15 | 8 | 10,5 | -10 | 20 | 25 | 35 | 105 | 120 | |
20 | 11 | 14 | -15 | 15 | 30 | 40 | 100 | 130 | |
25 | 25 | 17 | -15 | 20 | 40 | 50 | 105 | 140 | |
НК; ННК | 10 | 5 | 7 | -5 | 20 | 30 | 40 | 100 | 110 |
15 | 8 | 10,5 | -10 | 15 | 25 | 35 | 105 | 120 | |
20 | 11 | 14 | -15 | 10 | 25 | 35 | 105 | 140 | |
25 | 15 | 17 | -15 | 15 | 30 | 40 | 120 | 150 |
Примітка 1. Індекс "м" означає тверднення бетону при мінусовій температурі;
індекс "н" - нормальне тверднення бетону після відтавання.
Примітка 2. При використанні пластифікуючих добавок наведені значення міцності бетону помножують на 0,7.
9 ДОГЛЯД ЗА БЕТОНОМ
9.1 Догляд за укладеним в конструкцію бетоном повинен передбачати в початковий період його тверднення сприятливий температурно-вологісний режим, що забезпечує зростання міцності бетону і запобігає температурно-усадним деформаціям.
9.2 Сприятливий температурно-вологісний режим включає в себе охорону бетону від впливу вітру, прямих сонячних променів, систематичне зволоження протягом 7-14 днів. Тривалість підтримки такого режиму залежить від погоди, виду цементу, інтенсивності набирання міцності і дотримується до досягнення бетоном 50-70 % маркової міцності. У жаркий час року зволоженню підлягає і дерев'яна опалубка.
9.3 Вологісний режим тверднення досягається укриттям поверхні бетону брезентом, мішковиною, які підтримуються у вологому стані, або укриттям вологонепроникними матеріалами, плівкоутворюючими сумішами (емульсіями) на основі бітумів БН-1, БН-2 тощо. Плівкоутворюючі суміші наносяться на поверхню укладеного бетону через 2-3 год за допомогою фарбопультів.
9.4 Догляд за бетоном при температурі зовнішнього повітря 5 °С і нижче повинен передбачати обов'язкове утеплення відкритих поверхонь бетону, а час витримування його у таких умовах встановлюється лабораторією і базується на результатах випробування контрольних зразків, які показують зростання міцності бетону.
9.5 Догляд за бетоном з протиморозними добавками, що витримується в умовах мінусових температур зовнішнього повітря, повинен полягати у наступному:
- для запобігання втраті вологи або підвищеного зволоження від атмосферних опадів поверхня бетону в конструкції після закінчення бетонування зразу ж покривається шаром гідроізоляційного матеріалу (рубероїд, поліетиленова плівка, прогумована тканина та ін.); не захищені опалубкою поверхні покриваються шаром теплоізоляційного матеріалу (тирса, войлок, шлак тощо);
- термічний опір опалубки та покриття повинен забезпечувати в бетоні температуру не нижче розрахункової до набору потрібної міцності;
- при зниженні температури бетону нижче розрахункової бетонну конструкцію необхідно утеплювати та обігрівати до набирання бетоном потрібної міцності.
10 БУДІВЕЛЬНІ РОЗЧИНИ З ХІМІЧНИМИ ДОБАВКАМИ
10.1 Хімічні добавки застосовуються при приготуванні цементних та цементно-вапняних будівельних розчинів марок 25-200.
10.2 Матеріали, що використовують при приготуванні розчинів (цемент, пісок, вода, хімічні добавки), повинні відповідати вимогам діючих стандартів, зазначених в розділі 3 цих норм. Вапно, що застосовується для приготування вапняного тіста, повинно відповідати вимогам ГОСТ 9179-77*.
10.3 Хімічні добавки МН, СДО, ПДК і ПДКО застосовуються для підвищення легкоукладальності, нерозшаровуваності розчинових сумішей, а також для забезпечення водоутримуючої здатності будівельного розчину, необхідної при інтенсивному відсмоктуванні води із розчину пористою основою в процесі мурувальних робіт.
Для поліпшення технологічних властивостей розчинових сумішей рекомендується така кількість хімічних добавок, % від маси цементу: СДО - 0,03-0,08; МН - 0,02-0,05; ПДК, ПДКО - 0,5-0,8.
Зазначені витрати добавок повинні уточнюватися пробними замісами для призначення оптимальної їх кількості в залежності від виду цементу, який застосовується, вмісту в'яжучого в розчині та тривалості перемішування суміші в розчинозмішувачі.
10.4 При застосуванні добавки ПДК поряд з поліпшенням технологічних властивостей розчинових сумішей забезпечується приріст міцності розчину на 8-10 %. При приготуванні будівельних розчинів з рухливістю, що дорівнює рухливості бездобавочного розчину, приріст міцності розчину з добавкою ПДК досягає 15-20 %.
10.5 Добавки МН і СДО, забезпечуючи втягування повітря в розчинову суміш, сприяють економії вапна в будівельних розчинах до 50 %. При повній заміні вапна в розчині зазначеними
добавками розрахунковий опір мурування з цегли всіх видів знижується на 10 %. В останньому випадку повинні враховуватися вимоги СН 290-74 і нормативних документів з проектування кам'яних та армокам'яних конструкцій. При повному використанні розрахункових опорів мурування цементні розчини з Повітроутягувальними добавками застосовувати не рекомендується.
Густина розчину при застосуванні добавок, які утягують повітря, повинна знижуватися не більше ніж на 6 %.
10.6 В якості добавок - уповільнювачів тужавлення, які сприяють збереженню рухливості, розчинових сумішей, застосовуються: ЛСТ, УПБ, КБМ, комплексні добавки ГКЖ-10 (ГКЖ-11) + ЛСТ (УПБ) - (таблиця 11).
Таблиця 11
Рекомендована кількість добавок і орієнтовний строк придатності розчину
Вид добавки | Кількість добавки, % від маси цементу | Строк придатності розчину, г |
ЛСТ(УПБ)+ГКЖ-10(ГКЖ-11) | 0,2+0,2 | 4-12 |
Те саме | 0,4+0,4 | 4-16 |
ЛСТ | 0,3-0,7 | 4-14 |
УПБ | 0,3-0,7 | 4-10 |
КБМ | 0,2-2,5 | 4-24 |
10.7 Хімічні добавки вводяться в будівельні розчини з водою замішування при їх приготуванні у вигляді водних розчинів.
Вміст безводних добавок у водних розчинах і їх густина визначаються відповідно до обов'язкового додатка 5.
10.8 Будівельні розчини з хімічними добавками повинні готуватися на централізованих розчинових вузлах, які устатковані спеціальним обладнанням для зберігання, приготування і подачі водних розчинів добавок. До технологічних ліній подачі та дозування розчинів добавок повинні пред'являтися вимоги, зазначені в розділі 5 цих норм.
Приготування і застосування будівельного розчину з добавками повинно робитися у відповідності з СН 290-74.
10.9 Підбір складу будівельного розчину з добавками полягає в коригуванні складу розчину без добавки, підібраного (або призначеного згідно зі СН 290-74) з урахуванням потрібної рухливості розчинової суміші і марки розчину.
Із підібраного будівельного розчину без добавки і з добавкою у кількості, встановленій згідно з таблицями 11 і 12, приготовляються контрольні заміси. З метою встановлення оптимальної кількості добавки повинно прийматися не менше трьох її значень.
Потрібна кількість добавки встановлюється за результатами випробування контрольних зразків. виготовлених згідно з вимогами ГОСТ 5802-86*.
При підборі складу розчину підвищеної збереженості витрату води замішування необхідно зменшити на 8-10 % у порівнянні з розчином без добавки.
10.10 Розчинові суміші підвищеної збереженості повинні транспортуватися на будівельні об'єкти у розчиновозах. На об'єкті розчинові суміші в процесі зберігання необхідно обов'язково перемішувати через кожні 2-4 год протягом 3-5 хвилин.
Зазначений режим перемішування розчинової суміші може змінюватися у залежності від конкретних умов (температура навколишнього середовища, характеристика матеріалів, що застосовуються. тощо).
10.11 При приготуванні будівельних розчинів з протиморозними добавками повинні застосовуватися матеріали, що відповідають вимогам відповідних стандартів на дані матеріали та вимогам розділу 3 цих норм.
Таблиця 12
Кількість добавки, що вводиться в залежності від середньодобової температури витримування
Протиморозна добавка | Кількість добавки, % від маси цементу, при середньодобовій температурі витримування, °С | ||||
(0) – (-5) | (-6) – (-10) | (-11) – (-15) | (-16) – (-20) | (-21) – (-25) | |
НН | 5 | 8 | 10 | - | - |
П, (П+Б) | 5, (6+1,2) | 10, (8+1,6) | 10, (10+2) | 12, (12+2,4) | 12, (15+3) |
ХН+ХК | 3+0 | 3,5+1,5 | 3+4,5 | - | - |
ННХК | 7 | 9 | 10 | 12 | 12 |
НК, ННК | 6 | 8 | 10 | - | - |
НКМ(НК+М) | 5(2,5+2,5) | 8(4+4) | 10(5+5) | 10 | - |
ННК+М | 4+1,5 | 8+3 | 8+3 | - | - |
ННХК+М | 4+1,5 | 8+3 | 8+3 | 9+4 | 9+4 |