Про колективне сільськогосподарське підприємство



ЗАКОН УКРАЇНИ

Про колективне сільськогосподарське підприємство

Із змінами і доповненнями, внесеними
Законом України
від 14 жовтня 1992 року N 2688-XII,
Декретом Кабінету Міністрів України 
від 19 лютого 1993 року N 15-93,
Законами України
від 4 травня 1993 року N 3172-XII,
від 5 травня 1993 року N 3180-XII,
від 16 грудня 1993 року N 3716-XII,
від 31 жовтня 1996 року N 456/96-ВР,
від 17 травня 2001 року N 2409-III,
від 10 січня 2002 року N 2921-III,
 від 20 лютого 2003 року N 547-IV,
 від 15 травня 2003 року N 762-IV,
від 3 березня 2005 року N 2454-IV

Цей Закон визначає правові, економічні, соціальні та організаційні умови діяльності колективного сільськогосподарського підприємства.

Закон спрямований на забезпечення повної самостійності зазначеного підприємства, реалізацію його можливостей як суб'єкта господарювання, визначає його права і обов'язки у здійсненні господарської діяльності.

Закон гарантує недопустимість втручання держави у здійснення господарських функцій колективного сільськогосподарського підприємства, обмеження його права та інтересів з боку органів державної влади і управління. Закон забезпечує рівні права колективних сільськогосподарських підприємств з державними підприємствами, фермерськими господарствами, іншими суб'єктами господарювання.

(абзац третій преамбули із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 03.03.2005 р. N 2454-IV)

Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Колективне сільськогосподарське підприємство як суб'єкт господарювання

1. Колективне сільськогосподарське підприємство (надалі - підприємство) є добровільним об'єднанням громадян у самостійне підприємство для спільного виробництва сільськогосподарської продукції та товарів і діє на засадах підприємництва та самоврядування.

2. Підприємство є юридичною особою, має поточні та вкладні (депозитні) рахунки в установах банку і печатку із своїм найменуванням.

(пункт 2 статті 1 із змінами, внесеними згідно із
 Законом України від 10.01.2002 р. N 2921-III)

3. Підприємства можуть на добровільних засадах об'єднуватися в спілки (об'єднання), бути засновниками акціонерних товариств, які діють на основі своїх статутів.

Стаття 2. Законодавство, що регулює діяльність сільськогосподарського підприємства

Діяльність підприємства регулюється цим Законом, законами України "Про власність", "Про підприємництво", Земельним кодексом України та іншими актами законодавства України.

Стаття 3. Створення та державна реєстрація підприємства

1. Підприємство створюється за бажанням громадян на добровільних засадах на їх загальних зборах. Створення підприємства не обумовлюється будь-якими рішеннями державних, господарських та інших органів.

2. Підприємство вважається створеним і набуває прав юридичної особи з дня його державної реєстрації.

Порядок державної реєстрації визначається Законом України "Про підприємництво".

(пункт 2 статті 3 в редакції
Законів України від 04.05.93 р. N 3172-XII, 
 від 16.12.93 р. N 3716-XII) 

3. Відмова в державній реєстрації може бути оскаржена в судовому порядку.

(пункт 3 статті 3 в редакції
Закону України від 04.05.93 р. N 3172-XII) 

Стаття 4. Статут підприємства

Підприємство діє на основі статуту.

У статуті підприємства вказується найменування підприємства, його місцезнаходження, предмет і цілі діяльності, порядок вступу до підприємства і припинення членства в ньому, принципи формування спільної власності та права членів щодо неї, порядок розподілу прибутку, отриманого від операцій із цінними паперами, загальні права і обов'язки членів підприємства, передбачаються органи самоврядування, порядок їх формування та компетенція, права та обов'язки підприємства і його членів щодо використання й охорони земель, водних та інших природних ресурсів, виробничо-господарської, фінансової і трудової діяльності, питання оплати та охорони праці, соціальні гарантії, умови і порядок реорганізації та ліквідації підприємства.

(частина друга статті 4 із змінами, внесеними згідно із 
Законом України від 31.10.96 р. N 456/96-ВР) 

Статут підприємства може містити й інші положення, що не суперечать законодавству України.

Стаття 5. Членство в підприємстві

Членство в підприємстві грунтується на праві добровільного вступу до членів підприємства і безперешкодного виходу із складу його членів.

Членами підприємства можуть бути громадяни, які досягли 16-річного віку, визнають і виконують його статут.

Стаття 6. Основні завдання підприємства

Основними завданнями підприємства є виробництво товарної продукції рослинництва і тваринництва, а також її переробка та інші види діяльності, спрямовані на задоволення інтересів членів підприємства, трудового колективу і всього населення України.

Розділ II
ВЛАСНІСТЬ ПІДПРИЄМСТВА ТА ЙОГО ЧЛЕНІВ

Стаття 7. Об'єкти і суб'єкти права власності у підприємстві

1. Об'єктами права колективної власності підприємства є земля, інші основні та оборотні засоби виробництва, грошові та майнові внески його членів, вироблена ними продукція, одержані доходи, майно, придбане на законних підставах. Об'єктами права власності підприємства є також частки у майні та прибутках міжгосподарських підприємств та об'єднань, учасником яких є підприємство.

Майно у підприємстві належить на праві спільної часткової власності його членам.

2. Суб'єктом права власності у підприємстві є підприємство як юридична особа, а його члени - в частині майна, яку вони одержують при виході з підприємства.

Стаття 8. Права підприємства

1. Підприємство самостійно володіє, користується і розпоряджається належними йому об'єктами власності.

2. Право колективної власності здійснюють загальні збори членів підприємства, збори уповноважених або створений ними орган управління підприємства, якому передано окремі функції по господарському управлінню колективним майном.

3. Право власності підприємства охороняється законом. Належне йому майно може бути передано державним, кооперативним та іншим підприємствам, організаціям і громадянам за рішенням загальних зборів членів підприємства або зборів уповноважених.

4. Збитки, заподіяні підприємству його членами та іншими громадянами, державними підприємствами, установами, організаціями, іноземними організаціями, іншими юридичними особами, підлягають відшкодуванню на загальних підставах.

5. Страхування належного підприємству майна та інших цінностей здійснюється на добровільних засадах на умовах і в порядку, встановлених законодавством України.

Стаття 9. Пайовий фонд майна членів підприємства

1. До пайового фонду майна членів підприємства включається вартість основних виробничих і оборотних фондів, створених за рахунок діяльності підприємства, цінні папери, акції, гроші та відповідна частка від участі в діяльності інших підприємств і організацій. Уточнення складу і вартості пайового фонду майна членів підприємств, у тому числі реорганізованих, проводиться за методикою, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

(абзац перший пункту 1 статті 9 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 20.02.2003 р. N 547-IV)

Право членів підприємства на пайовий фонд майна залежить від їх трудового внеску.

Члену підприємства щорічно нараховується частина прибутку залежно від частки у пайовому фонді, яку за його бажанням може бути виплачено або зараховано у збільшення частки в пайовому фонді. Ці відносини регулюються статутом підприємства.

2. Пай є власністю члена підприємства. Право розпоряджатися своїм паєм за власним розсудом член підприємства набуває після припинення членства в підприємстві. Пай може успадковуватися відповідно до цивільного законодавства України та статуту підприємства.

3. У разі виходу з підприємства його члени мають право на пай натурою, грішми або цінними паперами відповідно до розміру та структури пайового фонду або в іншій, за згодою сторін, формі.

(абзац перший пункту 3 статті 9 у редакції
 Закону України від 20.02.2003 р. N 547-IV)

Спори, що виникають при здійсненні цього права, розглядаються судом.

Розділ III
ЗЕМЛЯ ТА ЇЇ ВИКОРИСТАННЯ

Стаття 10. Землі підприємства

1. Земля може належати підприємству на праві колективної власності, а також може бути надана у постійне або тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди.

Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, а право тимчасового користування землею, в тому числі на умовах оренди, оформляється договором.

(пункт 1 статті 10 в редакції
Закону України від 05.05.93 р. N 3180-XII)

2. Право підприємства на земельну ділянку зберігається при входженні його до складу агропромислових об'єднань, комбінатів, агрофірм та інших формувань.

3. Право підприємства на земельну ділянку або її частину може бути припинено в порядку і на підставах, встановлених Земельним кодексом України.

4. Члену підприємства, який побажав вийти з його складу для організації фермерського господарства, земельна ділянка надається із земель запасу, а в разі їх відсутності - із земель підприємства, придатних для сільськогосподарського виробництва, в частині, що припадає на одного члена колективу.

(частина четверта статті 10 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 03.03.2005 р. N 2454-IV)

5. При банкрутстві підприємства землі загального користування (внутрігосподарські шляхи, полезахисні лісосмуги та інші грунтозахисні насадження, гідротехнічні споруди, тощо) передаються у відання відповідних місцевих Рад народних депутатів.

Звернення стягнення на земельну ділянку за претензіями кредиторів може бути здійснено за рішенням суду лише у разі відсутності у боржника іншого майна, на яке може бути звернуто стягнення.

(абзац другий пункту 5 статті 10 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 15.05.2003 р. N 762-IV)

(пункт 5 статті 10 в редакції
Закону України від 05.05.93 р. N 3180-XII) 

Стаття 11. Права власників земельних ділянок і землекористувачів

Власники земельних ділянок і землекористувачі мають право:

самостійно господарювати на землі;

власності на вироблену сільськогосподарську продукцію і доходи від її реалізації;

використовувати у встановленому порядку для потреб господарства наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, лісові угіддя, водні об'єкти, а також експлуатувати інші корисні властивості землі;

зводити житлові, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди за погодженням з сільською, селищною, міською Радою народних депутатів. Зведення на орендованій земельній ділянці приміщень виробничого і невиробничого призначення, у тому числі житла, орендарі погоджують з сільською, селищною, міською, районною Радою народних депутатів, іншим орендодавцем;

власності на посіви і посадки сільськогосподарських культур і насаджень;

одержати від нового власника землі, землекористувача або місцевої Ради народних депутатів компенсацію за підвищення родючості грунтів у разі вилучення чи добровільної відмови від земельної ділянки.

Власники землі мають право надавати належну їм земельну ділянку або її частину у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, у випадках і в порядку, передбачених земельним законодавством;

(стаття 11 в редакції
Закону України від 05.05.93 р. N 3180-XII) 

Стаття 12. Обов'язки власників земельних ділянок і землекористувачів

Власники земельних ділянок і землекористувачі зобов'язані:

забезпечувати використання землі відповідно до цільового призначення та умов її надання;

ефективно використовувати землю відповідно до проекту внутрігосподарського землеустрою, підвищувати родючість грунтів, застосовувати природоохоронні технології виробництва, не допускати погіршення екологічної обстановки на території в результаті своєї господарської діяльності;

здійснювати комплекс заходів щодо охорони земель, передбачених статтею 84 Земельного кодексу України;

своєчасно вносити земельний податок або орендну плату за землю;

не порушувати права власників інших земельних ділянок і землекористувачів, у тому числі орендарів;

зберігати геодезичні знаки, протиерозійні споруди, мережі зрошувальних і осушувальних систем;

дотримувати режиму санітарних зон і територій, що особливо охороняються;

додержувати правил добросусідства;

дозволяти власникам і користувачам земельних ділянок прохід до доріг загального користування, а також для спорудження або ремонт межових знаків та споруд;

не чинити перешкод у проведенні до суміжної земельної ділянки необхідних комунікацій;

вживати заходів до недопущення можливості стоку дощових і стічних вод, проникнення отрутохімікатів та мінеральних добрив на суміжну земельну ділянку.

(стаття 12 в редакції
Закону України від 05.05.93 р. N 3180-XII)

Розділ IV
ГОСПОДАРСЬКА, ФІНАНСОВА І ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ ПІДПРИЄМСТВА

Стаття 13. Господарська діяльність

Підприємство самостійно визначає напрями сільськогосподарського виробництва, його структуру і обсяг, самостійно розпоряджається виробленою продукцією та доходами, здійснює будь-яку діяльність, що не суперечить законодавству України.

Підприємство має право кооперуватися з промисловими підприємствами та установами при переробці сільськогосподарської продукції, виготовленні промислових та інших товарів, розширенні сфери соціально-культурного, комунально-побутового обслуговування сільського населення, підготовці і перепідготовці кадрів.

Підприємство бере участь у приватизації переробних, агросервісних та інших державних підприємств.

(статтю 13 доповнено частиною третьою згідно із 
Законом України від 31.10.96 р. N 456/96-ВР) 

Для здійснення представницької діяльності з цінними паперами підприємство створює довірчі товариства, які діють у межах повноважень, наданих загальними зборами або зборами уповноважених відповідно до чинного законодавства України.

(статтю 13 доповнено частиною четвертою згідно із 
Законом України від 31.10.96 р. N 456/96-ВР) 

Стаття 14. Договірні основи господарських взаємовідносин

1. Підприємство має право вступати в договірні відносини з будь-якими державними, кооперативними, громадськими та приватними підприємствами, установами і організаціями, з окремими громадянами, самостійно вибирати партнерів, в тому числі зарубіжних, для укладення договорів. Спори, що виникають при виконанні договорів, розглядаються судом.