4.4.4 Вузли керування та окремі запірно-пускові пристрої повинні встановлюватися:
- в окремих приміщеннях відповідно до п. 1.2.40 ДБН В.2.5-13-98;
- відкрито, не ближче 15 м від установленого зовні трансформатора, при температурі зовнішнього повітря +5 °С і вище;
- у виробничих приміщеннях категорій Γ і Д у зручних для обслуговування і безпечних під час пожежі на трансформаторі місцях. Встановлювати перегородки, які відокремлюють ці вузли від виробничих приміщень, не потрібно.
4.4.5 Не допускається розміщувати вузли керування в підвалах і колодязях, які під час аварії можуть бути затоплені водою чи залиті нафтопродуктами, а також у приміщеннях, які захищаються УВП.
4.4.6 На секціях установок перед запірно-пусковими пристроями належить установлювати засувки з ручним приводом. Як ремонтні засувки у вузлах керування допускається
використовувати розподільні засувки підвідних кільцевих трубопроводів із урахуванням відключення на ремонт не більше трьох секцій УВП трансформатора.
4.5 Зрошувачі
4.5.1 Для захисту трансформаторів розпиленою водою слід застосовувати дренчерні зрошувачі ОПДРН-15 за ТУ 25-09.059-82.
4.5.2 Розміщення зрошувачів на розподільних трубопроводах АУВП повинно забезпечувати зрошення розпиленою водою поверхні трансформатора з інтенсивністю не менше 0,2 л/с•м2.
4.5.3 Зрошувачі рекомендується встановлювати не менш ніж у два яруси.
Для зрошення високовольтних вводів встановлюються окремо зрошувачі на мережах.
Доцільно встановлювати зрошувачі під кутами 0°; 45° і 90° до поверхні, яка захищається.
4.5.4 Витрата води через окремий зрошувач визначається залежно від тиску води перед ним відповідно до його витратної характеристики Q-H (додаток 4).
4.5.5 Ефективні умови зрошення (довжина і ширина факела) забезпечуються при робочому тиску води перед зрошувачем у межах 0,2-0,6 МПа (2-6 кгс/см2), з урахуванням чого виконується гідравлічний розрахунок трубопроводів.
4.5.6 Необхідна кількість зрошувачів приймається за картами зрошення, наведеними у додатку 5, із урахуванням середньої інтенсивності, але не менше визначеної розрахунком за формулою:
n = 0.2 S/Q,
де n — необхідна кількість зрошувачів для гасіння пожежі (шт.);
S — площа поверхні, яка захищається зрошувачами (м2);
0,2 — нормативна інтенсивність зрошення (л/с · м2);
Q — витрата води, що подається через зрошувач (л/с), визначається згідно з додатком 4.
4.5.7 Розрахунки для визначення необхідної кількості зрошувачів рекомендується проводити у табличній формі, їх належить наводити на технологічному кресленні з розміщенням зрошувачів і графічним відображенням зон дії кожного зрошувача.
4.6 Засоби виявлення пожежі та керування установкою пожежогасіння трансформатора
4.6.1 Автоматичний пуск УВП трансформатора повинен передбачатися від таких захистів, які діють на відключення трансформатора:
- 2-го ступеня газового захисту;
- диференціального захисту;
- пристрою контролю ізоляції вводів (КІВ) для блокових трансформаторів, які з'єднані з генераторами без вимикачів; для трансформаторів, установлених у приміщеннях, і для трансформаторів, установлених на об'єктах без постійного обслуговуючого персоналу.
Послідовне ввімкнення пускових органів вказаних захистів, які запускають установку пожежогасіння, не допускається.
4.6.2 Приміщення, в якому розміщується трансформатор з АУВП, повинно бути оснащене автоматичною пожежною сигналізацією (АПС) для захисту трансформаторів у разі виникнення пожежі у приміщенні.
АПС приміщень, у яких встановлюються трансформатори, виконує такі функції:
- сигналізація на об'єкт з постійним обслуговуючим персоналом;
- відключення трансформатора і пуск установки пожежогасіння на об'єктах без постійного обслуговуючого персоналу.
4.6.3 У разі спрацювання ланцюга пуску установки пожежогасіння трансформатора від засобів виявлення пожежі й дистанційного керування повинні подаватися сигнали:
- в систему автоматичного керування водяного пожежогасіння ВЩК, ЦЩК, ЦПК та ін.;
- на відкривання ЗПП (у разі встановлення двох ЗПП на трансформатор для кожного ЗПП подається окремий сигнал);
- на закривання відсічного клапана розширювального бака трансформатора;
- на вимкнення вентиляції і закривання вогнезахисних клапанів у приміщенні, де встановлений трансформатор.
4.7 Керування насосною станцією пожежогасіння
4.7.1 Схема електроживлення двигунів насосів повинна виконуватися відповідно до вимог ПУЕ, розділу 7 СНиП 2.04.02-84 і розділу 1.5 ДБН В.2.5-13-98 за І категорією від двох незалежних джерел і мати АВР. Живлення належить передбачати від різних секцій РПВП-6 кВ і РПВП 0,4 кВ головного корпусу і від енергосистеми.
4.7.2 Взаєморезервуючі кабельні лінії живлення насосної належить прокладати по різних трасах із таким розрахунком, щоб у разі аварії чи пожежі не могли вийти з ладу одночасно обидві живильні кабельні лінії.
4.7.3 Схема керування пожежними насосами повинна забезпечувати:
- пуск робочих пожежних насосів у разі одержання сигналу від загальних пристроїв автоматичного керування пожежогасінням;
- пуск резервного насоса у разі відмови в роботі будь-якого з робочих насосів;
- зупинку насосів (робочих, резервних) у разі одержання сигналу від загальних пристроїв;
- зупинку насоса та блокування сигналу на його пуск при дії технологічного і електричного захисту;
- пуск і зупинку (випробування) будь-якого пожежного насоса з насосної станції;
- сигналізацію пуску пожежних насосів (стану вимикачів двигунів пожежних насосів або наявності номінального тиску в магістральному трубопроводі);
- контроль живлення двигунів насосів і їхніх схем керування;
- сигналізацію несправного стану, аварійного вимкнення насосних агрегатів;
- дистанційне керування пожежними насосами;
- сигналізацію зникнення живлення схеми керування пожежними насосами і автоматичне перемикання живлення на резервне джерело.
4.8 Керування запірно-пусковими пристроями
4.8.1 Живлення приводів запірно-пускових пристроїв повинно здійснюватися від збірок змінного струму, які мають взаємне резервне живлення від двох незалежних джерел живлення.
У разі встановлення двох засувок живлення електроприводів повинно виконуватися від різних збірок змінного струму, які мають незалежні джерела живлення.
У разі використання як ЗПП швидкодіючого клапана соленоїд керування клапаном повинен бути на напругу 220 В постійного струму і його керування повинно здійснюватися від тих же мереж, що й апаратура формування сигналів на пожежогасіння трансформатора.
4.8.2 Схеми керування приводами запірно-пускових пристроїв повинні забезпечувати:
- відкривання запірно-пускових пристроїв у разі одержання сигналу від захистів за п.п. 4.6.1, 4.6.2 і дистанційного керування УВП трансформатора з приміщення oпeративного контуру (ЦПК, ЦЩК, ГЩК та ін.) з перевіркою відключеного стану трансформатора з усіх боків;
- автоматичне закривання ЗПП після закінчення розрахункового часу відповідно до п. 4.1.5;
- місцевий пуск системи пожежогасіння трансформатора з шафи керування ЗПП;
- контроль живлення приводу і схеми керування ЗПП;
- сигналізацію відкритого положення ЗПП і наявності тиску води у сухотрубах в оперативний контур;
- узагальнену сигналізацію про несправності ЗПП в оперативний контур;
- випробування ЗПП із шафи керування.
4.8.3 Апаратура керування запірно-пусковими пристроями може розміщуватися на щиті пожежогасіння разом з апаратурою загальних пристроїв, апаратурою приймальних пристроїв пожежної сигналізації, а також у групових шафах керування запірно-пусковими пристроями і окремо біля запірно-пускового пристрою.
4.8.4 Ланцюги електроживлення керування і сигналізації запірно-пускових пристроїв повинні виконуватися проводами і кабелями відповідно до вимог ДБН В.2.5-13-98 та ПУЕ.
4.9 Керування вентиляцією
Керування вентиляцією приміщень, в яких встановлені трансформатори, проектується відповідно до технологічних функцій цієї вентиляції.
Схема керування вентиляцією приміщень із трансформаторами повинна забезпечувати:
- пріоритетну дію сигналів, сформованих від засобів захисту за п. 4.6.1 і від дистанційного керування із приміщень оперативного контуру на вимкнення вентиляції і закривання вогнезатримуючих клапанів;
- сигналізацію в оперативний контур про вимкнення вентиляції і закривання вогнезатримуючих клапанів;
- зняття блокування і керування витяжною вентиляцією вручну;
- сигналізацію несправності мереж живлення і керування вогнезатримуючими клапанами, яка видається в шафу керування вентиляційною системою.
4.10 Система автоматичного керування водяного пожежогасіння
4.10.1 Система автоматичного керування водяного пожежогасіння трансформатора забезпечує керування установкою водяного пожежогасіння та забезпечує сигналізацію в оперативний контур керування електростанції (ЦПК, ЦЩК, БЩК та ін.).
4.10.2 У разі одержання сигналу про пуск установки пожежогасіння трансформатора повинні бути забезпечені:
- пуск пожежних насосів;
- заборона (блокування) операцій відкривання ЗПП на всіх інших напрямках, включаючи трансформатори (зняття блокування рекомендується виконувати вручну із приміщення оперативного контуру);
- зупинка пожежних насосів при закінченні часу відповідно до п. 4.1.5;
- світлові сигнали на панелі оперативного контуру про пожежу трансформатора, спрацювання УВП трансформатора, спрацювання блокування операцій відкривання ЗПП на всіх напрямках.
4.10.3 На панелі оперативного контуру повинні бути передбачені:
- загальний сигнал про несправності в насосній станції;
- загальний сигнал про несправності ЗПП пожежогасіння трансформаторів.
У приміщенні оперативного контуру повинні бути передбачені засоби дистанційного керування пожежними насосами (насосної станції пожежогасіння), засоби дистанційного пуску УВП трансформатора і засоби дистанційного керування вентсистемою та вогнезатримуючими клапанами приміщення трансформатора.
4.11 Система відведення води і масла під час пожежогасіння трансформатора
4.11.1 Система відведення води і масла під час пожежогасіння трансформатора складається з маслоприймача, мас-ловідводу та маслозбірника.
4.11.2 Об'єм стоку під час пожежогасіння трансформатора, не обладнаного АУВП, від гідрантів і пересувної пожежної техніки може прийматись умовно з розрахунку і інтенсивності зрошення поверхні трансформатора, яка дорівнює 0,2 л/с·м2 протягом 0,25 год.
Для унеможливлення аварійного переповнення ємності маслозбірника (в нерозрахунковому режимі) у проекті повинні передбачатися спеціальні пристрої (сигналізація, переливні труби, аварійні насоси відкачування).
4.11.3 Система масловловлення і очищення замаслених стоків повинна забезпечувати необхідний ступінь очищення.
Відведення замаслених стоків із маслоприймача рекомендується передбачати відповідно до схем, наведених у додатках 1 і 3.
4.11.4 У період нормальної експлуатації споруд у масло-збірник трансформатора поступають стічні води від випробування АУВП трансформаторів, а в разі зовнішнього встановлення — й від атмосферних опадів.
При встановленні трансформаторів на ГЕС (ГАЕС) допускається також у маслозбірник приймати (відкачувати) стоки від кабельних споруд.
Відкачування стоків із маслозбірника проводиться насосом (робочим, резервним) автоматично по сигналу регулятора-сигналізатора рівня. При цьому відкачується акумульований об'єм стоку не менше 10 м3.
4.11.5 Під час пожежі трансформатора в режимі керування насосної станції системи відкачування стоку повинно передбачатися блокування її автоматичної роботи в експлуатаційному режимі.
В цьому разі необхідний відстій стоку, який надійшов під час гасіння пожежі, протягом не менше 3 год, що забезпечує розподіл води і масла.
Після вказаного часу насос вмикається експлуатаційним персоналом вручну для перекачування відстояної води.
Вимкнення насоса, який працює, проводиться персоналом за показниками датчика-сигналізатора визначення середовища (вода відкачана, йде масло).
Відкачування відстояного масла слід проводити спеціальним масляним насосом в інвентарну ємність із наступною відправкою на утилізацію.
4.11.6 Відведення стоку (масловідвід) здійснюється по трубопроводу діаметром не менш ніж 100 мм у спеціальну ємність-маслозбірник (відстійник-масловіддільник), яку слід розраховувати на приймання 100% масла найбільшого трансформатора, трикратний об'єм води від розрахункового часу пожежогасіння та об'єм дощової води в разі відкритого встановлення трансформатора.
Розрахункові витрати і об'єм маслоприймача системи відведення води та масла під час пожежогасіння визначаються такими співвідношеннями:
— розрахунок витрати масловідводу за формулою:
ДОДАТОК 1
(рекомендований)
Принципова технологічна схема УВП трансформатора і системи відведення стоку під час пожежогасіння
Примітки:
1. Встановлення фільтрів та байпасів пожежних насосів, а також водонапірного бака визначається конкретною схемою водопостачання і аналізом води.
2. Допускається спрощена схема відведення стоку під час пожежогасіння з самозливом дощової води через масловловлювач у каналізацію і відкачуванням масла пересувними насосами в автоцистерну за умовою погодження її органами санітарного нагляду.
УМОВНІ ПОЗНАЧЕННЯ
1 — вододжерело; 2 — водоживильник; 3 — насосна станція пожежогасіння; 4 — водонапірний бак; 5 — підвідний трубопровід; 6 — підживлюючий трубопровід; 7 — розподільний трубопровід; 8 — запірно-пусковий пристрій; 9 — вузол керування; 10 — секція (напрямок) УВП; 11 — кільцева магістраль внутрішнього водогону з пожежними кранами; 12 — зовнішній водопровід з пожежними гідрантами; 13 — маслоприймач; 14 — масловідвід; 15 — масло-збірник; 16 — насосна станція системи відведення води; 17 — очисна споруда замаслених стоків; 18 — автоцистерна; 19 — гребінки зі з'єднувальними головками для пересувної пожежної техніки