3.3.7 У камерах РП, які мають виходи у вибуховий ко­ридор, допускається встановлення трансформаторів із ма­сою масла до 600 кг.

3.3.8 Бакові масляні вимикачі з масою масла більше 60 кг слід установлювати у відокремлених вибухових камерах з ви­ходом назовні або у вибуховий коридор. У кожній камері повинен передбачатися поріг, розрахований на утримання повного об'єму масла.

3.3.9 У закритих окремо розташованих, прибудованих і вбудованих у виробничі приміщення підстанціях, у каме­рах трансформаторів, масляних вимикачів та інших масло-наповнених апаратів із масою масла в одиниці обладнання більше 600 кг повинен бути влаштований пандус або поріг із негорючого матеріалу в дверному прорізі камер чи в про­різі вентиляційного каналу, розрахований на утримання 20% масла трансформатора або апарата. Повинні бути також передбачені заходи проти розтікання масла через кабельні споруди.

3.3.10 У разі розміщення камер над підвалом, на дру­гому поверсі й вище, а також улаштування виходу з камер у вибуховий коридор під трансформаторами, масляними вимикачами та іншими маслонаповненими апаратами ви­конуються маслоприймачі:

— якщо маса масла до 60 кг — поріг або пандус для утри­мання повного об'єму масла;

— якщо маса масла від 60 до 600 кг — приямок, розрахо­ваний на повний об'єм масла, або поріг (пандус) при виході з камери;

— якщо маса масла більше 600кг — маслоприймач, розрахований на утримання 20% масла з відведенням його в дренажну систему або маслоприймач на повний об'єм масла без відведення в дренажну систему. В останньому ви­падку маслоприймач перекривають ґратами з шаром гравію завтовшки 25 мм.

3.3.11 Двері (ворота) камер, що містять маслонаповнене електрообладнання, повинні бути протипожежними з ме­жею вогнестійкості не менше 0,75 год, коли вони виходять у приміщення, котре не відноситься до цієї підстанції, а та­кож якщо вони знаходяться між відсіками вибухових ко­ридорів і РП.

3.3.12 Прорізи у міжповерхових перекриттях, стінах, перегородках і т.ін. повинні бути закриті негорючим мате­ріалом, який забезпечує межу вогнестійкості не менше 0,75 год. Отвори в місцях проходу кабелів повинні мати ущіль­нення з межею вогнестійкості 0,75год.

3.3.13 Перекриття кабельних каналів і подвійної підлоги повинні бути виконані знімними плитами з негорючих мате­ріалів на одному рівні з чистою підлогою приміщення. Маса окремої плити перекриття повинна бути не більше 50 кг.

3.3.14 Виходи з РП повинні передбачатися:

- при довжині до 7 м — один;

- при довжині від 7 до 60 м — два в кінцях або на від­стані 7 м від кінців;

- при довжині більше 60 м, крім виходів у кінцях, пе­редбачаються додаткові з таким розрахунком, щоб відстань від будь-якої точки коридору обслуговування, керування або вибухового коридору до виходу була не більше 30 м.

3.3.15 Вибухові коридори великої довжини належить розділяти на відсіки довжиною не більше 60 м негорючими перегородками з межею вогнестійкості не менше 1 год, з ула­штуванням виходів назовні або на сходову клітку.

4 АВТОМАТИЧНА УСТАНОВКА ВОДЯНОГО ПОЖЕЖОГАСІННЯ ТРАНСФОРМАТОРА

4.1 Загальні положення

4.1.1 Автоматична установка водяного пожежогасіння (АУВП) трансформатора включає установку водяного поже­жогасіння (УВП) і систему автоматичного керування (САК) нею.

САК пожежогасіння трансформатора може бути об'єдна­ною з САК установок водяного пожежогасіння іншого об­ладнання і приміщень.

4.1.2 УВП трансформаторів складається з водоживиль-ника і системи трубопроводів з окремими секціями (напрям­ками) по кількості одиниць трансформаторів (як трифаз­них, так і однофазних).

Кожна секція (напрямок) УВП складається з підвідного трубопроводу, запірно-пускового пристрою (ЗПП) і сухотрубної системи в складі живильного трубопроводу і системи розподільних трубопроводів із дренчерними зрошувачами.

4.1.3 Під час проектування установок водяного пожежо­гасіння на електростанціях і підстанціях використовують системи протипожежного водопостачання (СПВ) із комплек­сом споруд, які призначені для забору, подачі, транспорту­вання і зберігання води (вододжерела, водоживильники і магістральні трубопроводи, що виконують функції підвідних трубопроводів УВП).

Вказаний комплекс споруд є, як правило, загальним для УВП окремих пожежонебезпечних об'єктів і обладнання електростанції (трансформатори, кабельні споруди, гідро-і турбогенератори, склади горючих рідин і горючих матеріа­лів і т.ін.).

УВП може бути також автономною для окремих споруд і обладнання (трансформатори на ВРП, кабельні споруди).

Принципова технологічна схема УВП трансформатора з системою відведення стоку наведена в рекомендованому додатку 1.

Принципові електричні схеми АУВП трансформатора і системи відведення стоку наведені в рекомендованих до­датках 2 і 3.

4.1.4 АУВП трансформатора за часом спрацювання кла­сифікується як інерційна з тривалістю спрацювання 30 с, але не більше 3 хв.

Вказана межа інерційності (час від моменту прийняття установкою фактора пожежі до моменту надходження води з найвіддаленішого зрошувача) є критерієм під час гідрав­лічних розрахунків довжини і діаметрів сухотрубної систе­ми УВП.

4.1.5 Розрахунковий час пожежогасіння одного транс­форматора приймається 10 хв після чого установка вими­кається вручну. Запас води повинен забезпечити безпере­бійну роботу АУВП протягом ЗО хв.

Автоматичне вимкнення АУВП слід передбачати через 30 хв після початку її роботи в разі використання водожи-вильника, який має запас води, більший за необхідний.

4.1.6 Розрахункова витрата води УВП трансформатора повинна прийматися за найбільшою витратою, яка необхідна для пожежогасіння найбільшого за місткістю масла транс­форматора.

Розрахункова витрата води в системі протипожежного водогону приймається за найбільшою витратою, необхідною для пожежогасіння одного пожежонебезпечного об'єкта з ура­хуванням передбаченого проектом використання об'єднаної системи водопостачання для автоматичного пожежогасі­ння трансформаторів, кабельних споруд та інших об'єктів.

4.1.7 У проектах пожежогасіння трансформаторів слід пе­редбачати можливість їх ремонту та випробувань УВП в авто­номному, дистанційному і місцевому режимах керування.

4.1.8 Розпізнавальне фарбування обладнання, арматури і трубопроводів УВП виконується відповідно до ГОСТ 14202-69 та ГОСТ 12.4.026-76.

4.2 Вододжерела та водоживильники

4.2.1 Установка водяного пожежогасіння повинна бути забезпечена безперебійним постачанням водою.

4.2.2 Якщо вододжерело не може забезпечити розрахун­кової витрати води для установки пожежогасіння, повинні передбачатися резервуари для зберігання недоторканного протипожежного запасу води, який забезпечуватиме роботу установки протягом 30 хв.

4.2.3 Вододжерела і резервуари для зберігання недотор­канного протипожежного запасу води проектуються відповід­но до вимог СНиП 2.04.02-84 та СНиП 2.04.01-85.

4.2.4 Для виконання функцій водоживильників, які вхо­дять до складу установок пожежогасіння, використовуються насоси, а також водонапірні резервуари, які повинні забез­печувати розрахункові витрати та тиск води.

4.2.5 У насосній станції пожежогасіння повинно бути не менше двох насосів (один робочий та один резервний).

4.2.6 Насосні станції установок пожежогасіння, як пра­вило, розміщуються у відокремлених опалюваних примі­щеннях не нижче II ступеня вогнестійкості.

4.2.7 В системі підвідних трубопроводів установки по­жежогасіння, які не забезпечені постійним тиском, для підтримання необхідного тиску води та поповнення витікання належить передбачати встановлення водонапірного бака чи приєднання до мережі водогонів різного призначення з гаран­тованим тиском води. На приєднувальних трубопроводах повинні встановлюватися зворотні клапани.

4.2.8 Ємність водонапірного бака повинна прийматися не менш ніж 3 м3.

4.3 Трубопроводи

4.3.1 Трубопроводи установок водяного пожежогасіння поділяються на підвідні, живильні та розподільні.

Підвідний трубопровід — трубопровід, який з'єднує водоживильник (насоси) із запірно-пусковим пристроєм секції установки пожежогасіння. Підвідний трубопровід, як пра­вило, складається з таких ділянок: від водоживильника (насосів) до кільцевої магістралі, кільцева магістраль, від кільцевої магістралі до запірно-пускового пристрою.

Живильний трубопровід — трубопровід, який з'єднує запірно-пусковий пристрій із розподільним трубопроводом.

Розподільний трубопровід — трубопровід, прокладений у межах захищуваної споруди, в якій установлені зрошувачі.

4.3.2 Прокладання внутрішніх трубопроводів установки пожежогасіння належить передбачати відкрито по фермах, колонах, стінах та під перекриттями. Закладання цих труб у монолітний бетон не дозволяється.

4.3.3 Система внутрішніх підвідних, живильних та роз­подільних трубопроводів повинна проектуватися зі зварни­ми з'єднаннями із сталевих труб за ГОСТ 10704-91 і ГОСТ 3262-75. Товщину стінок сталевих трубопроводів належить приймати відповідно до ДБН В.2.5-13-98.

4.3.4 У приміщеннях живильний трубопровід УВП транс­форматора слід прокладати відкрито із урахуванням мож­ливості його огляду під час випробування установки.

4.3.5 Підвідні трубопроводи, як правило, повинні з'єдну­ватися з трубопроводами виробничого, протипожежного або господарсько-питного водогону. Влаштування самостійних підвідних трубопроводів дозволяється тільки у тому випад­ку, коли з'єднання їх з водогонами іншого призначення неможливе за технологічних вимог або недоцільне еконо­мічно.

4.3.6 Підвідні трубопроводи (зовнішні й внутрішні) вико­нуються кільцевими і розділяються засувками на ремонтні дільниці. Розміщення запірної арматури повинно забезпе­чувати відключення не більше трьох запірно-пускових прист­роїв УВП та п'яти пожежних кранів на внутрішній мережі, які розташовані на одному поверсі.

Допускається влаштування тупикових підвідних трубо­проводів завдовжки не більше 200 м за умови, що внутріш­німи підвідними трубопроводами передбачається подача води не більш ніж у три секції. При цьому на зовнішній дільниці може встановлюватись один пожежний гідрант, а на внутрішній — не більше п'яти пожежних кранів. Не допускається прокладання підвідних трубопроводів через пожежонебезпечні приміщення, які захищаються цією ус­тановкою пожежогасіння. Підвідні трубопроводи повинні бути завжди заповнені водою і прокладатись у приміщен­нях із температурою повітря вище +4 °С.

4.3.7 Живильні й розподільні трубопроводи проклада­ються з нахилом не менше 0,01 для труб діаметром до 50 мм, і не менше 0,005 — для труб діаметром більше 50 мм у бік зливання. Спускні пристрої встановлюються в опалюваних приміщеннях, колодязях.

Живильні й розподільні трубопроводи виконуються сухо-трубами. Для запобігання розмороженню сухотрубів у разі потрапляння в них води слід передбачати відкрите зливан­ня із забезпеченням візуального контролю наявності води. Діаметр отвору в сухотрубі для зливання слід приймати від 8 до 10 мм.

4.3.8 Для зниження тиску перед зрошувачами до робо­чого належить встановлювати діафрагми з діаметром отвору не менш ніж 40 мм, при цьому швидкість води в трубопро­водах допускається не більш ніж 10 м/с. Діафрагми реко­мендується встановлювати у фланцевих з'єднаннях запірно-пускових пристроїв з боку підвідних трубопроводів. Вико­ристання для пониження тиску води спеціальних клапанів та дроселювання засувкою не допускаються.

4.3.9 Для зовнішнього встановлення трансформаторів систему розподільних трубопроводів доцільно конструктивно виконувати у вигляді трубної обв'язки (рамкової конструк­ції) з фланцевими з'єднаннями для розбирання під час вико­чування трансформаторів.

Конструкція рами виконується з урахуванням розміщення зрошувачів для захисту трансформатора.

Для відкрито встановлених трансформаторів рама закріп­люється на окремих бетонних фундаментах, а на ГЕС — до бетонного перекриття або основи площадки трансформатора.

Для трансформаторів, установлених у закритих примі­щеннях, під час проектування системи автоматичного по­жежогасіння слід враховувати можливість трасування розпо­дільних трубопроводів із закріпленням їх на стінах і стелі.

4.3.10 Трубна обв'язка трансформатора розподільними трубопроводами і розставлення на них зрошувачів повинні враховувати мінімальні допустимі відстані до струмопровідних частин трансформатора відповідно до ПТЕ, а також зручності монтажу і експлуатації системи.

4.3.11 Гідравлічний розрахунок трубопроводів належить виконувати згідно з рекомендаціями ДБН В.2.5-13-98, ви­ходячи з необхідності забезпечення мінімального робочого тиску в найбільш віддаленому і високо розташованому зро­шувачі.

4.3.12 Гідравлічні розрахунки сухотрубної системи (жи­вильного і розподільного трубопроводів) з визначенням часу заповнення сухотрубу водою виконуються з умов нормованої інерційності й часу відкривання запірно-пускового пристрою (ЗПП).


4.3.13 Гранична довжина наземного сухотрубу, обумов­леного від'ємними температурами навколишнього повітря в зимовий час, повинна визначатися розрахунком.

Таблиці для розрахунків наведені в рекомендованому до­датку 6.

4.4 Запірно-пускові пристрої

4.4.1 Як запірно-пускові пристрої (ЗПП) в автоматич­них установках пожежогасіння можуть застосовуватися ста­леві засувки з електроприводом та інше обладнання, яке дозволяє забезпечити швидкий пуск системи. Тиск води перед засувкою з електроприводом повинен бути не менш ніж 0,02 МПа (0,2 кгс/см2).

4.4.2 На секції установки пожежогасіння передбачається тільки один запірно-пусковий пристрій без резерву.

Для УВП трансформаторів, які розміщуються в будів­лях ГЕС і під її водозливом, а також у надземних приміщен­нях, слід резервувати ЗПП із трубопроводами подачі води в розподільну мережу зі встановленням ремонтної (вимикальної) арматури на магістральному трубопроводі.

Аналогічні рішення слід передбачати для відкрито вста­новлених трансформаторів потужністю 400 МВ·А та більше та напругою 330 кВ та вище.

4.4.3 Запірно-пускові пристрої рекомендується групувати у вузли керування із врахуванням доцільної довжини жи­вильного трубопроводу і нормованої інерційності установки.