3.3.7 У камерах РП, які мають виходи у вибуховий коридор, допускається встановлення трансформаторів із масою масла до 600 кг.
3.3.8 Бакові масляні вимикачі з масою масла більше 60 кг слід установлювати у відокремлених вибухових камерах з виходом назовні або у вибуховий коридор. У кожній камері повинен передбачатися поріг, розрахований на утримання повного об'єму масла.
3.3.9 У закритих окремо розташованих, прибудованих і вбудованих у виробничі приміщення підстанціях, у камерах трансформаторів, масляних вимикачів та інших масло-наповнених апаратів із масою масла в одиниці обладнання більше 600 кг повинен бути влаштований пандус або поріг із негорючого матеріалу в дверному прорізі камер чи в прорізі вентиляційного каналу, розрахований на утримання 20% масла трансформатора або апарата. Повинні бути також передбачені заходи проти розтікання масла через кабельні споруди.
3.3.10 У разі розміщення камер над підвалом, на другому поверсі й вище, а також улаштування виходу з камер у вибуховий коридор під трансформаторами, масляними вимикачами та іншими маслонаповненими апаратами виконуються маслоприймачі:
— якщо маса масла до 60 кг — поріг або пандус для утримання повного об'єму масла;
— якщо маса масла від 60 до 600 кг — приямок, розрахований на повний об'єм масла, або поріг (пандус) при виході з камери;
— якщо маса масла більше 600кг — маслоприймач, розрахований на утримання 20% масла з відведенням його в дренажну систему або маслоприймач на повний об'єм масла без відведення в дренажну систему. В останньому випадку маслоприймач перекривають ґратами з шаром гравію завтовшки 25 мм.
3.3.11 Двері (ворота) камер, що містять маслонаповнене електрообладнання, повинні бути протипожежними з межею вогнестійкості не менше 0,75 год, коли вони виходять у приміщення, котре не відноситься до цієї підстанції, а також якщо вони знаходяться між відсіками вибухових коридорів і РП.
3.3.12 Прорізи у міжповерхових перекриттях, стінах, перегородках і т.ін. повинні бути закриті негорючим матеріалом, який забезпечує межу вогнестійкості не менше 0,75 год. Отвори в місцях проходу кабелів повинні мати ущільнення з межею вогнестійкості 0,75год.
3.3.13 Перекриття кабельних каналів і подвійної підлоги повинні бути виконані знімними плитами з негорючих матеріалів на одному рівні з чистою підлогою приміщення. Маса окремої плити перекриття повинна бути не більше 50 кг.
3.3.14 Виходи з РП повинні передбачатися:
- при довжині до 7 м — один;
- при довжині від 7 до 60 м — два в кінцях або на відстані 7 м від кінців;
- при довжині більше 60 м, крім виходів у кінцях, передбачаються додаткові з таким розрахунком, щоб відстань від будь-якої точки коридору обслуговування, керування або вибухового коридору до виходу була не більше 30 м.
3.3.15 Вибухові коридори великої довжини належить розділяти на відсіки довжиною не більше 60 м негорючими перегородками з межею вогнестійкості не менше 1 год, з улаштуванням виходів назовні або на сходову клітку.
4 АВТОМАТИЧНА УСТАНОВКА ВОДЯНОГО ПОЖЕЖОГАСІННЯ ТРАНСФОРМАТОРА
4.1 Загальні положення
4.1.1 Автоматична установка водяного пожежогасіння (АУВП) трансформатора включає установку водяного пожежогасіння (УВП) і систему автоматичного керування (САК) нею.
САК пожежогасіння трансформатора може бути об'єднаною з САК установок водяного пожежогасіння іншого обладнання і приміщень.
4.1.2 УВП трансформаторів складається з водоживиль-ника і системи трубопроводів з окремими секціями (напрямками) по кількості одиниць трансформаторів (як трифазних, так і однофазних).
Кожна секція (напрямок) УВП складається з підвідного трубопроводу, запірно-пускового пристрою (ЗПП) і сухотрубної системи в складі живильного трубопроводу і системи розподільних трубопроводів із дренчерними зрошувачами.
4.1.3 Під час проектування установок водяного пожежогасіння на електростанціях і підстанціях використовують системи протипожежного водопостачання (СПВ) із комплексом споруд, які призначені для забору, подачі, транспортування і зберігання води (вододжерела, водоживильники і магістральні трубопроводи, що виконують функції підвідних трубопроводів УВП).
Вказаний комплекс споруд є, як правило, загальним для УВП окремих пожежонебезпечних об'єктів і обладнання електростанції (трансформатори, кабельні споруди, гідро-і турбогенератори, склади горючих рідин і горючих матеріалів і т.ін.).
УВП може бути також автономною для окремих споруд і обладнання (трансформатори на ВРП, кабельні споруди).
Принципова технологічна схема УВП трансформатора з системою відведення стоку наведена в рекомендованому додатку 1.
Принципові електричні схеми АУВП трансформатора і системи відведення стоку наведені в рекомендованих додатках 2 і 3.
4.1.4 АУВП трансформатора за часом спрацювання класифікується як інерційна з тривалістю спрацювання 30 с, але не більше 3 хв.
Вказана межа інерційності (час від моменту прийняття установкою фактора пожежі до моменту надходження води з найвіддаленішого зрошувача) є критерієм під час гідравлічних розрахунків довжини і діаметрів сухотрубної системи УВП.
4.1.5 Розрахунковий час пожежогасіння одного трансформатора приймається 10 хв після чого установка вимикається вручну. Запас води повинен забезпечити безперебійну роботу АУВП протягом ЗО хв.
Автоматичне вимкнення АУВП слід передбачати через 30 хв після початку її роботи в разі використання водожи-вильника, який має запас води, більший за необхідний.
4.1.6 Розрахункова витрата води УВП трансформатора повинна прийматися за найбільшою витратою, яка необхідна для пожежогасіння найбільшого за місткістю масла трансформатора.
Розрахункова витрата води в системі протипожежного водогону приймається за найбільшою витратою, необхідною для пожежогасіння одного пожежонебезпечного об'єкта з урахуванням передбаченого проектом використання об'єднаної системи водопостачання для автоматичного пожежогасіння трансформаторів, кабельних споруд та інших об'єктів.
4.1.7 У проектах пожежогасіння трансформаторів слід передбачати можливість їх ремонту та випробувань УВП в автономному, дистанційному і місцевому режимах керування.
4.1.8 Розпізнавальне фарбування обладнання, арматури і трубопроводів УВП виконується відповідно до ГОСТ 14202-69 та ГОСТ 12.4.026-76.
4.2 Вододжерела та водоживильники
4.2.1 Установка водяного пожежогасіння повинна бути забезпечена безперебійним постачанням водою.
4.2.2 Якщо вододжерело не може забезпечити розрахункової витрати води для установки пожежогасіння, повинні передбачатися резервуари для зберігання недоторканного протипожежного запасу води, який забезпечуватиме роботу установки протягом 30 хв.
4.2.3 Вододжерела і резервуари для зберігання недоторканного протипожежного запасу води проектуються відповідно до вимог СНиП 2.04.02-84 та СНиП 2.04.01-85.
4.2.4 Для виконання функцій водоживильників, які входять до складу установок пожежогасіння, використовуються насоси, а також водонапірні резервуари, які повинні забезпечувати розрахункові витрати та тиск води.
4.2.5 У насосній станції пожежогасіння повинно бути не менше двох насосів (один робочий та один резервний).
4.2.6 Насосні станції установок пожежогасіння, як правило, розміщуються у відокремлених опалюваних приміщеннях не нижче II ступеня вогнестійкості.
4.2.7 В системі підвідних трубопроводів установки пожежогасіння, які не забезпечені постійним тиском, для підтримання необхідного тиску води та поповнення витікання належить передбачати встановлення водонапірного бака чи приєднання до мережі водогонів різного призначення з гарантованим тиском води. На приєднувальних трубопроводах повинні встановлюватися зворотні клапани.
4.2.8 Ємність водонапірного бака повинна прийматися не менш ніж 3 м3.
4.3 Трубопроводи
4.3.1 Трубопроводи установок водяного пожежогасіння поділяються на підвідні, живильні та розподільні.
Підвідний трубопровід — трубопровід, який з'єднує водоживильник (насоси) із запірно-пусковим пристроєм секції установки пожежогасіння. Підвідний трубопровід, як правило, складається з таких ділянок: від водоживильника (насосів) до кільцевої магістралі, кільцева магістраль, від кільцевої магістралі до запірно-пускового пристрою.
Живильний трубопровід — трубопровід, який з'єднує запірно-пусковий пристрій із розподільним трубопроводом.
Розподільний трубопровід — трубопровід, прокладений у межах захищуваної споруди, в якій установлені зрошувачі.
4.3.2 Прокладання внутрішніх трубопроводів установки пожежогасіння належить передбачати відкрито по фермах, колонах, стінах та під перекриттями. Закладання цих труб у монолітний бетон не дозволяється.
4.3.3 Система внутрішніх підвідних, живильних та розподільних трубопроводів повинна проектуватися зі зварними з'єднаннями із сталевих труб за ГОСТ 10704-91 і ГОСТ 3262-75. Товщину стінок сталевих трубопроводів належить приймати відповідно до ДБН В.2.5-13-98.
4.3.4 У приміщеннях живильний трубопровід УВП трансформатора слід прокладати відкрито із урахуванням можливості його огляду під час випробування установки.
4.3.5 Підвідні трубопроводи, як правило, повинні з'єднуватися з трубопроводами виробничого, протипожежного або господарсько-питного водогону. Влаштування самостійних підвідних трубопроводів дозволяється тільки у тому випадку, коли з'єднання їх з водогонами іншого призначення неможливе за технологічних вимог або недоцільне економічно.
4.3.6 Підвідні трубопроводи (зовнішні й внутрішні) виконуються кільцевими і розділяються засувками на ремонтні дільниці. Розміщення запірної арматури повинно забезпечувати відключення не більше трьох запірно-пускових пристроїв УВП та п'яти пожежних кранів на внутрішній мережі, які розташовані на одному поверсі.
Допускається влаштування тупикових підвідних трубопроводів завдовжки не більше 200 м за умови, що внутрішніми підвідними трубопроводами передбачається подача води не більш ніж у три секції. При цьому на зовнішній дільниці може встановлюватись один пожежний гідрант, а на внутрішній — не більше п'яти пожежних кранів. Не допускається прокладання підвідних трубопроводів через пожежонебезпечні приміщення, які захищаються цією установкою пожежогасіння. Підвідні трубопроводи повинні бути завжди заповнені водою і прокладатись у приміщеннях із температурою повітря вище +4 °С.
4.3.7 Живильні й розподільні трубопроводи прокладаються з нахилом не менше 0,01 для труб діаметром до 50 мм, і не менше 0,005 — для труб діаметром більше 50 мм у бік зливання. Спускні пристрої встановлюються в опалюваних приміщеннях, колодязях.
Живильні й розподільні трубопроводи виконуються сухо-трубами. Для запобігання розмороженню сухотрубів у разі потрапляння в них води слід передбачати відкрите зливання із забезпеченням візуального контролю наявності води. Діаметр отвору в сухотрубі для зливання слід приймати від 8 до 10 мм.
4.3.8 Для зниження тиску перед зрошувачами до робочого належить встановлювати діафрагми з діаметром отвору не менш ніж 40 мм, при цьому швидкість води в трубопроводах допускається не більш ніж 10 м/с. Діафрагми рекомендується встановлювати у фланцевих з'єднаннях запірно-пускових пристроїв з боку підвідних трубопроводів. Використання для пониження тиску води спеціальних клапанів та дроселювання засувкою не допускаються.
4.3.9 Для зовнішнього встановлення трансформаторів систему розподільних трубопроводів доцільно конструктивно виконувати у вигляді трубної обв'язки (рамкової конструкції) з фланцевими з'єднаннями для розбирання під час викочування трансформаторів.
Конструкція рами виконується з урахуванням розміщення зрошувачів для захисту трансформатора.
Для відкрито встановлених трансформаторів рама закріплюється на окремих бетонних фундаментах, а на ГЕС — до бетонного перекриття або основи площадки трансформатора.
Для трансформаторів, установлених у закритих приміщеннях, під час проектування системи автоматичного пожежогасіння слід враховувати можливість трасування розподільних трубопроводів із закріпленням їх на стінах і стелі.
4.3.10 Трубна обв'язка трансформатора розподільними трубопроводами і розставлення на них зрошувачів повинні враховувати мінімальні допустимі відстані до струмопровідних частин трансформатора відповідно до ПТЕ, а також зручності монтажу і експлуатації системи.
4.3.11 Гідравлічний розрахунок трубопроводів належить виконувати згідно з рекомендаціями ДБН В.2.5-13-98, виходячи з необхідності забезпечення мінімального робочого тиску в найбільш віддаленому і високо розташованому зрошувачі.
4.3.12 Гідравлічні розрахунки сухотрубної системи (живильного і розподільного трубопроводів) з визначенням часу заповнення сухотрубу водою виконуються з умов нормованої інерційності й часу відкривання запірно-пускового пристрою (ЗПП).
4.3.13 Гранична довжина наземного сухотрубу, обумовленого від'ємними температурами навколишнього повітря в зимовий час, повинна визначатися розрахунком.
Таблиці для розрахунків наведені в рекомендованому додатку 6.
4.4 Запірно-пускові пристрої
4.4.1 Як запірно-пускові пристрої (ЗПП) в автоматичних установках пожежогасіння можуть застосовуватися сталеві засувки з електроприводом та інше обладнання, яке дозволяє забезпечити швидкий пуск системи. Тиск води перед засувкою з електроприводом повинен бути не менш ніж 0,02 МПа (0,2 кгс/см2).
4.4.2 На секції установки пожежогасіння передбачається тільки один запірно-пусковий пристрій без резерву.
Для УВП трансформаторів, які розміщуються в будівлях ГЕС і під її водозливом, а також у надземних приміщеннях, слід резервувати ЗПП із трубопроводами подачі води в розподільну мережу зі встановленням ремонтної (вимикальної) арматури на магістральному трубопроводі.
Аналогічні рішення слід передбачати для відкрито встановлених трансформаторів потужністю 400 МВ·А та більше та напругою 330 кВ та вище.
4.4.3 Запірно-пускові пристрої рекомендується групувати у вузли керування із врахуванням доцільної довжини живильного трубопроводу і нормованої інерційності установки.