НАПБ 05.032-2002. Інструкція з протипожежного захисту розподільних пристроїв, підстанцій та трансформаторів


Інструкція з протипожежного захисту

розподільних пристроїв, підстанцій

та трансформаторів

НАПБ 05.032-2002


1 ГАЛУЗЬ ВИКОРИСТАННЯ

Вимоги цієї Інструкції поширюються на проектування, будівництво, реконструкцію та експлуатацію розподільних пристроїв і підстанцій, що входять до сфери управління Міністерства палива та енергетики України.

2 НОРМАТИВНІ ПОСИЛАННЯ

У цій Інструкції використовуються посилання на такі нормативні документи:

ПУЭ-1986 Правила устройства электроустановок (шестое издание). - Μ.: Энергоатомиздат, 1986;

- СНиП 2.04.02-84 Водоснабжение. Наружные сети и сооружения;

- СНиП 2.04.01-85 Внутренний водопровод и канали­зация;

- ГОСТ 10704-91 Трубы стальные электросварные. Сортамент;

- ГОСТ 3262-75 Трубы стальные водогазопроводные. Технические условия;

- ГОСТ 14202-69 Трубопроводы промышленных предприя­тий. Опознавательная окраска, предупреждающие знаки и маркировочные щитки;

- ГОСТ 12.4.026-76 Цвета сигнальные и знаки безо­пасности;

- ДБН В.2.5-13-98 Пожежна автоматика будинків і споруд;

- НАПБ В.01.034-99/111 Правила пожежної безпеки в компаніях, на підприємствах та в організаціях енергетич­ної галузі України.


3 ОБ'ЄМНО-ПЛАНУВАЛЬНІ Й КОНСТРУКТИВНІ РІШЕННЯ

3.1 Загальні вимоги

3.1.1 На відкритих і закритих розподільних пристроях і підстанціях напругою 35 кВ та вище повинні передбачатися

протипожежні заходи залежно від зарахування підстанцій до певної групи, визначеної в таблиці:


Група

Номінальна напруга підстанцій

Потужність установлених силових трансформаторів

І

500 кВ та вище

Незалежно від потужності


220 і 330 кВ

200 МВ·А та вище


Закриті підстанції 110 кВ та вище

63 МВ·А та вище

II

220 і 330 кВ

від 40 до 200 МВ·А


110 і 154 кВ

63 МВ·А та вище

III

220 кВ

менше 40 МВ·А


110 і 154 кВ

менше 63 МВ·А


35 кВ

менше 80 МВ·А


3.1.2 На підстанціях III групи в одноповерхових будів­лях і спорудах допускається застосовувати незахищені ме­талеві конструкції типу "сендвіч" і "монопанель" з важко-горючим або негорючим утеплювачем.

3.1.3 Службові й допоміжні приміщення в будівлях і спо­рудах слід відокремлювати від приміщень із технологічним обладнанням (розподільних пристроїв, силових масло-наповнених трансформаторів і т.ін.) стінами з негорючих матеріалів із межею вогнестійкості не менше 2 год.

3.1.4 У приміщеннях регенерації масла, маслоохолоджу-вачів трансформаторів і закритого встановлення транс­форматорів повинні передбачатися заходи, які запобігають потраплянню масла в інші приміщення, кабельні канали та в коридори обслуговування. Відведення масла з цих при­міщень слід передбачати в ємність для аварійного зливання, якщо маса масла в одиниці обладнання більше 600 кг.

3.1.5 Між ресиверами з воднем і складом балонів з вод­нем повинна передбачатися стіна з негорючих матеріалів із межею вогнестійкості не менше 1,5год.

3.1.6 До синхронних компенсаторів із водневим охолод­женням необхідно передбачати централізовану подачу водню та вуглекислоти або азоту (для витіснення водню). Ручне керування подачею водню і вуглекислоти або азоту слід роз­міщувати в безпечному під час пожежі місці.

3.1.7 Плавкі вставки запобіжників повинні бути каліб­рованими з зазначенням на клеймі номінального струму встав­ки (клеймо ставиться заводом-виробником або електротех-

нічною лабораторією). Застосування саморобних некаліброваних плавких вставок забороняється.

3.1.8 З'єднання, відгалуження та окінцювання жил про­водів і кабелів має здійснюватися за допомогою опресуван­ня, зварювання, паяння або затискачів (болтових, гвинтових).

Місця з'єднання жил проводів і кабелів повинні мати мінімальний перехідний опір, щоб уникнути їх перегрівання і пошкодження ізоляції стиків. Струм втрат ізоляції стиків повинен не перебільшувати струму втрат ізоляції цілих жил проводів і кабелів.

3.1.9 Усе електрообладнання (корпуси електричних ма­шин, трансформаторів, апаратів, світильників, розподіль­них щитів, щитів керування) підлягає зануленню або за­земленню відповідно до вимог ПУЕ.

3.1.10 Для підтримання пристроїв захисту від блиска­вок у справному стані необхідно регулярно проводити реві­зію цих пристроїв: для будівель і споруд І та II категорій із захисту від блискавки — щороку, для III категорії — не рідше одного разу на три роки зі складанням акта, в якому вказуються виявлені дефекти. Всі виявлені дефекти у прист­роях захисту від блискавок підлягають негайному усуненню.

3.1.11 Приміщення закритих розподільних пристроїв (ЗРП) повинні утримуватись у чистоті.

3.1.12 Забороняється в приміщеннях і корпусах ЗРП упорядковувати комори й інші підсобні та допоміжні примі­щення, що не належать до розподільного пристрою, а та­кож зберігати електротехнічне обладнання, матеріали, за­пасні частини, ємності з горючими рідинами, а також бало­ни з різноманітними газами.

3.1.13 Для очищення електротехнічного обладнання від бруду й відкладень повинні використовуватись, як правило, пожежобезпечні миючі сполуки і препарати. У виняткових випадках за неможливості через технічні причини викорис­товувати спеціальні миючі засоби допускається застосову­вати горючі рідини (розчинники, бензин і т.ін.) у кількостях, що не перевищують разового використання, — до 1 літра.

3.1.14 Під час застосування горючих рідин слід викори­стовувати лише тару, яка закривається, з матеріалу, що не б'ється.

3.1.15 Кабельні канали ЗРП та наземні кабельні лотки відкритих розподільних пристроїв (ВРП) необхідно утри­мувати постійно закритими негорючими плитами. Місця підводу кабелів до комірок ЗРП та до інших споруд повинні мати негорюче ущільнення з межею вогнестійкості не мен­ше 0,75 год.

3.1.16 Наземні кабельні лотки ВРП повинні мати вог­нестійке ущільнення в місцях проходу кабелів із кабельних споруд у ці лотки, а також у місцях розгалуження на те­риторії ВРП.

Негорючі ущільнення слід виконувати в кабельних ка­налах у місцях їхнього проходу з одного приміщення в ін­ше, а також у місцях розгалуження каналу і через кожні 50 м протягом усієї довжини.

Місця ущільнення кабельних лотків і каналів познача­ються нанесенням на лотки червоних смуг. За необхідності виконуються пояснювальні написи.

3.1.17 У кабельних лотках і каналах допускається вико­ристовувати пояси з піску завдовжки не менше 0,3 м.

3.1.18 На території ВРП необхідно періодично скошу­вати й прибирати траву. Забороняється випалювати суху траву на території об'єкта та прилеглих до огорожі пло­щадках.

3.1.19 Дозволяється на окремих ділянках території ВРП мати декоративний чагарник або низькорослі дерева лис­тяних порід, у т.ч. фруктові, якщо вони не заважають загальному огляду території, а відстань між деревами й струмопровідними частинами унеможливлює електричне пе­рекриття відповідно до вимог ПУЕ. За деревами повинен бути організований агрономічний догляд.

3.1.20 У місцях розміщення на території ВРП пересув­ної пожежної техніки (відповідно до оперативного плану пожежогасіння) повинні бути визначені та обладнані місця заземлення.

3.1.21 Компресорні приміщення слід утримувати в чис­тоті. Матеріал для витирання обладнання повинен збері­гатись у спеціальних закритих металевих ящиках ємністю не більше 0,5 м3.

Дозволяється безпосередньо у приміщенні зберігати добовий запас масла для змащування обладнання в закритій тарі, що не б'ється (металевій, пластиковій).

3.2 Відкриті розподільні пристрої (ВРП)

3.2.1 У разі встановлення біля стін будівель категорій Г та Д маслонаповнених трансформаторів, які обслуговують ці виробництва, на відстані від них менше 10 м, необхідно передбачати захист віконних та дверних прорізів відповідно до вимог ПУЕ.

3.2.2 Для запобігання розтіканню масла й поширенню пожежі в разі пошкодження маслонаповнених трансформа­торів (реакторів) із масою масла більше 1 т в одиниці (одному баку) й бакових вимикачів 110 кВ та вище повинні бути виконані маслоприймачі, масловідводи й маслозбірники.

3.2.3 Об'єм маслоприймача повинен бути розрахова­ний на одночасне приймання 100% масла, яке вміщується

в корпусі трансформатора (реактора), та 80% масла, яке вмі­щується в одному баку бакового вимикача.

3.2.4 Для трансформаторів (реакторів) потужністю до 10 ΜΒ·Α допускається виконання маслоприймачів без від­ведення масла. При цьому маслоприймачі слід виконувати заглибленими, розрахованими на повний об'єм масла, що вміщується над ним в обладнанні, та закриватися метале­вими ґратами, зверху на які повинен бути насипаний зав­товшки 0,25 м шар чистого гравію, або шар промитого гра­війного щебеню, або шар непористого щебеню іншої породи з частинками завбільшки від 30 до 70 мм.

3.2.5 У маслоприймачах без відведення масла повинні передбачатися пристрої для відкачування і контролю на­явності масла та води.

3.2.6 У стінах маслоприймачів, у місцях проходу рейок для викочування обладнання, необхідно передбачати заму­рування їх негорючими матеріалами.

3.2.7 Масловідводи повинні забезпечувати відведення з маслоприймача масла і води, яка застосовується для га­сіння пожежі автоматичними стаціонарними установками,

на безпечну в пожежному відношенні відстань від облад­нання і споруд; 50% масла та вся кількість води повинні видалятися не довше ніж за 0,25 год. Масловідводи можуть виконуватись у вигляді підземних трубопроводів.

3.2.8 Маслозбірники передбачаються закритого типу і по­винні вміщувати повний об'єм масла одиничного обладнан­ня (трансформатора, реактора), яке вміщує найбільшу кіль­кість масла, а також 80% загальної (з урахуванням 30-хвилинного запасу) витрати води з автоматичних установок пожежогасіння. Маслозбірники слід обладнувати сигналі­зацією про наявність води з виведенням сигналу на голов­ний (центральний) щит керування.

3.2.9 Фундаменти під маслонаповнені трансформатори або апарати слід виконувати з негорючих матеріалів.

3.2.10 Трансформатори слід установлювати так, щоб отвір вихлопної труби не був спрямований на близько вста­новлене обладнання. Для виконання цієї вимоги допус­кається встановлення загороджувального щита навпроти отвору труби.

3.2.11 За одиничної потужності відкрито встановлених трансформаторів 110 кВ та вище (як трифазних, так і одно­фазних) 63 MB•А та більше між ними або між ними й тран­сформаторами будь-якої потужності (включаючи регулю­вальні, власних потреб та ін.) повинні бути встановлені розділювальні перегородки, якщо відстань у просвіті між трансформаторами прийнято менше 15м для вільно розміщених трансформаторів і менше 25 м для трансформаторів, установлених уздовж стін будівель електростанцій на від­стані менше 40 м від стін.

Розділювальні перегородки повинні мати межу вогнестій­кості не менше 1,5 год, ширину не менше ширини масло-приймача (гравійної підсипки) й висоту не менше висоти вводів вищої напруги. Перегородки повинні встановлюватися за межами маслоприймача. Відстань у просвіті між транс­форматорами і перегородкою повинна бути не менше 1,5 м.

3.2.12 Трансформатори 500 кВ незалежно від їхньої по­тужності, а також 220-330 кВ потужністю 200 МВ·А та більше слід обладнувати стаціонарними автоматичними установками пожежогасіння.

3.2.13 Зрошувачі автоматичної установки пожежогасіння трансформаторів (реакторів) повинні забезпечувати зрошен­ня з інтенсивністю не нижче 0,2 л/с•м2 поверхні, яка за­хищається, в т.ч. високовольтні вводи, маслоохолоджувачі й маслоприймач у межах бортового огородження. Розташу­вання зрошувачів та їх кількість уточнюються за картами зрошення.

3.2.14 Розрахунковий час гасіння пожежі водяними та пінними установками пожежогасіння приймається 10 хв, після чого установка повинна вимикатися (за необхідності) автоматично або вручну. Запас води повинен забезпечува­ти роботу автоматичної установки пожежогасіння протя­гом 30 хв.

3.2.15 Пуск автоматичних установок пожежогасіння здій­снюється за допомогою диференціального та газового захисту трансформаторів, автотрансформаторів і шунтувальниих ре­акторів.

3.2.16 Автоматичний пуск установки повинен дублюва­тися дистанційним пуском із щита керування або ручним пуском.

3.2.17 Вузли керування запірно-пускових пристроїв транс­форматорів (реакторів) належить передбачати в окремій будівлі, розташованій не ближче 15 м від цього трансфор­матора (реактора), або розташувати всередині виробничих приміщень (крім підвалів), вигороджених сітчастою пере­городкою.

3.3 Закриті розподільні пристрої (ЗРП)

3.3.1 Будівлі й приміщення закритих розподільних при­строїв та камери трансформаторів повинні бути І або II сту­пеня вогнестійкості.

3.3.2 У приміщеннях для ЗРП напругою 110 і 220 кВ у верхній частині стін належить передбачати віконні про-

різи із заскленням площею, яка дорівнює 30% площі однієї найбільшої зовнішньої стіни.

3.3.3 Трансформаторні приміщення і ЗРП не допускається розміщати:

- безпосередньо над і під приміщеннями з вибухонебез­печними зонами будь-якого класу;

- безпосередньо під і над приміщеннями, в яких може перебувати більше 50 осіб у період довше однієї години;

- під приміщеннями виробництв із мокрим технологіч­ним процесом, під душовими, вбиральнями, ванними і т.ін.

3.3.4 Масляні трансформатори, розміщені всередині при­міщень, належить встановлювати кожний в окремій камері, розташованій у першому поверсі та ізольованій від інших приміщень будівлі.

3.3.5 Кожна камера масляних трансформаторів повинна мати окремий вихід назовні або в суміжне приміщення з не­горючими підлогою, стінами та перекриттями, які не міс­тять пожежонебезпечних і вибухонебезпечних предметів, апаратів і виробництв.

3.3.6 В одному загальному приміщенні з розподільним пристроєм (РП) напругою до 1 кВ та вище допускається вста­новлення одного масляного трансформатора потужністю до 0,63 МВ·А або двох масляних трансформаторів потужніс­тю кожний до 0,4 МВ·А, відокремлених від решти части­ни приміщення перегородкою з межею вогнестійкості 1 год.