Стаття 3. Виходячи з можливостей Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття установити, що виплати, передбачені частинами другою та четвертою статті 23, частиною першою статті 33 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", встановлюються в розмірі не нижче ніж 23 відсотки прожиткового мінімуму для працездатної особи.

(стаття 3 із змінами, внесеними згідно із
 Законами України від 17.01.2002 р. N 2980-III,
 від 06.02.2003 р. N 492-IV,
 від 09.04.2004 р. N 1678-IV,
від 25.03.2005 р. N 2505-IV)

Стаття 4. Виключена

(стаття 4 із змінами, внесеними згідно із
 Законами України від 17.01.2002 р. N 2980-III,
 від 06.02.2003 р. N 492-IV,
 від 09.04.2004 р. N 1678-IV)
(дію статті 4 зупинено на 2007 рік згідно із
 Законом України від 19.12.2006 р. N 489-V)
(статтю 4 виключено згідно із Законом
 України від 28.12.2007 р. N 107-VI)

(зміни, внесені підпунктом 2 пункту 33 розділу II Закону України від 28.12.2007 р. N 107-VI, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008)



(статтю 4 виключено згідно із
 Законом України від 03.06.2008 р. N 309-VI)

Стаття 5. Розмір допомоги на поховання з усіх видів загальнообов'язкового державного соціального страхування встановлюється у розмірі не нижче прожиткового мінімуму для працездатної особи.

(стаття 5 із змінами, внесеними згідно із
 Законами України від 06.02.2003 р. N 492-IV,
 від 09.04.2004 р. N 1678-IV)

Стаття 6. Прикінцеві положення

1. Цей Закон набирає чинності з 1 січня 2001 року.

2. Пункт 4 статті 34, статті 42, 43 та 44 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" ввести в дію з 1 січня 2002 року.

3. Доповнити пункт 3 розділу VIII "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" (Відомості Верховної Ради України, 2000 р., N 22, ст. 171) абзацом такого змісту:

"До стабілізації економічного становища в Україні мінімальний розмір виплат, передбачених частинами другою та четвертою статті 23, абзацом другим частини першої та частиною другою статті 28, статтею 29, частиною першою статті 33 цього Закону, визначається Верховною Радою України щороку одночасно з встановленням розміру страхових внесків виходячи з реальних можливостей Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття".

4. До набрання чинності Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" виплата найманим працівникам допомоги по тимчасовій непрацездатності, спричиненої трудовим каліцтвом і професійним захворюванням, які виникли внаслідок порушень роботодавцем правил з охорони праці, здійснюється Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності з наступним відшкодуванням йому цих витрат роботодавцями.

5. Визнати такими, що втратили чинність з 1 січня 2001 року:

статтю 493 Кодексу законів про працю України (Відомості Верховної Ради УРСР, 1971 р., додаток до N 50, ст. 375; 1988 р., N 23, ст. 556; 1991 р., N 23, ст. 267);

Закон України "Про збір на обов'язкове соціальне страхування" (Відомості Верховної Ради України, 1997 р., N 37, ст. 238; 1998 р., N 14, ст. 53, N 20, ст. 101, N 25, ст. 147; 1999 р., N 5 - 6, ст. 39, N 15, ст. 83, N 32, ст. 264);

Закон України "Про ставку збору на обов'язкове соціальне страхування" (Відомості Верховної Ради України, 1998 р., N 45, ст. 273).

 

Президент України 

Л. КУЧМА 

м. Київ
11 січня 2001 року
N 2213-III