Закон України "Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності"


ЗАКОН УКРАЇНИ

Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності

Із змінами і доповненнями, внесеними
 Законами України
від 17 січня 2002 року N 2980-III,
від 3 квітня 2003 року N 660-IV,
 від 20 грудня 2005 року N 3235-IV,
 від 19 грудня 2006 року N 489-V,
 від 28 грудня 2007 року N 107-VI
(зміни, внесені Законом України від 28 грудня 2007 року N 107-VI,
 діють по 31 грудня 2008 року,
зміни, внесені пунктом 43 розділу II Закону України
 від 28 грудня 2007 року N 107-VI,
 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними),
 згідно з Рішенням Конституційного Суду України
 від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008),
Законами України
 від 3 червня 2008 року N 309-VI,
від 25 грудня 2008 року N 799-VI

Положення підпункту "б" підпункту 4 пункту 3 статті 7 цього Закону
 визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним)
(згідно з Рішенням Конституційного Суду України
 від 8 жовтня 2008 року N 20-рп/2008)

Стаття 1. Встановити відповідно до класів професійного ризику виробництва такі страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності (далі - страхування від нещасного випадку):

Клас професійного ризику виробництва 

Страховий тариф
(у відсотках до фактичних витрат на оплату праці найманих працівників) 

Клас професійного ризику виробництва 

Страховий тариф
(у відсотках до фактичних витрат на оплату праці найманих працівників) 

Клас професійного ризику виробництва 

Страховий тариф
(у відсотках до фактичних витрат на оплату праці найманих працівників) 

0,56 

24 

1,10 

47 

2,04 

0,57 

25 

1,13 

48 

2,06 

0,58 

26 

1,19 

49 

2,08 

0,59 

27 

1,25 

50 

2,25 

0,60 

28 

1,31 

51 

2,27 

0,62 

29 

1,38 

52 

2,32 

0,63 

30 

1,40 

53 

2,34 

0,65 

31 

1,41 

54 

2,37 

0,66 

32 

1,45 

55 

2,46 

10 

0,68 

33 

1,46 

56 

2,54 

11 

0,70 

34 

1,57 

57 

2,81 

12 

0,72 

35 

1,58 

58 

2,82 

13 

0,73 

36 

1,66 

59 

2,90 

14 

0,75 

37 

1,67 

60 

3,28 

15 

0,80 

38 

1,76 

61 

3,56 

16 

0,84 

39 

1,77 

62 

3,70 

17 

0,86 

40 

1,79 

63 

3,99 

18 

0,93 

41 

1,80 

64 

4,2 

19 

0,96 

42 

1,83 

65 

6,41 

20 

0,97 

43 

1,85 

66 

6,52 

21 

0,98 

44 

1,90 

67 

13,50 

22 

0,99 

45 

1,91 

  

  

23 

1,06 

46 

1,99 

  

  



(стаття 1 у редакції Закону
 України від 03.04.2003 р. N 660-IV)
(дію статті 1 зупинено на 2006 рік згідно із
 Законом України від 20.12.2005 р. N 3235-IV,
 на 2007 рік - згідно із Законом України від 19.12.2006 р. N 489-V)
(стаття 1 у редакції Закону
 України від 28.12.2007 р. N 107-VI)

(зміни, внесені пунктом 43 розділу II Закону України від 28.12.2007 р. N 107-VI, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008)



(стаття 1 у редакції Законів України
 від 03.06.2008 р. N 309-VI,
від 25.12.2008 р. N 799-VI)

Стаття 2. Встановити для окремих галузей економіки без зміни класів професійного ризику їх виробництва такі страхові тарифи:

Клас професійного ризику виробництва

Галузь економіки 

Страховий тариф (у відсотках до фактичних витрат на оплату праці найманих працівників)

24

Обслуговування сільського господарства, господарське управління сільським господарством 

0,5

22

Сільське господарство 

0,2

59

Відкритий видобуток руд чорних металів, видобуток та збагачення нерудної сировини для чорної металургії

2,1



Суб'єкти господарської діяльності сплачують страхові внески за тарифами, встановленими в частині першій цієї статті, якщо обсяг робіт (послуг) за вказаними галузями економіки перевищує 50 відсотків загальних обсягів їх робіт (послуг). 

При визначенні страхових тарифів підприємства сільського господарства, з обслуговування сільського господарства, видобутку вугілля відкритим способом, збагачення вугілля, збагачення вугільних брикетів, підземного видобутку руд чорних металів, виробництва будівельних металовиробів, будівництва шахт, видобутку вугілля підземним способом, видобутку дорогоцінних металів дотуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України за рахунок страхових внесків.

(стаття 2 у редакції Закону
 України від 03.04.2003 р. N 660-IV)

Стаття 3. Підсобно-допоміжні виробництва (підрозділи) підприємств, які займаються незалежно від спеціалізації підприємства іншими видами виробничої діяльності та перебувають на самостійному балансі і є у зв'язку з цим самостійними обліковими одиницями, при визначенні розмірів страхових внесків відносяться до галузей економіки, яким відповідає їх діяльність.

Стаття 4. Для бюджетних установ та об'єднань громадян страхові тарифи встановлюються в розмірі 0,2 відсотка від сум фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, на інші заохочувальні і компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", які підлягають обкладенню прибутковим податком з громадян.

(стаття 4 із змінами, внесеними згідно із
 Законами України від 17.01.2002 р. N 2980-III,
 від 03.04.2003 р. N 660-IV)

Стаття 5. Для підприємств і організацій, створених громадськими організаціями інвалідів, страхові тарифи встановлюються в розмірі 50 відсотків страхових тарифів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону.

До таких підприємств і організацій належать підприємства і організації, майно яких є власністю громадських організацій інвалідів, де чисельність інвалідів серед працівників становить не менш як 50 відсотків, а частка створюваного інвалідами фонду оплати праці перевищує 25 відсотків.

Для фізичної особи, яка використовує найману працю інвалідів, фонд на оплату праці яких перевищує 25 відсотків, страхові тарифи встановлюються в розмірі 50 відсотків страхових тарифів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону.

Стаття 6. Добровільно застрахована фізична особа сплачує внесок до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі - Фонд) у розмірі однієї мінімальної заробітної плати, а якщо ця особа є інвалідом, - у розмірі 0,5 мінімальної заробітної плати, встановленої на день сплати страхового внеску, в розрахунку на календарний рік.

(стаття 6 із змінами, внесеними згідно із
Законом України від 03.04.2003 р. N 660-IV)

Стаття 7. Прикінцеві положення

1. Цей Закон набирає чинності з 1 квітня 2001 року.

2. Фонд сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 1 квітня 2001 року, з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку Фонду документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку.

Потерпілі, документи яких не передані до Фонду, продовжують отримувати належні виплати та соціальні послуги від свого роботодавця, Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування України. При цьому кошти, виплачені потерпілому страхувальником, зараховуються Фондом у рахунок його страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а між страховиками з інших видів страхування і Фондом в подальшому відбуваються відповідні розрахунки.

3. Внести до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., N 46 - 47, ст. 403; 2001 р., N 4, ст. 21) такі зміни:

1) статтю 2 доповнити частиною другою такого змісту:

"Особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону";

2) у статті 29:

а) у пункті 3 слова "неоподатковуваного мінімуму доходів громадян і" виключити;

б) пункт 4 виключити;

в) доповнити статтю частиною другою такого змісту:

"Перерахування сум щомісячних страхових виплат провадиться також у разі зростання у попередньому календарному році середньої заробітної плати у галузях національної економіки за даними центрального органу виконавчої влади з питань статистики. Таке перерахування провадиться з 1 березня наступного року. При цьому визначена раніше сума щомісячної страхової виплати зменшенню не підлягає";

3) у частині шостій статті 31 слова "за три повних календарних місяці роботи до ушкодження здоров'я" замінити словами "в порядку, передбаченому статтею 34 цього Закону";

4) у статті 34:

а) частину першу доповнити абзацом такого змісту:

"У разі коли потерпілому одночасно із щомісячною страховою виплатою призначено пенсію по інвалідності у зв'язку з одним і тим самим нещасним випадком, їх сума не повинна перевищувати середньомісячний заробіток, який потерпілий мав до ушкодження здоров'я. Визначені раніше сума щомісячної страхової виплати та пенсія по інвалідності зменшенню не підлягають";

б) абзац перший частини другої доповнити словами "але не вище чотирикратного розміру граничної суми заробітної плати (доходу), з якої справляються внески до Фонду";

(положення підпункту "б" підпункту 4 пункту 3 статті 7 визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 08.10.2008 р. N 20-рп/2008)



в) у частині четвертій:

доповнити частину після абзацу другого новим абзацом такого змісту:

"Допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю виплачується в розмірі 100 відсотків середнього заробітку (оподатковуваного доходу). При цьому перші п'ять днів тимчасової непрацездатності оплачуються власником або уповноваженим ним органом за рахунок коштів підприємства, установи, організації".

У зв'язку з цим абзаци третій - одинадцятий вважати відповідно абзацами четвертим - дванадцятим;

в абзаці четвертому слова "довідки місцевої державної адміністрації або виконавчого органу місцевого самоврядування про середні ціни на продукти у період їх придбання або довідки торговельної організації чи управління ринком" замінити словами "інформації органів державної статистики про середні ціни на продукти харчування у торговельній мережі того місяця, в якому їх придбали";

г) частини десяту та одинадцяту викласти в такій редакції:

"10. Середньомісячний заробіток для обчислення суми страхових виплат потерпілому у зв'язку із втраченим ним заробітком (або відповідної його частини) визначається згідно з порядком обчислення середньої заробітної плати для виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, що затверджується Кабінетом Міністрів України.