Кодекс законів про працю України


Кодекс законів про працю України

Кодекс введено в дію з 1 червня 1972 року
Законом Української РСР
 від 10 грудня 1971 року N 322-VIII

Із змінами і доповненнями, внесеними
 указами Президії Верховної Ради Української РСР
 від 18 вересня 1973 року N 2048-VIII, ВВР, 1973 р., N 40, ст. 343,
 від 5 червня 1975 року N 3866-VIII, ВВР, 1975 р., N 24, ст. 296,
 від 24 грудня 1976 року N 1616-IX, ВВР, 1977 р., N 1, ст. 4,
 від 17 січня 1980 року N 5584-IX, ВВР, 1980 р., N 5, ст. 81,
 від 29 липня 1981 року N 2240-X, ВВР, 1981 р., N 32, ст. 513,
 від 30 грудня 1981 року N 2957-X, ВВР, 1982 р., N 2, ст. 23,
 від 24 січня 1983 року N 4617-X, ВВР, 1983 р., N 6, ст. 87,
 від 21 грудня 1983 року N 6237-X, ВВР, 1984 р., N 1, ст. 3,
 від 27 лютого 1985 року N 8474-X, ВВР, 1985 р., N 11, ст. 205,
 від 27 червня 1986 року N 2444-XI, ВВР, 1986 р., N 27, ст. 539,
 від 10 лютого 1987 року N 3546-XI, ВВР, 1987 р., N 8, ст. 149,
 від 3 вересня 1987 року N 4534-XI, ВВР, 1987 р., N 37, ст. 715,
 від 30 жовтня 1987 року N 4841-XI, ВВР, 1987 р., N 45, ст. 904,
 від 27 травня 1988 року N 5938-XI, ВВР, 1988 р., N 23, ст. 556,
 від 19 травня 1989 року N 7543-XI, ВВР, 1989 р., N 22, ст. 235,
 від 14 травня 1990 року N 9280-XI, ВВР, 1990 р., N 22, ст. 367,
 законами Української РСР
 від 20 березня 1991 року N 871-XII, ВВР, 1991 р., N 23, ст. 267,
 від 18 червня 1991 року N 1205-XII, ВВР, 1991 р., N 30, ст. 382,
 Постановою Верховної Ради Української РСР
 від 4 липня 1991 року N 1292-XII, ВВР, 1991 р., N 36, ст. 474,
 законами України
 від 4 січня 1992 року N 2032-XII, ВВР, 1992 р., N 17, ст. 209,
 від 18 лютого 1992 року N 2134-XII, ВВР, 1992 р., N 22, ст. 302,
 від 5 червня 1992 року N 2417-XII, ВВР, 1992 р., N 33, ст. 477,
 від 5 червня 1992 року N 2418-XII, ВВР, 1992 р., N 33, ст. 478,
 Декретом Кабінету Міністрів України
 від 9 грудня 1992 року N 7-92, ВВР, 1993 р., N 5, ст. 34,
Законом України
 від 15 грудня 1992 року N 2857-XII, ВВР, 1993 р., N 6, ст. 35,
 Декретом Кабінету Міністрів України
 від 31 грудня 1992 року N 23-92, ВВР, 1993 р., N 11, ст. 93,
законами України
 від 17 листопада 1993 року N 3610-XII, ВВР, 1993 р., N 47, ст. 435,
 від 19 листопада 1993 року N 3632-XII, ВВР, 1993 р., N 49, ст. 461,
 від 15 грудня 1993 року N 3693-XII, ВВР, 1994 р., N 3, ст. 9,
 від 15 грудня 1993 року N 3694-XII, ВВР, 1994 р., N 3, ст. 10,
 від 16 грудня 1993 року N 3706-XII, ВВР, 1993 р., N 51, ст. 478,
 від 16 грудня 1993 року N 3719-XII, ВВР, 1994 р., N 3, ст. 16,
 від 12 липня 1994 року N 92/94-ВР, ВВР, 1994 р., N 33, ст. 297,
 від 19 січня 1995 року N 6/95-ВР, ВВР, 1995 р., N 5, ст. 30,
 від 27 січня 1995 року N 35/95-ВР, ВВР, 1995 р., N 28, ст. 201,
 від 28 лютого 1995 року N 75/95-ВР, ВВР, 1995 р., N 13, ст. 85,
 від 5 липня 1995 року N 263/95-ВР, ВВР, 1995 р., N 28, ст. 204,
 від 28 червня 1996 року N 256/96-ВР, ВВР, 1996 р., N 30, ст. 143,
 від 10 вересня 1996 року N 357/96-ВР, ВВР, 1996 р., N 45, ст. 229,
 від 23 січня 1997 року N 20/97-ВР, ОВУ, 1997 р., число 6, с. 21,
 від 19 червня 1997 року N 374/97-ВР, ВВР, 1997 р., N 35, ст. 223,
 від 26 грудня 1997 року N 785/97-ВР, ОВУ, 1998 р., N 2, ст. 38,
 від 18 вересня 1998 року N 117-XIV, ОВУ, 1998 р., N 40, ст. 1473,
 від 8 квітня 1999 року N 576-XIV, ОВУ, 1999 р., N 16, ст. 634,
 від 30 червня 1999 року N 784-XIV, ОВУ, 1999 р., N 33, ст. 1699,
 від 24 грудня 1999 року N 1356-XIV, ОВУ, 2000 р., N 2, ст. 28,
 від 1 лютого 2000 року N 1421-XIV, ОВУ, 2000 р., N 6, ст. 2031,
 від 1 червня 2000 року N 1766-III, ОВУ, 2000 р., N 25, ст. 1036,
 від 8 червня 2000 року N 1807-III, ОВУ, 2000 р., N 27, ст. 1113,
 від 19 жовтня 2000 року N 2056-III, ОВУ, 2000 р., N 46, ст. 1975,
 від 11 січня 2001 року N 2213-III, ОВУ, 2001 р., N 8, ст. 309,
 від 5 квітня 2001 року N 2343-III, ОВУ, 2001 р., N 17, ст. 718,
 від 11 липня 2001 року N 2620-III, ОВУ, 2001 р., N 30, ст. 1354,
 від 17 жовтня 2002 року N 184-IV, ОВУ, 2002 р., N 45, ст. 2064,
 від 16 січня 2003 року N 429-IV, ОВУ, 2003 р., N 6, ст. 211,
 від 6 лютого 2003 року N 487-IV, ОВУ, 2003 р. N   9, ст.  336,
 від 6 лютого 2003 року N 490-IV, ОВУ, 2003 р. N   9, ст.  338,
 від 20 березня 2003 року N 639-IV, ОВУ, 2003 р., N 16, ст. 698,
 від 15 травня 2003 року N 762-IV, ОВУ, 2003 р., N 23, ст. 1021,
 від 10 липня 2003 року N 1096-IV, ОВУ, 2003 р., N 32, ст. 1680,
від 11 травня 2004 року N 1703-IV, ОВУ, 2004 р., N 22, ст. 1483,
від 21 жовтня 2004 року N 2103-IV, ОВУ, 2004 р., N 45, ст. 2963,
 від 22 жовтня 2004 року N 2128-IV, ОВУ, 2004 р., N 46, ст. 3010,
від 18 листопада 2004 року N 2190-IV, ОВУ, 2004 р., N 50, ст. 3257,
 від 3 березня 2005 року N 2454-IV, ОВУ, 2005 р., N 13, ст. 654,
 від 20 грудня 2005 року N 3248-IV, ОВУ, 2006 р., N 1, ст. 7,
від 14 грудня 2006 року N 466-V, ОВУ, 2007 р., N 1, ст. 3,
 від 22 грудня 2006 року N 534-V, ОВУ, 2007 р., N 1, ст. 15,
 від 7 лютого 2007 року N 609-V, ОВУ, 2007 р., N 18, ст. 690,
 від 11 травня 2007 року N 1014-V, ОВУ, 2007 р., N 44, ст. 1776,
 від 28 грудня 2007 року N 107-VI
(зміни, внесені Законом України від 28 грудня 2007 року N 107-VI,
 діють по 31 грудня 2008 року,
зміни, внесені пунктом 96 розділу II Закону України
від 28 грудня 2007 року N 107-VI,
визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними),
згідно з Рішенням Конституційного Суду України
від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008),
від 15 квітня 2008 року N 274-VI, ОВУ, 2008 р., N 33, ст. 1079,
від 23 вересня 2008 року N 573-VI, ОВУ, 2008 р., N 78, ст. 2598

Терміну "законодавство", що вживається у частині третій статті 21 цього Кодексу, дано офіційне тлумачення

(згідно з Рішенням Конституційного Суду України
від 9 липня 1998 року N 12-рп/98)



Поняттю "професійна спілка, що діє на підприємстві, в установі, організації", яке вживається в абзаці шостому частини першої статті 431 цього Кодексу,  дано офіційне тлумачення

(згідно з Рішенням Конституційного Суду України 
від 29 жовтня 1998 року N 14-рп/98)



(У тексті Кодексу посилання "адміністрація", "адміністрація підприємства, організації", "адміністрація підприємства, установи, організації" замінено посиланням "власник або уповноважений ним орган", посилання "робітники і службовці" - посиланням "працівники"  згідно із Законом Української РСР від 20 березня 1991 року N 871-XII)

(У назві та тексті Кодексу слова "Української РСР" замінити словом "України" згідно із Законом України від 18 лютого 1992 року N 2134-XII)

(У тексті Кодексу слова "народний суд" в усіх відмінках замінено словом "суд" у відповідних відмінках згідно із Законом України від 19 січня 1995 року N 6/95-ВР)

(У тексті Кодексу слова "заклад освіти" в усіх відмінках і числах замінено словами "навчальний заклад" у відповідному відмінку і числі згідно із Законом України від 6 лютого 2003 року N 490-IV)



Кодекс законів про працю України визначає правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці.

(Із змінами, внесеними згідно з указами Президії
 Верховної Ради Української РСР від 29.07.81 р. N 2240-X,
 від 27.02.85 р. N 8474-X;
 у редакції Закону Української
 РСР від 20.03.91 р. N 871-XII)

Глава I
 ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Завдання Кодексу законів про працю України

Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.

Законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників.

(Із доповненнями, внесеними згідно з Указом Президії
 Верховної Ради Української РСР від 27.05.88 р. N 5938-XI)

Стаття 2. Основні трудові права працівників

Право громадян України на працю, - тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, - включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою. Держава створює умови для ефективної зайнятості населення, сприяє працевлаштуванню, підготовці і підвищенню трудової кваліфікації, а при необхідності забезпечує перепідготовку осіб, вивільнюваних у результаті переходу на ринкову економіку. 

Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою. Працівники мають право на відпочинок відповідно до законів про обмеження робочого дня та робочого тижня і про щорічні оплачувані відпустки, право на здорові і безпечні умови праці, на об'єднання в професійні спілки та на вирішення колективних трудових конфліктів (спорів) у встановленому законом порядку, на участь в управлінні підприємством, установою, організацією, на матеріальне забезпечення в порядку соціального страхування в старості, а також у разі хвороби, повної або часткової втрати працездатності, на матеріальну допомогу в разі безробіття, на право звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади, крім випадків, передбачених законодавством, та інші права, встановлені законодавством. 

(Із змінами, внесеними згідно з указами Президії
 Верховної Ради Української РСР від 29.07.81 р. N 2240-X,
 від 27.02.85 р. N 8474-X,
 від 27.05.88 р. N 5938-XI;
 Законом Української РСР від 20.03.91 р. N 871-XII;
 Законом України від 05.07.95 р. N 263/95-ВР)

Стаття 21. Рівність трудових прав громадян України 

Україна забезпечує рівність трудових прав усіх громадян незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної приналежності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, роду і характеру занять, місця проживання та інших обставин.

(Доповнено статтею 21 згідно із Законом
 Української РСР від 20.03.91 р. N 871-XII)

Стаття 3. Регулювання трудових відносин

Законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Особливості праці членів кооперативів та їх об'єднань, колективних сільськогосподарських підприємств, фермерських господарств, працівників підприємств з іноземними інвестиціями визначаються законодавством та їх статутами. При цьому гарантії щодо зайнятості, охорони праці, праці жінок, молоді, інвалідів надаються в порядку, передбаченому законодавством про працю. 

(Із змінами, внесеними згідно з Указом Президії Верховної Ради
 Української РСР від 27.05.88 р. N 5938-XI;
Законом Української РСР від 20.03.91 р. N 871-XII;
законами України від 05.07.95 р. N 263/95-ВР,
від 03.03.2005 р. N 2454-IV)

Стаття 4. Законодавство про працю

Законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

(У редакції Закону Української
 РСР від 20.03.91 р. N 871-XII;
 Закону України від 05.07.95 р. N 263/95-ВР)

Стаття 5. Виключена.

(Із змінами, внесеними згідно з Указом Президії
 Верховної Ради Української РСР від 29.07.81 р. N 2240-X;
 виключена згідно із Законом
 Української РСР від 20.03.91 р. N 871-XII)

Стаття 51. Гарантії забезпечення права громадян на працю 

Держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України:

вільний вибір виду діяльності;

безплатне сприяння державними службами зайнятості у підборі підходящої роботи і працевлаштуванні відповідно до покликання, здібностей, професійної підготовки, освіти, з урахуванням суспільних потреб;

надання підприємствами, установами, організаціями відповідно до їх попередньо поданих заявок роботи за фахом випускникам державних вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладів;

безплатне навчання безробітних нових професій, перепідготовку в навчальних закладах або у системі державної служби зайнятості з виплатою стипендії;

компенсацію відповідно до законодавства матеріальних витрат у зв'язку з направленням на роботу в іншу місцевість;

правовий захист від необгрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

(Доповнено статтею 51 згідно із
 Законом України від 05.07.95 р. N 263/95-ВР)

Стаття 6. Виключена.

(згідно із Законом Української
 РСР від 20.03.91 р. N 871-XII)

Стаття 7. Особливості регулювання праці деяких
категорій працівників

Особливості регулювання праці осіб, які працюють у районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я, тимчасових і сезонних працівників, а також працівників, які працюють у фізичних осіб за трудовими договорами, додаткові (крім передбачених у статтях 37 і 41 цього Кодексу) підстави для припинення трудового договору деяких категорій працівників за певних умов (порушення встановлених правил прийняття на роботу та ін.) встановлюються законодавством.

(Із змінами і  доповненнями, внесеними згідно з Указом Президії
 Верховної Ради Української РСР від 27.05.88 р. N 5938-XI;
 законами України від 15.12.93 р. N 3694-XII,
 від 24.12.99 р. N 1356-XIV)

Стаття 8. Регулювання трудових відносин громадян, які працюють за межами своїх держав

Трудові відносини громадян України, які працюють за її межами, а також трудові відносини іноземних громадян, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях України, регулюються законодавством держави, в якій здійснене працевлаштування (наймання) працівника, та міжнародними договорами України.

(У редакції законів України
 від 05.07.95 р. N 263/95-ВР,
 від 08.06.2000 р. N 1807-III)

Стаття 81. Співвідношення міжнародних договорів про працю і 
законодавства України

Якщо міжнародним договором або міжнародною угодою, в яких бере участь Україна, встановлено інші правила, ніж ті, що їх містить законодавство України про працю, то застосовуються правила міжнародного договору або міжнародної угоди.

(Доповнено статтею 81 згідно із Законом
 Української РСР від 20.03.91 р. N 871-XII)

Стаття 9. Недійсність умов договорів про працю, які погіршують становище працівників

Умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством України про працю, є недійсними.

(Із змінами, внесеними згідно з Указом Президії
 Верховної Ради Української РСР від 27.05.88 р. N 5938-XI;
 Законом Української РСР від 20.03.91 р. N 871-XII;
 Законом України від 05.07.95 р. N 263/95-ВР)

Стаття 91. Додаткові порівняно з законодавством трудові і 
соціально-побутові пільги

Підприємства, установи, організації в межах своїх повноважень і за рахунок власних коштів можуть встановлювати додаткові порівняно з законодавством трудові і соціально-побутові пільги для працівників.