порушеннями в роботі устатковання, електромережі, систем та пристроїв;

можливою зацікавленістю деяких осіб у прихованні злочину.

2.2.3. Обставини на об'єкті під час пожежі визначають:

непрямими ознаками впливу зон горіння, теплової дії та задимленості на матеріали та конструкції;

місцями найбільш інтенсивного горіння та димовиділення;

ознаками спрямованості розвитку горіння та його шляхів;

фіксованим часом обвалення кріплення виробок або руйнування конструкцій;

даними очевидців, які виявили, повідомили про пожежу чи брали участь у гасінні її до прибуття гірничорятувальних підрозділів, а також даними потерпілих, свідків виникнення чи гасіння пожежі;

станом, ефективністю застосування первинних засобів пожежогасіння, автоматичних установок виявлення та гасіння пожеж;

місцем первинного виникнення горіння, задимлення, кольором полум'я та диму;

фактами відключення електромереж та устатковання;

поводженням людей на об'єкті;

видом вогнегасних засобів, послідовністю та місцем їх застосування.

2.2.4. Обставини на об'єкті після гасіння пожежі визначають:

її відображенням (записом, фіксацією) на місці пожежі в тій послідовності та у тому вигляді, у якому вона спостерігалася під час огляду і під час пожежі;

за речовими доказами;

фактом руйнування конструкцій, матеріалів, виробів, устатковання, загибелі людей;

за планами гірничих виробок, розгорнутими схемами з нанесенням обставин до, під час та після пожежі, у тому числі геометричних розмірів зон пожежі, теплової дії та задимлення; конструктивних елементів та устатковання; ознаками осередку пожежі (докладно) та напрямку поширення горіння; підставами для розгляду версій щодо причини виникнення пожежі (схемами технологічного процесу та інженерних комунікацій; результатами аналізу проб і вилучення речовинних доказів; фото- та відеозйомки).

2.2.5. Попередньо також повинні бути вивчені:

повідомлення, які надходять гірничому диспетчерові від осіб, які знаходилися в шахті на момент пожежі;

записи у журналі диспетчера та магнітофонні записи;

дані, які послужили підставою для приведення в дію плану ліквідації аварії (далі - ПЛА) та виклику підрозділів аварійно-рятувальної служби або ДВГРС; 

записи в оперативному журналі ліквідації пожежі, які зроблені за повідомленнями гірничорятувальників, що надійшли від них із шахти.

2.2.6. За отриманими даними повинні бути встановлені попередньо:

місце пожежі з орієнтуванням за планом гірничих робіт;

час початку пожежі;

стан евакуації потерпілих, яких застала пожежа;

порушення вимог нормативних документів, що спричинили виникнення пожежі.

2.3. Обстеження аварійної дільниці

2.3.1. Дозвіл на обстеження дає відповідальний керівник робіт з ліквідації аварії за вимогою спеціальної комісії з розслідування причин пожежі.

2.3.2. Кількість та склад експертів для роботи в шахті визначає голова експертної комісії в залежності від відомих особливостей пожежі. Обстеження місця аварії проводиться з обов'язковою присутністю представника інженерно-технічного персоналу шахти.

2.3.3. До числа супроводжуючих включаються не пов'язані з аварією: працівник дільниці вентиляції та техніки безпеки (далі - ВТБ) шахти та електрослюсар (механік), які знають шахту та мають досвід проведення вимірювання концентрації метану, оксиду вуглецю, оцінки небезпеки перебування людей під землею, відключення і розкриття оболонки електроустаткування і, у разі необхідності, розбирання деяких вузлів гірничих машин та устатковання. У супроводжуючих повинні бути прилади контролю концентрації метану та оксиду вуглецю, а в електрослюсаря (механіка), крім того, набір слюсарних інструментів та мегомметр.

При необхідності до числа супроводжуючих включається представник (боєць) аварійно-рятувальної служби або ДВГРС.

2.3.4. Про відвідування шахти експертами повинен бути сповіщений керівник оперативних підрозділів аварійно-рятувальної служби або ДВГРС, який знаходиться в шахті, а також усі пости безпеки на аварійній дільниці.

2.3.5. Обстеження проводять після попереднього ознайомлення з необхідною документацією, але, по можливості, якнайшвидше після ліквідації (ізоляції) пожежі. Якщо комісія не має можливості провести обстеження, то за її дорученням це роблять працівники аварійно-рятувальної служби або ДВГРС. Комісія в такому випадку проводить огляд після приведення аварійної ділянки до безпечного стану.

2.3.6. Під час огляду аварійної ділянки комісія повинна приділити особливу увагу стану робочих місць, машин, механізмів, устатковання та засобів протипожежного захисту.

2.3.7. Задачами обстеження аварійної ділянки є:

уточнення гірничогеологічних і гірничотехнічних умов на ділянці;

ознайомлення з обставинами виникнення пожежі;

опис пожежі та її наслідків, фотографування аварійної ділянки та складання робочих ескізів, замальовок, схем;

установлення джерела запалювання, яким може бути: спалах метану від іскор фрикційного тертя, відкритий вогонь, горіння кабелів та електроустановок від міжфазних та однофазних коротких замикань, перевантаження електропроводів, займання робочої рідини в гідромуфтах, масел в компресорах, займання конвеєрної стрічки внаслідок тертя на

барабані, об ролики з несправними підшипниками або дерев'яні конструкції, вогневі роботи, розряди статичної електрики, самозаймання вугілля, займання розгерметизованого саморятувальника тощо.

2.3.8. Під час обстеження члени експертної комісії:

вивчають гірничогеологічні умови та гірничотехнічні обставини на аварійній та прилеглих до неї ділянках;

визначають характер температурних дій у виробках;

установлюють джерело запалювання;

перевіряють наявність на аварійній ділянці протипожежного устатковання, пожежної сигналізації та зв'язку, індивідуальних та групових засобів захисту, ізолюючих саморятувальників, пристроїв виходу з вибоїв, групових та індивідуальних відводів стисненого повітря, апаратів ПСА, пунктів ПСПМ, АД-1801 та їх працездатність;

уточнюють розташування застигнутих та травмованих людей у виробці на момент пожежі.

2.3.9. Члени комісії повинні звернути увагу на характер температурних дій у виробці, оцінити стан вогнезахисного покриття дерев'яних елементів кріплення та затяжки, проводів із синтетичною ізоляцією, оболонок кабелів, гнучких вентиляційних труб тощо.

2.3.10. Необхідно провести вимірювання концентрації метану в аварійних виробках переносними приладами та звірити їх з даними, які є в документації (вентиляційному журналі, наряді-путівці працівників ВТБ). При наявності існуючих розбіжностей необхідно з'ясувати причину накопичення метану.

2.3.11. Члени комісії повинні провести вимірювання швидкості повітря на аварійній дільниці, визначити кількість повітря та порівняти його з кількістю, яку необхідно подавати при нормальному провітрюванні. У випадку, якщо кількість повітря виявиться нижче нормованої, необхідно встановити причину цього (порушення схеми провітрювання, збільшення витоків у повітроподавальних системах та трубопроводах вентиляторів місцевого провітрювання). При необхідності робляться вимірювання перерізу виробок та вентиляційних споруд (дверей, кросингів тощо).

2.3.12. Відзначаються всі порушення газового та пилового режиму на аварійній ділянці.

2.3.13. Якщо на аварійній ділянці проводилися підривні роботи й аналізується можливість займання від підривних робіт, то встановлюються клас і тип вибухових матеріалів, засобів висадження та вибухових приладів, а також кількість зарядів, схема розташування шпурів. Члени комісії повинні перевірити, чи застосовувалася набивка шпурів, чи не було висадження накладними зарядами, переущільнення зарядів, вигоряння вибухових матеріалів, чи правильно використовувалися прилади висадження, чи не була використана для висадження батарея головного шахтного світильника або інших приладів, які мають автономні джерела струму, напругу мережі тощо.

У разі необхідності вибухові прилади, які виявлені на місці ведення підривних робіт, і патрони вибухових речовин, які залишилися невикористаними, електродетонатори повинні вилучатися для проведення спеціальних випробувань у лабораторії Державного Макіївського науково-дослідного інституту з безпеки робіт у гірничій промисловості (далі - МакНДІ). Якщо у виробці відсутні зазначені предмети, то аналогічні їм за типом згодом вилучаються зі складу вибухових матеріалів та відправляються на випробування. Члени комісії повинні зафіксувати усі відхилення від паспортів ведення буропідривних робіт та від технічної документації.

2.3.14. Якщо на аварійній ділянці проводилися вогневі роботи, то члени комісії повинні розглядати як джерело запалювання відкритий вогонь.

Ці обставини члени комісії встановлюють за книгами нарядів, матеріалами, які свідчать про відправлення в шахту зварювальних апаратів, гасорізів, залучення електрогазозварювальників для виконання ремонтних робіт, що потребують різання або зварювання металоконструкцій або нагрівання їх відкритим полум'ям.

Члени комісії повинні перевірити виконання вимог нормативних документів, чи було оформлено в Державній гірничо-технічній інспекції дозвіл на проведення вогневих робіт, чи проведені всі необхідні профілактичні заходи щодо пожежної безпеки. Виявлені на аварійній ділянці устатковання та матеріали для ведення вогневих робіт повинні бути вилучені та піддані ретельному дослідженню.

2.3.15. Під час роботи на аварійній ділянці гірничих машин (очисний або прохідницький комбайни), бурових верстатів та ручних інструментів необхідно оцінювати можливість фрикційного іскріння як джерела запалювання. Члени комісії повинні перевірити стан різальних органів машин, застосовувану систему зрошення, яка попереджує виникнення небезпечного іскріння на різцях, положення різців щодо гірського масиву, оцінити міцність порід масиву та наявність у вугільному пласті небезпечних включень (наприклад, піриту). При необхідності члени комісії повинні відібрати зразки гірничих порід або включень, вилучити різці гірничих машин та відправити їх на лабораторні випробування.

Під час оцінки небезпеки фрикційного іскріння від деталей корпусів устатковання або ручного інструменту з легких сплавів члени комісії повинні перевірити умови зіткнення алюмінієвих деталей та інструменту з іржавими сталевими деталями іншого устатковання на ділянці, а також визначити можливу висоту падіння інструменту. При необхідності члени комісії вилучають алюмінієві деталі та інструмент і направляють їх на випробування в лабораторії МакНДІ.

2.3.16. Під час аналізу можливості запалювання від іскор статичної електрики члени комісії повинні перевірити, чи застосовувалися на аварійній ділянці полімерні матеріали з високим поверхневим опором. Необхідно оцінити ступінь вологості у виробці, перевірити за допомогою мегомметра опір відносно землі металевих елементів, які установлені на полімерному матеріалі, наприклад, підвісних гачків гнучких вентиляційних труб. Цей опір не повинен перевищувати 3 · 108 Ом.

2.3.17. Під час оцінки можливості виникнення пожежі від несправного електроустатковання члени комісії повинні ретельно оглянути електроустатковання та кабелі в аварійній ділянці. Слід звернути увагу на те, чи є відкриті кришки корпусів електроустатковання, незаглушені кабельні води, неущільнені місця приєднання кабелів, чи справний вибухозахист оболонок, чи підключені виконавчі елементи блоків максимального струмового захисту, захисту від перевантажень, блок-реле витоку до ланцюгів відключення апаратів, які відмикають. Необхідно перевірити стан електричних ланцюгів у відділеннях електроустатковання з несправним захистом, визначити, чи немає слідів оплавлення на затискачах та проводах, що свідчать про виникнення електричної дуги або іскріння при замиканні між фазами або на землю.

Необхідно встановити, чи були відключення системи живлення електропостачання захистами, особливо захистом від витоків струму на землю, чи не було замикання на землю в системі електропостачання напругою 36 В. Особливу увагу слід звернути на можливість іскріння ланцюгів напругою 36 В, виведених за межі вибухонебезпечних оболонок електроустатковання (ланцюга місцевого освітлення, живлення апаратури автоматики тощо). Для огляду місць можливого іскріння таких ланцюгів необхідно застосовувати збільшувальне скло або відправляти зразки проводів і кабелів на спеціальні випробування до лабораторії.

Необхідно визначити, чи була включена напруга на електроустатковання та кабелі на момент виникнення пожежі. Для цього необхідно використовувати свідчення працівників аварійно-рятувальної служби або ДВГРС, які першими відвідали місце аварії; положення рукояток автоматичних вимикачів і пускачів та положення їхніх блокувальних пристроїв, світіння сигнальних лампочок, наявність функціонування освітлення виробок, роботи вентилятора місцевого провітрювання тощо.

Стан кабелів слід оцінювати візуально, а опір їхньої ізоляції перевіряти за допомогою мегомметра. При необхідності підозрілі ділянки кабелю необхідно вирізувати для дослідження в лабораторії. Члени комісії повинні відзначити всі порушення в роботі електроустатковання та системи електропостачання аварійної ділянки і проаналізувати відповідність схеми, яка є в технічній документації шахти (ділянки).

2.3.18. Для оцінки можливого джерела запалювання від індивідуальних шахтних світильників усі світильники, які знаходилися у потерпілих в зоні пожежі, слід ретельно оглянути. Слід звертати увагу на пошкодження та розгерметизацію корпусів батарей і фар, установити стан пломб, визначити, чи немає розбитого скла та пошкодження шнура. Усі пошкоджені світильники необхідно вилучити і відправити на випробування до лабораторії.

2.3.19. На місці аварії членам комісії доцільно перевірити наявність або використання речей для куріння потерпілими.

При цьому необхідно використовувати дані працівників ВГРЗ, які першими знайшли і здійснювали евакуацію потерпілих з місця аварії, а також дані додаткового огляду експертами спецодягу потерпілих.