ДСТУ EN 1050:2003. Безпечність машин. Принципи оцінювання ризику



НАЦІОНАЛЬНИЙ СТАНДАРТ УКРАЇНИ


Безпечність машин


ПРИНЦИПИ ОЦІНЮВАННЯ РИЗИКУ

(EN 1050:1996, IDT)


ДСТУ EN 1050:2003


Видання офіційне


Київ

ДЕРЖСПОЖИВСТАНДАРТ УКРАЇНИ

2005


ПЕРЕДМОВА


1 ВНЕСЕНО: Науково-технічний центр «Станкосерт» (НТЦ «СТАНКОСЕРТ», Національний науково-дослідний інститут охорони праці (ННДІ охорони праці), Технічні комітети зі стандартизації «Верстати» (ТК 75) і «Безпека промислової продукції та засоби індивідуального захисту працюючих» (ТК 135)


ПЕРЕКЛАД І НАУКОВО-ТЕХНІЧНЕ РЕДАГУВАННЯ:

Я. Козловський; Т. Олександрова; В. Ситніченко; М. Крівцов; Т. Скрипиць


2 НАДАНО ЧИННОСТІ: наказ Держспоживстандарту України від 27 липня 2003 р. № 126 з 2004-10-01


3 Національний стандарт відповідає EN 1050:1996 Safety of machinery – Principles for risk assessment (Безпечність машин. Принципи оцінювання ризику)

Ступінь відповідності – ідентичний (IDT) Переклад з англійської (en)


4 УВЕДЕНО ВПЕРШЕ


ЗМІСТ

с.

Національний вступ IV

Вступ IV

1 Сфера застосування 1

2 Нормативні посилання 1

3 Терміни та визначення понять 2

4 Загальні принципи 2

4.1 Основна концепція 2

4.2 Інформація, необхідна для оцінювання ризику 4

5 Визначання сфери застосування машин 4

6 Ідентифікування небезпеки 4

7 Визначання ризику 4

7.1 Загальні відомості 4

7.2 Складові ризику 5

7.3 Аспекти, прийняті до уваги під час визначання складових ризику 6

8 Оцінювання ризику 8

8.1 Загальні відомості 8

8.2 Проведення заходів знижування рівня ризику 8

8.3 Порівняльне аналізування ризику 8

9 Документація 9

Додаток А Приклади видів небезпеки, небезпечних ситуацій

та небезпечних випадків 10

Додаток В Методи аналізування небезпеки та оцінювання ризику 16

Додаток С Бібліографія 18


НАЦІОНАЛЬНИЙ ВСТУП


Цей стандарт є тотожний переклад EN 1050:1996 Safety of machinery – Principles for risk assessment (Безпечність машин. Принципи оцінювання ризику).

Технічні комітети, відповідальні за цей стандарт, – ТК 75 «Верстати» і ТК 135 «Безпека промислової продукції та засоби індивідуального захисту працюючих».

Стандарт містить вимоги, які відповідають чинному законодавству.

До стандарту внесено такі редакційні зміни:

– слова «цей європейський стандарт» замінено на «цей стандарт»;

– структурні елементи стандарту: «Обкладинку», «Передмову», «Зміст», «Національний вступ», «Терміни та визначення понять» та «Бібліографічні дані» – оформлено згідно з вимогами національної стандартизації України;

– у розділі 2 «Нормативні посилання» подано «Національне пояснення», виділене рамкою.

У цьому стандарті є посилання на EN 292-1:1991та EN 292-2:1991, які впроваджено в Україні як національні стандарти ДСТУ EN 292-1-2001 та ДСТУ EN 292-2-2001. Копії інших стандартів, на які є посилання, можна отримати у Головному фонді нормативних документів ДП «УкрНДНЦ».


ВСТУП

Завданням цього стандарту типу А є опис принципів замкненої системної методики оцінювання ризику відповідно до визначень розділу 6 EN 292-1:1991.

Цей стандарт являє собою настанову з прийняття рішень на етапі конструювання устатковання (див. 3.11 EN 292-1:1991) та розробляння відповідних, узгоджених між собою стандартів типу В і С з метою забезпечення можливості виконання вимог безпеки та охорони здоров'я (див. додаток A EN 292-2:1991/А1:1995).

Застосовування цього стандарту не буде достатнім для забезпечення основних вимог безпеки та охорони здоров'я людей (див. додаток A EN 292-2:1991/А1:1995).

Цей стандарт рекомендовано використовувати на навчальних курсах та під час визначання основних вимог безпеки до конструкції устатковання.


НАЦІОНАЛЬНИЙ СТАНДАРТ УКРАЇНИ


БЕЗПЕЧНІСТЬ МАШИН


ПРИНЦИПИ ОЦІНЮВАННЯ РИЗИКУ


БЕЗОПАСНОСТЬ МАШИН


ПРИНЦИПИ ОЦЕНИВАНИЯ РИСКА


SAFETY OF MACHINERY


PRINCIPLES FOR RISK ASSESSMENT


Чинний від 2004-10-01


1 СФЕРА ЗАСТОСУВАННЯ


Цей стандарт описує загальні принципи методики оцінювання ризику, що систематизують знання та досвід конструювання, експлуатування устатковання, подій і нещасних випадків та нанесення збитку устаткованню з метою оцінювання безпечності устатковання на всіх етапах життєвого циклу машини (див. 3.11а) EN 292-1).

Цей стандарт містить вказівки щодо інформації, необхідної для оцінення ризику. У ньому описано методику ідентифікування небезпечності та оцінювання ризику. Він допомагає приймати рішення, пов'язані із убезпечненням машини, та являє собою документ, на підставі якого можна перевірити дані з оцінювання ризику.

Цей стандарт не дає докладного переліку методів аналізування небезпечності та визначання ризику, тому що вони вже описані в іншій документації (наприклад, в технічній літературі або інших відповідних нормативних документах). У стандарті наведено тільки оглядову інформацію з деякими із цих методів (див. додаток В).


2 НОРМАТИВНІ ПОСИЛАННЯ


Цей стандарт містить положення з інших публікацій через датовані й недатовані посилання. Ці нормативні посилання наведено у відповідних місцях тексту, а перелік публікацій наведено нижче. У разі датованих посилань пізніші зміни чи перегляд будь-якої з цих публікацій стосуються цього стандарту тільки в тому випадку, якщо їх введено разом зі змінами чи переглядом. Для недатованих посилань треба користуватися останнім виданням відповідної публікації.

EN 292-1:1991 Safety of machinery – Basic concepts, general principles for design – Part I.Basic terminology, methodology

EN 292-2:1991/A1:1995 Safety of machinery – Basic concepts, general principles for design – Part 2: Technical principles and specifications

EN 60204-1:1992 Safety of machinery – Electrical equipment of machines – Part 1: General requirements (IEC 60204-1:1992, modified)

CEN/CLC Memorandum № 9:1994 Guidelines for the inclusion of safety aspects in standards (Identical to ISO/I EC Guide 51:1990).


НАЦІОНАЛЬНЕ ПОЯСНЕННЯ


EN 292-1:1991 Безпечність машин. Основні поняття, загальні принципи проектування. Частина 1. Основна термінологія, методологія

EN 292-2:1991/А1:1995 Безпечність машин. Основні поняття, загальні принципи проектування. Частина 2. Технічні принципи та технічні умови

EN 60204-1:1992 Безпечність машин. Електроустатковання машин. Частина 1. Загальні вимоги (ІЕС 60204-1:1992, модифікований)

CEN/CLC Меморандум № 9:1994 Посібник з внесення аспектів безпечності у стандарти (ідентично Настанові ISO/IEC 51:1990).


3 ТЕРМІНИ ТА ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТЬ


На додаток до наведених в EN 292-1 у цьому стандарті використовують такі терміни та їх визначення:

3.1 шкода (harm)

Фізичне пошкодження і (або) шкода здоров'ю або майнові збитки (див. 3.4 CEN/CLC меморандум № 9:1994)

3.2 небезпечний випадок (hazardous event) Випадок, що може завдати шкоди

3.3 захід безпеки (safety measure)

Захід щодо усунення небезпеки або зниження ризику.

Примітка. Додаткову інформацію див. у розділі 5 EN 292-1

3.4 залишковий ризик (residual risk)

Ризик, що залишається після вжиття заходів безпеки.


4 ЗАГАЛЬНІ ПРИНЦИПИ


4.1 Основна концепція

Оцінювання ризику являє собою логічну послідовність, що дозволяє систематично досліджувати небезпечні ситуації, спричинені машинами. У разі потреби після оцінення ризику його знижують відповідно до розділу 5 EN 292-1.

Оцінювання ризику містить в собі (див. рисунок 1):

– аналізування ризику:

a) визначання строку експлуатування машини (див. розділ 5);

b) ідентифікування небезпеки (див. розділ 6);

c) визначання ризику (див. розділ 7);

– кількісне оцінювання ризику (див. розділ 8).

Аналізування ризику дозволяє зібрати інформацію, необхідну для його кількісного оцінювання, що в свою чергу дозволяє скласти уявлення про безпечність машини (див. 3.4 EN 292-1).

Оцінювання ризику засновано на судженнях. Ці судження повинні бути підтверджені методами якісного аналізування, доповнені, за можливістю, методами кількісного аналізування. Застосовувати методи кількісного аналізування настійно рекомендують у разі високого ступеня серйозності та можливості передбаченого збитку.

Методи кількісного аналізування допомагають під час оцінювання альтернативних заходів безпеки та вибирання найефективніших з них.

Примітка. Застосовування методів кількісного аналізування обмежено кількістю наявних у розпорядженні даних та оцінювання ризику в багатьох випадках можливе тільки на основі якісного аналізування.

Оцінювати ризик потрібно таким чином, щоб можна було документально зафіксувати використану методику та отримані результати (див. розділ 9).


Знижування ризику та вибирання відповідних заходів безпеки не є частина оцінювання ризику. Для подальших пояснень див. розділ 5 EN 292-1 та EN 292-2


Рисунок 1 – Ітеративний процес убезпечнювання


4.2 Інформація, необхідна для оцінювання ризику

Інформація, необхідна для оцінювання ризику та для всіх якісних та кількісних аналізувань, повинна вміщувати такі дані:

– строк експлуатації машини (див. розділ 5);

– вимоги, які ставлять до машин на етапах їхнього життєвого циклу (див. 3.11а) EN 292-1);

– проектну документацію та інші матеріали, необхідні для виявлення суті машин;

– дані про енергопостачання;

– дані про всі події та нещасні випадки в минулому;

– всі дані про шкоду здоров'ю.

Ці відомості потрібно оновлювати вдосконалюючи конструкції та створюючи модифікації устатковання.

Найчастіше можна проводити порівняння з подібними небезпечними ситуаціями на інших типах машин, за умови, що за видами небезпеки та за нещасними випадками в таких ситуаціях можна одержати достатній обсяг інформації.

Відсутність відомостей про нещасні випадки в минулому, невелика кількість нещасних випадків або невеликий розмір збитку не потрібно автоматично розглядати як імовірність незначного ризику.

Для кількісного аналізування можна використовувати відомості з баз даних, настанов, лабораторних випробовувань та вимог виробників, за умови, що є впевненість у достовірності цих даних. Сумніви в їх вірогідності потрібно відобразити у документації (див. розділ 9).

Додатково до якісних даних можна використовувати дані, основані на узгодженій думці експертів, що спирається на їхній досвід (наприклад, метод DELPHI –див. В.8 цього стандарту).


5 ВИЗНАЧАННЯ СФЕРИ ЗАСТОСУВАННЯ МАШИН


Оцінюючи ризик потрібно враховувати:

– етапи життєвого циклу машин (див. 3.11а) EN 292-1);

– сферу застосування машин (див. 5.1 EN 292-1) за призначеністю (як правильно, так і з врахуванням наслідків обґрунтовано передбачних випадків неправильного використовування або функціювання) відповідно до 3.12 EN 292-1;

– всю можливу сферу передбачного застосування (наприклад, промислове, невиробниче та побутове) особами різної статі та віку, особами з обмеженими фізичними можливостями (наприклад, з вадами зору або слуху, зросту, сили), лівшами;

– розкид рівня професійної освіти, досвіду або здібностей можливих користувачів, таких як, наприклад:

a) операторів (зокрема персонал з ремонтування та обслуговування або майстрів);

b) учнів та підлітків;

c) випадкових осіб;

– обґрунтовано передбачну можливість небезпеки, пов'язаної з машиною, для інших осіб.


6 ІДЕНТИФІКУВАННЯ НЕБЕЗПЕКИ


Необхідно встановити всі види небезпеки, небезпечні ситуації та небезпечні випадки, спричинені машинами. Приклади, наведені у додатку А, допоможуть у виконанні цього завдання (інформацію щодо описування видів небезпеки, пов'язаних з машинами, див. в розділі 4 EN 292-1).

Для систематичного аналізування небезпеки застосовують ряд методів. Приклади подано у додатку В.


7 ВИЗНАЧАННЯ РИЗИКУ


7.1 Загальні відомості

Після ідентифікації небезпеки (див. розділ 6) необхідно для кожного виду небезпеки визначити складові ризику, перераховані в 7.2. Визначаючи їх необхідно враховувати положення, наведені в 7.3.


7.2 Складові ризику

7.2.1 Сполучення складових ризику

Ризик, пов'язаний з визначеною ситуацією або з визначеною технологією, складається з таких частин:

– обсяг збитку;

– ймовірність виникнення цього збитку, що залежить від:

a) частоти та тривалості ситуацій, в яких робітники наражаються на небезпеку;

b) імовірності появи небезпечної ситуації;

c) можливостей техніки та персоналу із запобігання шкоди або обмежування збитку (наприклад, за рахунок зниження швидкості устатковання, пристроїв аварійного відімкнення, устатковання підтверджування команд, усвідомлення ризику).

Складові подано на рисунку 2, додаткові дані наведено в 7.2.2 та 7.2.3.



Для систематичного аналізування цих складових було розроблено ряд методів. Приклади наведено в додатку В.

Примітка. У багатьох випадках ці елементи неможливо визначити точно, а тільки приблизно. Це стосується, зокрема, ймовірності виникнення можливого збитку. У деяких випадках також важко визначити обсяг можливого збитку (наприклад, у випадку нанесення шкоди здоров'ю токсичними речовинами або у результаті стресу).


7.2.2 Тяжкість шкоди (ступені тяжкості можливої шкоди) Тяжкість можливої шкоди можна оцінити за такими критеріями:

a) об'єкт, що підлягає захисту:

1) люди;

2) майно;

3)навколишнє середовище;

b) тяжкість пошкоджень або шкоди, заподіяних здоров'ю:

1) невелика (як правило, зворотна);

2) серйозна (як правило, незворотна);

3) з летальним кінцем;

c) обсяг збитку (по кожній машині):

1) одна особа;

2) кілька осіб.


7.2.3 Імовірності виникнення збитку

Імовірності виникнення збитку можна оцінити за чинниками, наведеними в 7.2.3.1 – 7.2.3.3.

7.2.3.1 Частота та тривалість, з якими робітники наражаються на небезпеку, що залежить від:

– необхідності доступу в небезпечну зону (наприклад, для звичайного експлуатування, технічного обслуговування або ремонтування);

– виду доступу (наприклад, ручне подавання матеріалу);

– часу, проведеного у небезпечній зоні;

– кількості осіб, для яких необхідно доступ;

– частоти доступу.

7.2.3.2 Можливість виникнення небезпечної ситуації, що залежить від:

– даних щодо надійності та інших статистичних даних;

– інформації з нещасних випадків у минулому;

– даних щодо шкоди для здоров'я у минулому;

– зіставлення ризиків (див. 8.3).

Примітка. Небезпечний випадок може зумовити технічний або людський чинник.