Закон України "Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування "


ЗАКОН УКРАЇНИ

Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування

Із змінами і доповненнями, внесеними
 Законами України
 від 17 січня 2002 року N 2980-III,
 від 7 березня 2002 року N 3084-III,
 від 6 лютого 2003 року N 492-IV,
 від 27 листопада 2003 року N 1344-IV,
від 9 квітня 2004 року N 1678-IV,
 від 23 грудня 2004 року N 2285-IV,
 від 25 березня 2005 року N 2505-IV,
 від 20 грудня 2005 року N 3235-IV,
 від 19 грудня 2006 року N 489-V,
 від 28 грудня 2007 року N 107-VI
(зміни, внесені Законом України від 28 грудня 2007 року N 107-VI,
 діють до 31 грудня 2008 року,
зміни, внесені пунктом 33 розділу II Закону України
 від 28 грудня 2007 року N 107-VI,
 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними),
 згідно з Рішенням Конституційного Суду України
 від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008),
 від 3 червня 2008 року N 309-VI

Положення частин першої та другої статті 2 цього Закону
 визнано такими, що відповідають Конституції України (є конституційними)
 (згідно з Рішенням Конституційного Суду України
 від 17 березня 2005 року N 1-рп/2005)

(У тексті Закону слова "народженням та" виключено згідно із Законом України від 3 червня 2008 року N 309-VI)



Цей Закон спрямований на запровадження Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" та Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" шляхом визначення розмірів внесків до фондів з даних видів страхування та внесення змін до окремих законодавчих актів з метою приведення їх у відповідність до норм вищезазначених законів.

Стаття 1. Установити розміри внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування:

1) у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням:

для роботодавців - 1,5 відсотка суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, інші заохочувальні і компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці", та підлягають обкладанню податком з доходів фізичних осіб;

(абзац другий пункту 1 статті 1 із змінами, внесеними
 згідно із Законами України від 17.01.2002 р. N 2980-III,
 від 09.04.2004 р. N 1678-IV,
 від 19.12.2006 р. N 489-V,
 від 28.12.2007 р. N 107-VI)

(зміни, внесені підпунктом 1 пункту 33 розділу II Закону України від 28.12.2007 р. N 107-VI, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008)



(абзац другий пункту 1 статті 1 у редакції
 Закону України від 03.06.2008 р. N 309-VI)

для роботодавців - на підприємствах та в організаціях громадських організацій інвалідів, де кількість інвалідів становить не менше 50 відсотків загальної чисельності працюючих і за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить не менше 25 відсотків суми витрат на оплату праці, - окремо 0,7 відсотка суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників-інвалідів та 1,5 відсотка суми фактичних витрат на оплату праці інших працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці", та підлягають обкладанню податком з доходів фізичних осіб;

(пункт 1 статті 1 доповнено новим абзацом третім
 згідно із Законом України від 07.03.2002 р. N 3084-III,
 абзац третій пункту 1 статті 1 із змінами, внесеними
 згідно із Законами України від 09.04.2004 р. N 1678-IV,
 від 19.12.2006 р. N 489-V,
 від 28.12.2007 р. N 107-VI)

(зміни, внесені підпунктом 1 пункту 33 розділу II Закону України від 28.12.2007 р. N 107-VI, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008)



(абзац третій пункту 1 статті 1 у редакції
 Закону України від 03.06.2008 р. N 309-VI)

для роботодавців - на підприємствах та в організаціях товариств УТОГ і УТОС - 0,5 відсотка суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці", та підлягають обкладанню податком з доходів фізичних осіб;

(пункт 1 статті 1 доповнено новим абзацом четвертим
 згідно із Законом України від 07.03.2002 р. N 3084-III,
у зв'язку з цим абзаци третій - п'ятий
 вважати відповідно абзацами п'ятим - сьомим,
 абзац четвертий пункту 1 статті 1 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 09.04.2004 р. N 1678-IV)

для найманих працівників - від суми оплати праці, що включає основну та додаткову заробітну плату, а також інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, які підлягають обкладанню податком з доходів фізичних осіб:

0,25 відсотка - для найманих працівників - інвалідів, які працюють на підприємствах і в організаціях УТОГ і УТОС;

0,5 відсотка - для найманих працівників, заробітна плата яких нижча прожиткового мінімуму, встановленого для працездатної особи;

1,0 відсотка - для найманих працівників, заробітна плата яких вища прожиткового мінімуму, встановленого для працездатної особи;

(абзац п'ятий пункту 1 статті 1 в редакції
 Закону України від 06.02.2003 р. N 492-IV)
(абзац п'ятий пункту 1 статті 1 замінено абзацами
п'ятим - восьмим згідно із Законом України від 09.04.2004 р. N 1678-IV)

абзац шостий пункту 1 статті 1 виключено

(абзац шостий пункту 1 статті 1 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 07.03.2002 р. N 3084-III,
 виключено згідно із Законом України
 від 06.02.2003 р. N 492-IV)

абзац сьомий пункту 1 статті 1 виключено 

(згідно із Законом України
 від 06.02.2003 р. N 492-IV)

2) на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття:

для роботодавців - 1,3 відсотка суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці", та підлягають обкладанню податком з доходів фізичних осіб;

(абзац другий пункту 2 статті 1 із змінами, внесеними
 згідно із Законами України від 17.01.2002 р. N 2980-III,
 від 06.02.2003 р. N 492-IV,
 від 09.04.2004 р. N 1678-IV,
від 25.03.2005 р. N 2505-IV,
 від 20.12.2005 р. N 3235-IV,
 від 19.12.2006 р. N 489-V,
 від 28.12.2007 р. N 107-VI)

(зміни, внесені підпунктом 1 пункту 33 розділу II Закону України від 28.12.2007 р. N 107-VI, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008)



(абзац другий пункту 2 статті 1 у редакції
 Закону України від 03.06.2008 р. N 309-VI)

для найманих працівників - 0,5 відсотка суми оплати праці, що включає основну та додаткову заробітну плату, а також інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, які підлягають обкладанню податком з доходів фізичних осіб;

(абзац третій пункту 2 статті 1 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 09.04.2004 р. N 1678-IV)

на підприємствах та в організаціях громадських організацій інвалідів, де кількість інвалідів становить не менше 50 відсотків загальної чисельності працюючих і за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить не менше 25 відсотків суми витрат на оплату праці, роботодавці звільняються від сплати внесків у частині витрат на оплату праці найманих працівників-інвалідів;

(пункт 2 статті 1 доповнено абзацом четвертим
 згідно із Законом України від 07.03.2002 р. N 3084-III)

роботодавці підприємств та організацій товариств УТОГ і УТОС звільняються від сплати внесків; 

(пункт 2 статті 1 доповнено абзацом п'ятим
 згідно із Законом України від 07.03.2002 р. N 3084-III)

3) для осіб, які беруть участь у загальнообов'язковому державному соціальному страхуванні на добровільних засадах, забезпечують себе роботою самостійно (члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок), фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, осіб, які виконують роботи (послуги) згідно з цивільно-правовими угодами, а також громадян України, які працюють за межами України та не застраховані в системі обов'язкового державного соціального страхування країни, в якій вони перебувають, - 3,8 відсотка суми оподатковуваного доходу (прибутку), у тому числі:

(

(абзац перший пункту 3 статті 1 у редакції
 Закону України від 03.06.2008 р. N 309-VI)
 із змінами, внесеними
 згідно із Законами України від 06.02.2003 р. N 492-IV,
 від 25.03.2005 р. N 2505-IV,
 від 20.12.2005 р. N 3235-IV,
 від 19.12.2006 р. N 489-V,
 від 28.12.2007 р. N 107-VI)

(зміни, внесені підпунктом 1 пункту 33 розділу II Закону України від 28.12.2007 р. N 107-VI, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008)



2,0 відсотка - на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням;

(абзац другий пункту 3 статті 1 із змінами, внесеними
 згідно із Законами України від 17.01.2002 р. N 2980-III,
 від 19.12.2006 р. N 489-V,
 від 28.12.2007 р. N 107-VI)

(зміни, внесені підпунктом 1 пункту 33 розділу II Закону України від 28.12.2007 р. N 107-VI, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008)



(абзац другий пункту 3 статті 1 у редакції
 Закону України від 03.06.2008 р. N 309-VI)

1,8 відсотка - на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття.

(абзац третій пункту 3 статті 1 із змінами, внесеними
 згідно із Законами України від 17.01.2002 р. N 2980-III,
 від 06.02.2003 р. N 492-IV,
 від 25.03.2005 р. N 2505-IV,
 від 20.12.2005 р. N 3235-IV,
 від 19.12.2006 р. N 489-V,
 від 28.12.2007 р. N 107-VI)

(зміни, внесені підпунктом 1 пункту 33 розділу II Закону України від 28.12.2007 р. N 107-VI, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008)



(абзац третій пункту 3 статті 1 у редакції
 Закону України від 03.06.2008 р. N 309-VI)

Стаття 2. Установити, що допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, виплачується застрахованим особам Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення медико-соціальною експертною комісією (МСЕК) інвалідності незалежно від звільнення застрахованої особи в період втрати працездатності у порядку та розмірах, встановлених законодавством.

(положення частини першої статті 2 визнано такими, що відповідають Конституції України (є конституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 17.03.2005 р. N 1-рп/2005)



Перші п'ять днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, оплачуються власником або уповноваженим ним органом за рахунок коштів підприємства, установи, організації за місцем роботи у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

(частина друга статті 2 із змінами, внесеними згідно
 із Законом України від 09.04.2004 р. N 1678-IV)

(положення частини другої статті 2 визнано такими, що відповідають Конституції України (є конституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 17.03.2005 р. N 1-рп/2005)



Допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, оплачується застрахованим інвалідам, які працюють на підприємствах та в організаціях товариств УТОГ і УТОС, Фондом соціального страхування України з тимчасової втрати працездатності починаючи з першого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або встановлення медико-соціальною експертною комісією (МСЕК) інвалідності незалежно від звільнення застрахованої особи в період втрати працездатності у порядку та розмірах, встановлених законодавством.

(статтю 2 доповнено частиною третьою
 згідно із Законом України від 07.03.2002 р. N 3084-III)

(дію статті 2 зупинено на 2004 рік щодо зобов'язань бюджетних установ згідно із Законом України від 27.11.2003 р. N 1344-IV,
на 2005 рік - згідно із Законами України від 23.12.2004 р. N 2285-IV, від 25.03.2005 р. N 2505-IV)



Стаття 3. Виходячи з можливостей Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття установити, що виплати, передбачені частинами другою та четвертою статті 23, частиною першою статті 33 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", встановлюються в розмірі не нижче ніж 23 відсотки прожиткового мінімуму для працездатної особи.

(стаття 3 із змінами, внесеними згідно із
 Законами України від 17.01.2002 р. N 2980-III,
 від 06.02.2003 р. N 492-IV,
 від 09.04.2004 р. N 1678-IV,
від 25.03.2005 р. N 2505-IV)

Стаття 4. Виключена

(стаття 4 із змінами, внесеними згідно із
 Законами України від 17.01.2002 р. N 2980-III,
 від 06.02.2003 р. N 492-IV,
 від 09.04.2004 р. N 1678-IV)
(дію статті 4 зупинено на 2007 рік згідно із
 Законом України від 19.12.2006 р. N 489-V)
(статтю 4 виключено згідно із Законом
 України від 28.12.2007 р. N 107-VI)