Відповідності цьому стандарту можна досягнути за умови виконання усіх вимог розділу 5.

Відповідності цьому стандарту можна досягнути тільки стосовно певної групи користувачів — «передбачуваної групи користувачів». Якщо інше не зазначено, передбачувана група користувачів не звужує певних груп користувачів.

Сучасна практика проектування промислових виробів враховує основні антропометричні розміри від 5-го перцентиля жінок до 95-го перцентиля чоловіків групи працівників. Основні антропометричні дані подано в додатку А.

Потрібно враховувати також місцеві правила техніки безпеки,

7 КОНТРОЛЮВАННЯ

7.1 Опорні поверхні

Висновок щодо відповідності до 5.4.2 надається, якщо в автоматизованому робочому місці висота простору для ніг більше, ніж висота простору для стегон у положенні сидячи + підколінна висота сидячи + припуск на взуття (див. додаток А). Під час проектування промислових виробів простір обчислюють, використовуючи статистичні значення для передбачуваної групи користувачів. Для меблів із фіксованою висотою використовують висоту простору для стегон і підколінну висоту, а також сидіння для 95-го перцентиля чоловіків передбачуваної групи.

7.2 Аспекти безпечності та стійкості автоматизованих робочих місць

Висновок щодо відповідності до 5.4,5 надають, якщо всі положення регульованих опорних поверхонь користувача залишаються незмінні.

Треба визначити, чи захищені шухляди від того, щоб не впасти, якщо будуть витягнуті повністю під час використовування за призначеністю (прикладання зусиль у напрямку руху шухляди).

7.3 Висота сидіння

Висновок щодо відповідності до 5.5.2.2 надають, якщо діапазон зміни висоти сидіння достатній, щоб дозволити людям від 5-го перцентиля жінок до 95-го перцентиля чоловіків передбачуваної групи користувачів приймати вихідну проектну позу.

7.4 Самооріентувальні колеса

Висновок щодо відповідності до 5.5.3.4 надають, якщо самоорієнтувальні колеса використовуються для призначеного тилу поверхні підлоги (твердого чи м'якого). Випробовування опору раптовому руху — типова частина локального випробовування безпечності робочих стільців.

7.5 Розташування автоматизованих робочих місць у межах робочого простору Висновок щодо відповідності до 5.7.2 вимагає звіту, що встановлює, як з урахуванням розташування автоматизованого робочого місця в межах навколишнього середовища було заплановано кабельну проводку

ДОДАТОК А
(довідковий)

АНТРОПОМЕТРИЧМ ДАНІ, НЕОБХЩНІ ДЛЯ ПРОЕКТУВАННЯ I ВИБИРАННЯ АВТОМАТИЗОВАНОГО РОБОЧОГО МІСЦЯ

А.1 Вибирання джерела антропометричних даних

Під час вибирання джерел антропометричних даних важливо знати, як їх було отримано і які чинники визначають доречність їхнього використовування

У контексті міжнародних стандартів важливо, щоб обране джерело антропометричних даних адекватно відображало розміри і форму тіла членів передбачуваної групи користувачів.

Якщо антропометричні дані було відібрано від невеликої кількості (наприклад, вибірка менше ніж 1000) чи дуже специфічної групи людей, це не буде прийнятним у використовуванні (чи у проектуванні) для загальної групи населення. Однак деякі джерела даних не мають цих проблем і прийнятні, тому що відібрані від достатньо великих вибірок чи обережним використовуванням статистичних методів екстраполюванням від меншого, але репрезентативнішого джерела даних. Дані, використовувані в проекті меблів, повинні бути репрезентативні для групи, близько зв'язаної з передбачуваною групою користувачів і, краще, відібрані від великої вибірки. Відносно до проектування меблів це повинно бути доросле населення, У визначенні «доросле» потрібно пам'ятати, що молоді люди ростуть приблизно до 21 року, тому необхідно застосовувати віковий діапазон від 16 р, до 65 p., щоб врахувати робоче населення.

Антропометричні дані зазвичай відокремлюють у групи за статтю і віком. Це може бути надзвичайно корисно, якщо конструкцію призначено для використовування одною статтю чи групою певного вікового діапазону. Однак, якщо це не важливо, дані з різних угруповань можна об'єднувати.

Більшість антропометричних даних було відібрано з оголених чи майже оголених суб'єктів, відтак деякий припуск повинен бути зроблений на одяг. Однак деякі джерела даних уже містять певний припуск на одяг; тому надзвичайно важливо дуже ретельно читати інформацію, яка супроводжує дані, перед їхнім використовуванням. У таблиці 1 надано деякі корисні значення припусків.

Інший припуск, що його часто наводять в антропометричних даних, — «чинник зменшення». Ця поправка, зроблена до даних, зібраних від людей, що приймають класичну позу «опудало» чи випрямлене положення. Правило «зменшення» — спроба змоделювати природнішу позу. Дані, у яких чітко встановлено, що вони враховують «чинник зменшення», кращі для застосування під час проектування меблів.

Таблиця А.1

Одяг і відповідні припуски


Вимірювання

Припуск

1

Підлога - нижня поверхня стегна

30 мм на взуття

2

Ширина стегон

10 мм на легкій одяг

25 мм на середній одяг

3

Висота очей у положенні сидячи

Зменшення до 65 мм

(40 мм на чинник зменшення і 25 мм на стискання сидіння)

4

Висота плечей

Зменшення до 65 мм

{40 мм на чинник зменшення і 25 мм на

стискання сидіння)

5

Сидіння — висота спинки

^ 25 мм на стискання сидіння

Припуски на одяг та інші пов'язані вимірювання мінімальні для одягу у приміщеннях із помірними температурними діапазонами.

Як показано на рисунку А.1, є тільки невелика кількість зовнішніх розмірів тіла першорядної важливості, що їх треба розглядати під час проектування автоматизованого робочого місця, Визначення отримані з ISO 7250. Кожному вимірюванню відповідає літера на рисунку А.1.

Познаки:
a) висота нижнього кута лопатки; b) висота очей у положенні сидячи; c) висота плечей у положенні сидячи; d) висота ліктя у положенні сидячи; e) висота простору для стегон у положенні сидячи; f) висота сідниці над сидінням; g) підколінна висота у положенні сидячи; h) довжина від сідниці до коліна і) сіднично-підколінна довжина; к) товщина сідниця — живіт у положенні сидячи; l) ширина між ліктями; m) ширина стегон; n) висота очей у положенні стоячи; о) висота ліктя у положенні стоячи.
Рисунок А.1 — Основні антропометричні параметри для визначання конструкції робочих місць сидячи та стоячи на основі відеотермінала

А.2 Використовування обраних антропометричних параметрів: положення сидячи

Співвідношення між антропометричними параметрами і деякими зазначеними параметрами проектування показано на рисунку А.2. Для визначання реальних характеристик робочого місця треба використовувати антропометричні дані, що відповідають передбачуваній групі користувачів.

Рисунок А.2 — Визначання розмірів автоматизованого робочого місця з використовуванням антропометричних даних передбачуваної групи користувачів (положення сидячи)

А.2.1 Висота сидіння

Цей вимір визначають як максимальну висоту нижньої поверхні стегна під коліном і він формально характеризується як «підколінна висота» у положенні сидячи (д) (довжина нижньої частини ноги).

Це вимірювання важливо у забезпеченні комфорту нижніх кінцівок, щоб уникнути тиску на нижню поверхню стегна, якщо сидіння занадто високе чи необхідний нахил спини занадто малий. Воно також важливо для визначання положення рук, задає висоту очей у положенні сидячи та є критичним чинником у визначанні лінії погляду.

Регулювання висоти сидіння повинне забезпечувати діапазон від нижчого до вищого перцентиля передбачуваних користувачів. Розміри, що містяться в антропометричних даних, звичайні для вертикального положення нижньої частини ноги. Крім того, повинен бути зроблений припуск на взуття і зміни у позі сидячи. Також не може бути прийнятним, щоб люди постійно тримали ноги у вертикальному положенні; це означає, що нижні частини ніг повинні досягати підлоги, знаходячись перед колінами, приймаючи кут у колінному суглобі більше ніж 90°.

A.2.2 Глибина сидіння

Цей вимір визначають як максимальну глибину від передньої частини сидіння до спинки та формально характеризують як «сіднично-підколінну довжину» (/) (глибина садіння),

Це вимірювання важливе, щоб гарантувати, що ноги можуть бути розташовані без стиску в задній частині коліна, і дозволяти такому розташуванню сідниць, щоб спинка повністю використовувалась.

Задня частина коліна має відносно чутливу шкіру і трохи виступні сухожилля, відтак глибина сидіння повинна бути трохи коротше, ніж розмір від сідниці до задньої частини коліна. Крім того, треба додавати припуск на одяг.

Якщо регулювання не передбачено, глибину сидіння у промислових виробах зазвичай визначають за зростом найменшої людини в проектному діапазоні. Занадто глибоке сидіння заважає використовувати спинку для підтримування нижньої частини спини. Це провокує кіфоз і призводить до відчуття дискомфорту.

А.2.3 Ширина сидіння

Цей вимір визначають як поперечну ширину стегон та формально характеризують як «ширину стегон» у положенні сидячи (т).

Крім очевидної потреби гарантувати, що прийнятний діапазон передбачуваних користувачів (до 95-го перцентиля) може легко сісти на робочий стілець чи встати з нього, це вимірювання — одне з критичніших у забезпеченні того, що користувач за бажанням буде мати гнучкість у пристосовуванні своєї пози для зменшення навантаги.

Ширина стегон — не найширша частина тіла у сидінні, але зазвичай доцільне вимірювання. Ширина сидіння повинна перевищувати ширину стегон у положенні сидячи найбільшої людини в проектному діапазоні. Через розведення ніг під час сидіння антропометричний розмір ширини стегон менше, ніж той, що має бути дозволений у разі обчислення ширини сидіння. До кожної сторони тіла потрібно додати припуск на одяг і додаткову ширину для руху, якщо у сидіння є підлокітники.

А.2.4 Висота очей а положенні сидячи

Цей вимір визначають як висоту очей (точніше: зовнішнього кута ока) від поверхні сидіння та формально характеризують як «висота очей» в положенні сидячи (Ь).

Висота очей важлива, щоб гарантувати, що візуальні елементи завдання можуть бути розміщені без непотрібної навантаги на плечі, шию і верхню частину спинного хребта. Це також може бути важливо для підтримання візуального контакту між працівниками чи, навпаки, — візуальної відокремленості (особливо у меблевих системах і подібних структурах).

Залежно від особливостей проектування треба використовувати висоту очей чи висоту очей у положенні зменшення.

А.2.5 Висота підлокітника

Цей вимір найкраще визначається (хоча не абсолютно правильно) висотою ліктя над сидінням та формально характеризується як «висота ліктя» у положенні сидячи (сі).

Висота підлокітника залежить від положення ліктя оператора, товщини робочої поверхні, пов'язаної з висотою стегон, та відстані між підлокітниками. Висота підлокітника залежить від ширини сидіння і відстані між підлокітниками, тому що невисокий користувач повинен буде підняти верхню частину руки у бік, щоб досягти підлокітника, чи нахилитися до однієї зі сторін. Ці складні співвідношення потребують більшої деталізації для прийняття рішення, ніж можна забезпечити простими лінійними антропометричними даними.

А.2.6 Довжина підлокітника

Для визначання цього антропометричного параметра застосовують вимірювання глибини тулуба чи області живота і формально характеризують його як «товщина сідниці — живіт» у положенні сидячи (к).

Це вимірювання важливе, щоб підтримати здатність користувача наблизитись якнайближче до робочої поверхні за ефективного використовування спинки сидіння.

Довжина підлокітника визначає, як близько до робочої поверхні може бути спинка сидіння для невисокого користувача. Максимальну довжину підлокітників, якщо вони вищі ніж сидіння, ніж стегна невисокого користувача {і тому не входять в простір для колін), визначають за товщиною тіла невисокого оператора, Якщо підлокітник занадто довгий, невисокий користувач не здатен сидіти близько до робочої поверхні та мати опору на слинку сидіння,

А.2.7 Внутрішня відстань між підлокітниками

Цей вимір характеризують як «ширину між ліктями» (/).

Цей вимір важливий для того, щоб підлокітники дійсно забезпечували зручне опорне положення для рук, не будучи занадто тісними для тіла. Він також важливий в забезпеченні простору між підлокітниками для стегон під час сідання на робочий стілець чи вставання з нього. Маючи на увазі ці два чинники, завжди потрібно робити вибір у бік максимального розміру. Як зазначено в А.2.5, цей вимір потрібно завжди розглядати спільно з висотою підлокітників через значну взаємозалежність цих параметрів.

А.2.8 Висота плечей

Цей вимір важливий для підтримання комфорту верхньої частини тіла, і його можна використовувати спільно з довжиною руки, щоб визначити розташування елементів автоматизованого робочого місця. Цей вимір визначають як висоту плеча від підлоги (опорної площини) у положенні сидячи, чи як висоту плеча від поверхні сидіння та характеризують як «висоту плечей» в положенні сидячи (с).

Цей вимір встановлює приблизну висоту плечей над робочою поверхнею. Якщо відома довжина рук, висоту плечей можна використовувати, щоб визначити мінімальну прийнятну висоту ручок шухляди, глибину шухляди чи приблизне положення механізмів регулювання сидіння. Деякою мірою цей вимір можна також використовувати, щоб визначити розмір робочої поверхні чи розміщення полиць, якщо потрібно всю область автоматизованого робочого місця досягнути рукою.

А.2.9 Розмір від сидіння до нижньої сторони робочої поверхні

Цей вимір встановлює ступінь руху, необхідний, щоб дозволити змінювати положення, прийнятні для нижньої частини ніг Він також може мати важливий вплив на висоту, на якій перебувають руки в очікуванні дії.