Закон України "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку "


ЗАКОН УКРАЇНИ


Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку

Із змінами і доповненнями, внесеними

Законами України

від 19 листопада 1996 року N 526/96-ВР,

 від 3 грудня 1997 року N 684/97-ВР,

від 30 червня 1999 року N 783-XIV,

 від 11 січня 2000 року N 1370-XIV,

 від 20 квітня 2000 року N 1673-III,

 від 15 травня 2003 року N 747-IV,

від 22 травня 2003 року N 887-IV,

 від 10 липня 2003 року N 1096-IV,

від 3 лютого 2004 року N 1417-IV,

від 24 червня 2004 року N 1868-IV,

від 1 липня 2004 року N 1971-IV,

 від 2 червня 2005 року N 2637-IV



(З 1 січня 2008 року до цього Закону будуть внесені зміни згідно із Законом України від 5 жовтня 2006 року N 232-V)

Цей Закон є основоположним у ядерному законодавстві України. Він встановлює пріоритет безпеки людини та навколишнього природного середовища, права і обов'язки громадян у сфері використання ядерної енергії, регулює діяльність, пов'язану з використанням ядерних установок та джерел іонізуючого випромінювання, встановлює також правові основи міжнародних зобов'язань України щодо використання ядерної енергії.

РОЗДІЛ I

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ


Стаття 1. Основні терміни та визначення

У цьому Законі наведені нижче терміни та визначення вживаються у такому значенні:

використання ядерної енергії - це сукупність видів діяльності, пов'язаних з використанням ядерних технологій, ядерних матеріалів, джерел іонізуючого випромінювання у науці, виробництві, медицині та інших галузях, а також видобуванням уранових руд та поводженням з радіоактивними відходами;

вихідний матеріал - уран, який містить ізотопи у тому співвідношенні, в якому вони є у природному урані; уран, збіднений на ізотопи 235; торій; будь-яка із зазначених речовин у формі металу, сплаву, хімічної сполуки або концентрату; будь-який інший матеріал, що містить одну або декілька із зазначених речовин у концентрації, встановленій нормами, правилами та стандартами з безпеки;

джерело іонізуючого випромінювання - фізичний об'єкт, крім ядерних установок, що містить радіоактивну речовину, або технічний пристрій, який створює або за певних умов може створювати іонізуюче випромінювання;

забезпечення якості - комплекс заходів, що плануються та систематично реалізуються з метою досягнення впевненості в тому, що здійснювані види діяльності відповідають нормам, правилам та стандартам з безпеки; 

закриття - завершення всіх операцій у визначений час після розміщення радіоактивних відходів у сховищі для захоронення, яке включає остаточні інженерно-технічні або інші роботи, необхідні для приведення сховища до стану, безпечного протягом тривалого часу; 

(частину першу статті 1 доповнено абзацом шостим

 згідно із Законом України від 20.04.2000 р.  N 1673-III,

 у зв'язку з цим абзаци шостий - двадцятий

 вважати відповідно абзацами сьомим - двадцять першим)

захоронення радіоактивних відходів - розміщення радіоактивних відходів в об'єкті, призначеному для поводження з радіоактивними відходами, без наміру їх подальшого використання;

об'єкт, призначений для поводження з радіоактивними відходами, - споруда, приміщення або обладнання, призначені для оперування, обробки, в тому числі попередньої, кондиціонування, перевезення, зберігання чи захоронення радіоактивних відходів, а також ядерна установка в процесі зняття з експлуатації після визнання її установкою для поводження з радіоактивними відходами;

(абзац восьмий частини першої статті 1 в

 редакції Закону України від 20.04.2000 р. N 1673-III)

перевезення - діяльність, пов'язана з підготовкою, завантаженням, відправленням, транспортуванням, включаючи транзитне зберігання, розвантаження і приймання в кінцевому пункті призначення вантажів радіоактивних матеріалів і упаковок;

(абзац дев'ятий частини першої статті 1 у

 редакції Закону України від 22.05.2003 р. N 887-IV)

поводження з радіоактивними відходами - всі види діяльності (включаючи діяльність, пов'язану із зняттям з експлуатації), що стосуються оперування, обробки, в тому числі попередньої, кондиціонування, перевезення, зберігання чи захоронення радіоактивних відходів;

(абзац десятий частини першої статті 1 в

 редакції Закону України від 20.04.2000 р. N 1673-III)

радіаційна безпека - дотримання допустимих меж радіаційного впливу на персонал, населення та навколишнє природне середовище, встановлених нормами, правилами та стандартами з безпеки;

радіаційна аварія (аварія) - подія, внаслідок якої втрачено контроль над ядерною установкою, джерелом іонізуючого випромінювання, і яка призводить або може призвести до радіаційного впливу на людей та навколишнє природне середовище, що перевищує допустимі межі, встановлені нормами, правилами і стандартами з безпеки;

радіаційний захист - сукупність радіаційно-гігієнічних, проектно-конструкторських, технічних та організаційних заходів, спрямованих на забезпечення радіаційної безпеки;

радіоактивні відходи - матеріальні об'єкти та субстанції, активність радіонуклідів або радіоактивне забруднення яких перевищує межі, встановлені діючими нормами, за умови, що використання цих об'єктів та субстанцій не передбачається (крім розділу XIII, де цей термін вживається у значенні відповідно до частини другої цієї статті);

(абзац чотирнадцятий статті 1 із змінами, внесеними

 згідно із Законом України від 03.12.97 р. N 684/97-ВР)

радіоактивні матеріали - джерела іонізуючого випромінювання, ядерні матеріали та радіоактивні відходи;

(частину першу статті 1 доповнено новим абзацом

п'ятнадцятим згідно із Законом України від 03.02.2004 р. N 1417-IV,

 у зв'язку з цим абзаци п'ятнадцятий - двадцять перший

 вважати відповідно абзацами шістнадцятим - двадцять другим)

спеціальний розщеплювальний матеріал - плутоній-239; уран-233; уран, збагачений ізотопами 235 і 233; будь-який матеріал, що містить одну або кілька із зазначених речовин;

спеціалізоване підприємство по поводженню з радіоактивними відходами - підприємство (об'єднання), яке здійснює на основі ліцензії збирання радіоактивних відходів, їх переробку, перевезення, зберігання та (або) захоронення;

ядерна безпека - дотримання норм, правил, стандартів та умов використання ядерних матеріалів, що забезпечують радіаційну безпеку;

ядерні установки - об'єкти по виробництву ядерного палива, ядерні реактори, які включають критичні та підкритичні збірки; дослідницькі реактори; атомні електростанції; підприємства і установки по збагаченню та переробці палива, а також сховища відпрацьованого палива (крім розділу XIII, де цей термін вживається у значенні відповідно до частини другої цієї статті);

(абзац дев'ятнадцятий статті 1 із змінами, внесеними

 згідно із Законом України від 03.12.97 р. N 684/97-ВР)

ядерний інцидент - будь-яка подія або ряд подій одного й того ж походження, що завдають ядерної шкоди (крім розділу XIII, де цей термін вживається у значенні відповідно до частини другої цієї статті);

(абзац двадцятий статті 1 із змінами, внесеними

 згідно із Законом України від 03.12.97 р. N 684/97-ВР)

ядерний матеріал - будь-який вихідний або спеціальний розщеплювальний матеріал (крім розділу XIII, де цей термін вживається у значенні відповідно до частини другої цієї статті);

(абзац двадцять перший статті 1 із змінами, внесеними

 згідно із Законом України від 03.12.97 р. N 684/97-ВР)

ядерна шкода - втрата життя, будь-які ушкодження, завдані здоров'ю людини, або будь-яка втрата майна, або шкода, заподіяна майну, або будь-яка інша втрата чи шкода, що є результатом небезпечних властивостей ядерного матеріалу на ядерній установці або ядерного матеріалу, який надходить з ядерної установки чи надсилається до неї, крім шкоди, заподіяної самій установці або транспортному засобу, яким здійснювалося перевезення (крім розділу XIII, де цей термін вживається у значенні відповідно до частини другої цієї статті).

(абзац двадцятий другий статті 1 із змінами, внесеними

 згідно із Законом України від 03.12.97 р. N 684/97-ВР)

Для цілей розділу XIII цього Закону терміни та визначення вживаються у значенні відповідно до абзаців восьмого, десятого та шістнадцятого частини першої цієї статті та статті 1 Віденської конвенції про цивільну відповідальність за ядерну шкоду від 21 травня 1963 року, за винятком термінів "ядерний матеріал" та "ядерна установка", що вживаються у такому значенні:

ядерний матеріал - ядерне паливо, за винятком природного урану і збідненого урану, яке може виділяти енергію шляхом самопідтримуваного ланцюгового процесу ядерного поділу поза ядерним реактором самостійно або у комбінації з яким-небудь іншим матеріалом, та радіоактивні продукти і відходи, за винятком невеликої кількості радіоактивних продуктів, радіоактивних відходів та ядерного палива, що встановлюються нормами, правилами і стандартами з ядерної та радіаційної безпеки, за умови, що ця кількість не перевищує максимальні межі, встановлені Радою керуючих Міжнародного агентства з атомної енергії;

ядерна установка - будь-який ядерний реактор, за винятком реактора, яким обладнаний засіб морського або повітряного транспорту з метою використання його як джерела енергії для приведення в рух цього засобу транспорту або з будь-якою іншою метою, будь-який завод, що використовує ядерне паливо для виробництва ядерного матеріалу, або будь-який завод, на якому обробляється ядерний матеріал, включаючи будь-який завод, на якому переробляється опромінене ядерне паливо, та будь-яке місце, де зберігається (складований) ядерний матеріал, за винятком місця складування, пов'язаного з перевезенням такого матеріалу, за умови, що декілька ядерних установок одного оператора, розташовані в одному місці, розглядаються як єдина ядерна установка.

(статтю доповнено частиною другою згідно

 із Законом України від 03.12.97 р. N 684/97-ВР)

Стаття 2. Ядерне законодавство

Відносини у сфері використання ядерної енергії регулюються цим Законом та іншими актами законодавства України.

Стаття 3. Завдання ядерного законодавства

Основними завданнями ядерного законодавства є:

правове регулювання суспільних відносин під час здійснення всіх видів діяльності у сфері використання ядерної енергії;

створення правових засад системи управління у сфері використання ядерної енергії і системи регулювання безпеки під час використання ядерної енергії;

встановлення прав, обов'язків і відповідальності органів державної влади, підприємств, установ і організацій, посадових осіб і персоналу, а також громадян стосовно їх діяльності, пов'язаної з використанням ядерної енергії;

визначення основних принципів радіаційного захисту людей та навколишнього природного середовища;

забезпечення участі громадян та їх об'єднань у формуванні державної політики у сфері використання ядерної енергії;

сприяння подальшому зміцненню міжнародного режиму безпечного використання ядерної енергії.

Стаття 4. Основні принципи радіаційного захисту

Радіаційний захист під час використання ядерної енергії базується на таких основних принципах:

не може бути дозволена жодна діяльність, пов'язана з іонізуючим випромінюванням, якщо кінцева вигода від такої діяльності не перевищує заподіяної нею шкоди;

величина індивідуальних доз, кількість осіб, які опромінюються, та ймовірність опромінення від будь-якого з видів іонізуючого випромінювання повинні бути найнижчими з тих, що їх можна практично досягти, враховуючи економічні і соціальні фактори;

опромінення окремих осіб від усіх джерел та видів діяльності у підсумку не повинно перевищувати встановлених дозових меж.

Стаття 5. Основні принципи державної політики у сфері використання ядерної енергії та радіаційного захисту

Основними принципами державної політики у сфері використання ядерної енергії та радіаційного захисту є:

пріоритет захисту людини та навколишнього природного середовища від впливу іонізуючого випромінювання;

забезпечення при використанні ядерної енергії мінімального рівня утворення радіоактивних відходів;

(статтю 5 доповнено абзацом третім згідно із

 Законом України від 20.04.2000 р.  N 1673-III)

заборона будь-якої діяльності у сфері використання ядерної енергії, результатом якої є обгрунтовано передбачений більший негативний вплив на майбутні покоління, ніж той, що допускається для нинішнього покоління; 

(статтю 5 доповнено абзацом четвертим згідно

 із Законом України від 20.04.2000 р.  N 1673-III,

 у зв'язку з цим абзаци третій - двадцятий вважати

 відповідно абзацами п'ятим - двадцять другим)

забезпечення безпеки під час використання ядерної енергії;

відкритість і доступність інформації, пов'язаної з використанням ядерної енергії;

забезпечення відшкодування шкоди, зумовленої радіаційним впливом, а також соціально-економічної компенсації додаткових факторів ризику для персоналу ядерних установок, джерел іонізуючого випромінювання та для громадян, які проживають чи працюють у районах розташування ядерних установок та об'єктів, призначених для поводження з радіоактивними відходами;

забезпечення заходів щодо соціально-економічної заінтересованості місцевих органів державної влади та самоврядування, на території яких розташовані ядерні установки та об'єкти, призначені для поводження з радіоактивними відходами;

встановлення відповідальності за порушення правового режиму безпеки у сфері використання ядерної енергії;

розмежування функцій державного управління у сфері використання ядерної енергії і державного регулювання ядерної та радіаційної безпеки;

розмежування функцій державного управління у сфері використання ядерної енергії і безпосередньої господарчої діяльності щодо використання ядерної енергії;

розподіл обов'язків, прав та відповідальності між усіма суб'єктами правовідносин у сфері використання ядерної енергії;

нормування, ліцензування та нагляд у сфері використання ядерної енергії;

створення правового та фінансового механізму відповідальності експлуатуючої організації перед громадянами та суб'єктами господарювання за заподіяну ядерну шкоду;