- засобами пожежогасіння;

- засобами зв'язку з пожежною охороною;

- інформаційною картою.

4.3. Проходи, виходи, коридори, тамбури, сходові клітки, запасні виходи і засоби пожежогасіння не повинні захаращуватися.

4.4. Для знеструмлення всієї електромережі складу повинен бути передбачений рубильник, уміщений у ящик, що запирається, зовні будинку.

4.5. Матеріали, вироби й устаткування при зберіганні на складській площадці повинні укладатись у такий спосіб:

- цегла у пакетах і на піддонах - не більше ніж у два яруси; у контейнерах - в один ярус; без контейнера - заввишки не більше 1,7 м;

- круглий ліс - у штабель заввишки не більше 1,5 м з прокладками між рядами й установленням упорів проти розкочування завширшки не менше 1,5 м;

- пиломатеріали - у штабель заввишки при рядовому вкладанні не більше половини ширини штабеля, а при укладанні в клітки - не більше ширини штабеля;

- мілкосортний метал - у стелаж заввишки не більше 1,5 м;

- санітарно-технічні і вентиляційні блоки - у штабель заввишки не більше 2,5 м на підкладках і прокладках;

- нагрівальні прилади (радіатори та ін.) у вигляді окремих секцій чи в зібраному вигляді - у штабель заввишки не більше 1 м;

- великогабаритне і великовагове устаткування і його частини - в один ряд на підкладках;

- чорні прокатні метали (листова сталь, швелери, двотаврові балки, сортова сталь) - у штабель заввишки до 1,5 м з прокладками і підкладками;

- труби діаметром до 300 мм - у штабель заввишки до 3 м на підкладках і прокладках з кінцевими упорами;

- труби діаметром більше 300 мм - у штабель заввишки до 3 м у сідло без прокладок.

Нижній ряд труб повинен бути покладений на підкладки, укріплений інвентарними металевими башмаками чи кінцевими упорами, надійно закріпленими на підкладках.

4.6. При виконанні робіт на штабелі заввишки більше 1,5 м необхідно застосовувати переносні інвентарні сходи.

Застосування прокладок круглого перетину при складуванні будівельних матеріалів у штабелі не дозволяється.

4.7. Матеріали, вироби, устаткування слід розміщувати на вирівняних і утрамбованих площадках, а в зимовий період - на площадках, очищених від снігу і льоду. При цьому повинні бути вжиті заходи проти мимовільного зсуву (осідання, опадання, розкочування тощо) предметів, що зберігаються.

Складські площадки повинні бути захищені від поверхневих вод.

4.8. При вивантаженні матеріалів і устаткування з вагонів, а також при укладанні їх перед завантаженням у вагони поблизу залізничних колій, між вантажем і найближчою до нього рейкою повинен бути залишений прохід шириною не менше 2 м. Вивантажувати на рейкові колії і між ними, а також захаращувати колії будь-якими предметами не дозволяється. Вивантажені матеріали слід негайно складати в місця їх зберігання.

4.9. Балони зі стисненими газами необхідно зберігати в спеціальних закритих провітрюваних приміщеннях, ізольованих від джерел відкритого вогню і місць зварювання.

Несумісні речовини повинні зберігатися окремо.

4.10. Вантажно-розвантажувальні роботи повинні виконуватись відповідно до вимог ГОСТ 12.3.009-76 "ССБТ. Работы погрузочно-разгрузочные. Общие требования безопасности".

4.11. Механізований спосіб вантажно-розвантажувальних робіт є обов'язковим для вантажів масою понад 50 кг, а також при підійманні вантажів на висоту більше 3 м.

4.12. При підійманні і переміщенні важких речей жінками або неповнолітніми необхідно керуватись вимогами, які визначені Граничними нормами підіймання і переміщення важких речей жінками, затвердженими наказом МОЗ України від 10.12.93 № 241, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 22.12.93 за № 194, та Граничними нормами підіймання і переміщення важких речей неповнолітніми, затвердженими наказом МОЗ України від 22.03.96 № 59, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 16.04.96 за № 183/1208.

4.13. Вантажно-розвантажувальні операції з вантажами, що котяться, слід виконувати механізованим способом, у винятках за допомогою похилих площадок чи настилів з триманням вантажів канатами з протилежного боку. Працівники при цьому повинні знаходитися з боку вантажу, що піднімається чи спускається.

4.14. Важкі штучні матеріали, а також ящики з вантажами слід переміщати за допомогою спеціальних ломів чи інших пристосувань.

4.15. Під час перенесення вантажів необхідно:

- вибирати рівний, вільний шлях;

- користуватись простими пристосуваннями (ношами, візками);

- іти в ногу з напарником, що йде попереду носилок.

4.16. У разі виникнення небезпечної ситуації необхідно повідомити бригадира чи майстра і без його дозволу до роботи не приступати.

4.17. Довгомірні матеріали і вироби слід переносити вдвох чи бригадою за допомогою спеціальних захоплювачів і кліщів. Не дозволяється переносити ці вантажі на плечах, черешках лопат, ломах, обрізках дощок.

4.18. Переміщати балони слід на спеціальних ношах чи візках, а сулії з кислотою чи іншими небезпечними рідинами - у плетених кошиках; піднімати ці вантажі на висоту необхідно в спеціальних контейнерах.

Не дозволяється їх підйом уручну.

5. Механічні майстерні

5.1. Процеси механічної обробки металів різанням на металорізальних верстатах повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.3.025-80 "ССБТ. Обработка металлов резанием. Требования безопасности" та ДСТУ 2752-94 "Устаткування метало- та деревообробне. Верстати металорізальні. Вимоги безпеки".

5.2. Підлоги в механічних майстернях повинні бути рівними, неслизькими, без порогів і перекатів.

5.3. Стаціонарні верстати повинні бути встановлені на фундаментах або основах, ретельно вивірені, надійно закріплені і пофарбовані.

5.4. Проходи, проїзди в майстерні повинні бути вільними. Не допускається встановлення верстатів на люки колодязів.

Відстань між верстатами повинна бути не менше 1 м, а ширина робочих проходів - не менше 0,75 м.

5.5. Робочі місця повинні обладнуватися з максимальною зручністю для працівників. Повинні передбачатися стелажі, тара, столи та пристрої для розміщення креслень (ескізів), інструменту, матеріалів, заготовок, напівфабрикатів, готових деталей і відходів виробництва.

На кожному робочому місці біля верстата на підлозі повинні бути дерев'яні трапи на всю довжину робочої зони, а завширшки не менше 0,6 м від виступаючих частин верстата.

5.6. При вкладанні виробів у штабелі висота їх визначається умовами стійкості штабеля і зручністю взяття деталей, але не повинна перевищувати 1,5 м.

5.7. Робоче місце повинно систематично прибиратися. Усі відходи виробництва повинні збиратись у спеціальні місткості.

5.8. Видаляти стружку з верстата необхідно відповідними пристосуваннями (гаками, щітками). Не дозволяється прибирати стружку руками.

Прибирання робочих місць від стружок і бруду повинно здійснюватись способами, які унеможливлюють пилоутворення.

5.9. Зупинка верстата є обов'язковою:

- у разі припинення подачі струму;

- при зміні робочого інструменту;

- при кріпленні, установленні або знятті з верстата предмета, що обробляється;

- при ремонті, чищенні і змащуванні верстата, прибиранні стружки.

5.10. При обробці на верстатах важких деталей чи заготовок (масою понад 20 кг) установлювати і знімати їх з верстатів необхідно за допомогою підйомних пристроїв і пристосувань.

5.11. Контроль розміру заготовок, що обробляються на верстатах, і зняття деталей для контролю повинні виконуватись лише при відключених механізмах обертання або переміщення заготовок, інструменту і пристосувань.

5.12. Верстати повинні бути обладнані зручними в експлуатації запобіжними пристроями з достатньо міцним склом або іншим прозорим матеріалом для захисту очей від стружки і частинок металу.

5.13. Працювати на верстатах повинні лише ті особи, за якими ці верстати закріплені. Біля кожного верстату повинен знаходитись перелік осіб, які мають право на ньому працювати. Працювати на них іншим особам не дозволяється.

5.14. Не дозволяється робота на несправних верстатах, без огородження рухомих частин або при несправному огородженні.

При роботах на верстатах особливу увагу слід приділяти засобам захисту від стружки і захисту очей.

5.15. Рукави спецодягу працівника на верстатах повинні мати манжети, які щільно облягають руки.

Працювати на верстатах у рукавицях не допускається.

5.16. Для захисту від статичної електрики повинні передбачатись заземлювачі, пристрої зволоження повітря, нейтралізатори статичної електрики.

5.17. Ділянки майстерень (цехів), де за технологічним процесом відбувається утворення пилу, парів, газу, повинні бути ізольовані від загального приміщення й обладнані вентиляцією. У місцях утворення пилу, газу і парів повинні бути влаштовані місцеві витяжні пристрої.

6. Деревообробні майстерні

6.1. Обробка деревини повинна здійснюватись відповідно до вимог ГОСТ 12.3.042-88 "ССБТ. Деревообрабатывающее производство. Общие требования безопасности".

6.2. Вміст деревного пилу в повітрі виробничого приміщення повинен відповідати вимогам ГОСТ 12.1.005-88 і не перевищувати 6,0 мг/м3.

6.3. У деревообробних майстернях не дозволяється:

- зберігати лісоматеріали в кількості, що перевищує добову потребу;

- зберігати масла, лаки, клеї та інші горючі рідини і матеріали.

6.4. Верстаки, столи і стелажі повинні бути міцними, стійкими, надійно закріпленими на підлозі, висотою, зручною для роботи, з гладкою поверхнею, без вибоїв, задирок, тріщин та інших ушкоджень. Верстаки повинні бути покриті листовою сталлю і мати ящики для інструменту.

6.5. Станина верстата циркулярної пилки повинна бути міцною і стійкою, закріпленою на твердій основі (фундаменті або міцній підлозі), та не мати гострих ребер і виступів.

6.6. При перенесенні або перевезенні столярних інструментів необхідно одягати на леза різців і зубці наконечники чи футляри, виготовлені відповідно до форми інструменту.

6.7. Усі верстати і механізми повинні бути захищені запобіжними й огороджувальними пристроями згідно з вимогами інструкцій підприємств-виробників.

6.8. Робочі місця повинні бути забезпечені засобами для безпечного прибирання робочих місць і очищення устаткування.

6.9. Видаляти відходи від деревообробних верстатів необхідно місцевими витяжними пристроями аспіраційних систем, зблокованих з роботою верстатів.

6.10. Устаткування приміщень деревообробних майстерень необхідно очищувати безпечними способами від деревного пилу, стружок не рідше одного разу на зміну, а будівельні конструкції і світильники - не рідше одного разу на два тижні.

VII. ДОДАТКОВІ ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ПІД ЧАС РОБОТИ З НАФТОЮ З ПІДВИЩЕНИМ ВМІСТОМ СІРКОВОДНЮ

7.1. Наказом по підприємству встановлюється перелік місць, де можливе виділення сірководню, які позначаються знаками безпеки згідно з ГОСТ 12.4.026-76.

7.2. Усі працівники, зайняті в технологічних процесах транспортування нафти з підвищеним умістом сірководню, повинні бути навчені методам надання першої допомоги при отруєнні сірководнем.

7.3. У місцях можливого скупчення сірководню стан газоповітряного середовища повинен контролюватися з такою періодичністю:

- на відкритому повітрі - не рідше одного разу на добу;

- у закритих приміщеннях - не рідше одного разу на зміну;

- у колодязях, приямках, траншеях та інших заглибленнях - щоразу перед початком роботи в них.

Результати замірів заносяться в журнал контролю повітряного середовища.

7.4. Роботи в ємностях, колодязях, траншеях проводяться після попереднього аналізу повітря робочої зони на вміст сірководню з дотриманням вимог глави 7 розділу IV цих Правил.

7.5. Запірна арматура, розміщена в колодязях, повинна мати дистанційне керування зовні.

7.6. Герметичність фланцевих з'єднань, сальникових ущільнень арматури і насосних агрегатів, рознімного устаткування, люків і цистерн слід перевіряти індикатором.

7.7. При виявленні витоків нафти з підвищеним умістом сірководню через фланцеві з'єднання, сальники насосів тощо слід негайно їх усунути.

7.8. Не дозволяється приймати їжу і пити воду на площадці наливу нафти в цистерни, у каре резервуарів, у насосній та в інших потенційно небезпечних місцях.

7.9. Вимоги до резервуарів

7.9.1. Для резервуарів з нафтою з підвищеним умістом сірководню повинен бути розроблений графік планових робіт з очищення їх від пірофорних відкладень, а також з ремонту корпусу і заміни арматури.

7.9.2. Резервуари з нафтою з підвищеним умістом сірководню повинні бути герметичними, обладнуватися газовою обв'язкою і захистом від сірководневої корозії.

7.9.3. Перед входом у каре резервуарного парку необхідно надягти фільтрувальний протигаз.

Вхід на територію парку менше двох осіб не дозволяється. Біля входу в резервуарний парк повинні бути встановлені попереджувальні знаки.

7.9.4. Обладнання резервуарів для нафти з підвищеним умістом сірководню повинно унеможливлювати вимірювання рівня і відбору проб через замірний люк.

7.9.5. Спуск підтоварної води з резервуарів повинен бути автоматизований. Підтоварна вода перед скиданням у промканалізацію повинна очищуватись від сірководню.

7.9.6. Для запобігання загорянню пірофорних відкладень резервуар після його звільнення від нафти необхідно заповнювати водою.

7.9.7. Резервуар слід пропарювати при закритому нижньому люку, а конденсат необхідно спускати в каналізацію через спускну трубу.

7.9.8. Подавання пари в резервуар повинно забезпечувати наявність у ньому надлишкового тиску. Наявність надлишкового тиску контролюється візуально (вихід пари через дихальні клапани і люки).

7.9.9. У процесі пропарювання в резервуар рекомендується вводити незначну (до 6 % кисню в пароповітряній суміші) кількість повітря, що забезпечує повільне окиснювання пірофорних відкладень.

7.9.10. За відсутності дозувальних пристроїв після закінчення пропарювання резервуар необхідно заповнити водою до верху. Рівень води слід знижувати поступово зі швидкістю 0,5 - 1,0 м/год. для забезпечення повільного окиснювання відкладень у міру їх висихання.

7.9.11. Після спорожнення резервуара від води слід узяти пробу повітря на вміст парів вуглеводню і сірководню.

7.9.12. Для запобігання самозапалюванню пірофорних відкладень необхідно періодично очищувати внутрішню поверхню резервуара від продуктів корозії.