ДСН 3.3.6.039-99. Державні санітарні норми виробничої загальної та локальної вібрації


МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

ГОЛОВНЕ САНІТАРНО-ЕПІДЕМІОЛОГІЧНЕ УПРАВЛІННЯ



ЗАТВЕРДЖЕНО

постановою Головного державного

санітарного лікаря України

від 1 грудня 1999 р. № 39 


Державні санітарні норми

виробничої загальної та локальної вібрації

ДСН 3.3.6.039-99


Терміни та визначення

Гігієнічна оцінка 

Вивчення небезпечності для здоров'я людини певного чинника навколишнього середовища з метою обґрунтування системи профілактичних та оздоровчих заходів. 

Гігієнічний норматив 

Кількісний показник, який характеризує оптимальний чи допустимий рівень фізичних, хімічних, біологічних факторів навколишньою і виробничого середовища. 

Вібрація 

Механічні коливання твердого тіла. 

Вібрація загальна 

Вібрація, яка передається людині через опорні поверхні тіла. 

Вібрація локальна 

Вібрація, яка передається через руки працюючих при контакті з ручним механізованим інструментом, органами керування машинами і обладнанням, деталями, які обробляються та ін. 

Обладнання, що вібрує 

Обладнання, під час роботи з яким виникає вібрація, рівень якої становить не менше 20 % від гігієнічного нормативу. 

Період вібрації 

Найменший інтервал часу, через який під час періодичної вібрації повторюється кожне значення величини, яка характеризує вібрацію. 

Частота вібрації 

Величина, обернена до періоду вібрації. 

Середнє квадратичне значення (коливної величини) 

Квадратний корінь із середнього арифметичного або середнього інтегрального значення квадрата коливної величини в певному інтервалі часу. 

Пікове значення (коливної величини) 

Найбільше абсолютне значення коливної величини в певному інтервалі часу. 

Вібропереміщення 

Миттєве значення кожної з координат, які описують положення тіла, чи матеріальної точки під час вібрації. 

Віброшвидкість (V) 

Кінематичний параметр, що дорівнює швидкості переміщення (перша похідна вібропереміщення) точки, яка коливається з певною частотою. 

Віброприскорення (a) 

Кінематичний параметр, що дорівнює прискоренню переміщення (друга похідна вібропереміщення) точки, яка коливається з певною частотою. 

Спектр частот (1-n) 

Діапазон середньогеометричних частот октавних або третинооктавних смуг (ni), в якому вимірюється даний кінематичний параметр (V, a). 

Ваговий коефіцієнт (Ki) 

Числова поправка до абсолютного або логарифмічного значення кінематичного параметра, що відображає вібраційну чутливість організму в i-тій смузі частот. 

Коректований рівень вібрації (Lкор.) 

Інтегральна оцінка виміряних по спектру значень кінематичного параметра (V, a), з урахуванням вагових коефіцієнтів Ki. 

Еквівалентний коректований рівень вібрації (Lкор.екв.) 

Інтегральний показник вібраційного "навантаження" на працюючого за робочу зміну, що відповідає рівню (L) постійної вібрації, яка має таку ж саму енергію при дії протягом зміни 8 год. 


1. Призначення та галузь застосування


1.1. Санітарні норми поширюються на загальну та локальну вібрацію, що впливає на людину у процесі її трудової діяльності, за винятком робіт на залізничному, водному та повітряному транспорті.

1.2. Санітарні норми встановлюють:

- класифікацію виробничих вібрацій;

- методи гігієнічної оцінки виробничих вібрацій;

- параметри, які нормуються та їх допустимі величини;

- вимоги до вимірювань на робочих місцях;

- основні заходи профілактики.

1.3. Санітарні норми є обов'язковими для всіх міністерств, відомств, підприємств, об'єднань, організацій, установ, незалежно від відомчої приналежності та форм власності; організацій, громадян, які проектують, виготовляють та експлуатують вібронебезпечне устаткування, механізми і інструменти; які розробляють та впроваджують заходи щодо зниження шкідливого впливу виробничих вібрацій; які виконують державний санітарний нагляд за умовами праці.

1.4. Вимоги цих норм повинні бути враховані у нормативно-технічних документах: стандартах, будівельних нормах, технічних умовах, інструкціях, методичних вказівках та ін., які регламентують конструктивні та експлуатаційні вимоги до вібронебезпечних машин, устаткування, обладнання та інструменту, технологічних процесів і регламентів, зарубіжних виробів.

1.5. Галузеві (відомчі) документи повинні бути приведені у відповідність до положень даних норм.

1.6. З введенням в дію цих санітарних правил втрачають силу: Санитарные нормы и правила при работе с машинами и оборудованием, создающими локальную вибрацию, передающуюся на руки работающих N 3041-84, Санитарные нормы вибрации рабочих мест N 3044-84, Методические указания по проведению измерений и гигиенической оценки производственных вибраций N 3911-85, Методические указания к разработке режимов труда работников виброопасных профессий N 4013-85, Методические рекомендации по измерению импульсной локальной вибрации N 2946-83, Методы и критерии гигиенической оценки импульсной локальной вибрации (1987).


2. Класифікація виробничої вібрації


2.1. За способом передачі на тіло людини розрізняють загальну та локальну вібрацію. Загальна вібрація передається на тіло людини, яка сидить або стоїть, переважно через опорні поверхні. Локальна вібрація передається через руки працюючих при контакті з ручним механізованим інструментом, органами керування машинами і обладнанням, деталями, які обробляються та ін. (далі - обладнання, яке вібрує). 

2.2. Загальну вібрацію за джерелом її виникнення поділяють на такі категорії:

Категорія 1 - транспортна вібрація, яка діє на людину на робочих місцях самохідних та причіпних машин, транспортних засобів під час руху по місцевості, агрофонах і дорогах (в тому числі при їх будівництві).

До джерел транспортної вібрації відносять, наприклад, трактори сільськогосподарські та промислові, самохідні сільськогосподарські машини (у тому числі комбайни); автомобілі вантажні (в тому числі тягачі, скрепери, грейдери, котки та ін.); снігоприбирачі, самохідний гірничошахтний рейковий транспорт.

Категорія 2 - транспортно-технологічна вібрація, яка діє на людину на робочих місцях машин з обмеженою рухливістю та таких, що рухаються тільки по спеціально підготовленим поверхням виробничих приміщень, промислових майданчиків та гірничих виробок.

До джерел транспортно-технологічної вібрації відносять, наприклад, екскаватори (в тому числі роторні), крани промислові та будівельні, машини для завантаження мартенівських печей (завалочні), гірничі комбайни, самохідні бурильні каретки, шляхові машини, бетоноукладчики, транспорт виробничих приміщень.

Категорія 3 - технологічна вібрація, яка діє на людину на робочих місцях стаціонарних машин чи передається на робочі місця, які не мають джерел вібрації.

До джерел технологічної вібрації відносяться, наприклад, верстати та метало-деревообробне, пресувально-ковальське обладнання, ливарні машини, електричні машини, стаціонарні електричні установки, насосні агрегати та вентилятори, обладнання для буріння свердловин, бурові верстати, машини для тваринництва, очищення та сортування зерна (у тому числі сушарні), обладнання промисловості будматеріалів (крім бетоноукладачів), установки хімічної та нафтохімічної промисловості та ін.

Загальну технологічну вібрацію за місцем дії поділяють на такі типи:

а) на постійних робочих місцях виробничих приміщень підприємств;

б) на робочих місцях складів, їдалень, побутових, чергових та інших виробничих приміщень, де немає джерел вібрації;

в) на робочих місцях заводоуправлінь, конструкторських бюро, лабораторій, учбових пунктів, обчислювальних центрів, медпунктів, конторських приміщень, робочих кімнат та інших приміщень для працівників розумової праці.

2.3. За джерелом виникнення локальну вібрацію поділяють на таку, що передається від: 

- ручних машин або ручного механізованого інструменту, органів керування машинами та устаткуванням;

- ручних інструментів без двигунів (наприклад, рихтувальні молотки) та деталей, які оброблюються.

2.4. За напрямком дії загальну вібрацію характеризують з урахуванням осей ортогональної системи координат (X3, Y3, Z3): як діючу у вертикальному (перпендикулярному опорним поверхням тіла) напрямку - вісь Z3, горизонтальному повздовжньому (спина - груди) напрямку - вісь X3, та горизонтальному поперечному (плече - плече) напрямку - вісь Y3.

За напрямком дії локальну вібрацію характеризують з урахуванням осей ортогональної системи координат (Xл, Yл, Zл): як діючу вздовж осі Xл, що паралельна осі місця захвату джерела вібрації (держака, кермового колеса, важелів керування, які тримають у руках та ін.), як діючу вздовж осі Zл (паралельна передпліччю руки працюючого) та осі Yл, то перпендикулярна по відношенню до осей Xл та Zл. Напрямки координатних осей наведені у Додатку 1 та Додатку 2.

2.5. За часовими характеристиками загальні та локальні вібрації поділяють на:

- постійні, для яких величина віброприскорення або віброшвидкості змінюється менше ніж у 2 рази (менше 6 дБ) за робочу зміну;

- непостійні, для яких величина віброприскорення або віброшвидкості змінюється не менше ніж у 2 рази (6 дБ і більше) за робочу зміну.

2.5.1. Непостійні вібрації поділяють на:

- коливні, рівні яких безперервно змінюються в часі;

- переривчасті, коли контакт з вібрацією в процесі роботи переривається, причому довжина інтервалів, під час яких має місце контакт, становить більше 1 с;

- імпульсні, що складаються з одного або кількох вібраційних впливів (наприклад, ударів), кожен довжиною менше ніж 1 с, при частоті їх дії менше ніж 5,6 Гц.


3. Параметри виробничої вібрації, що нормується, та методи її гігієнічної оцінки


3.1. Гігієнічна оцінка вібрації, яка діє на людину у виробничих умовах, здійснюється за допомогою таких методів:

- частотного (спектрального) аналізу її параметрів;

- інтегральної оцінки по спектру частот параметрів, що нормуються;

- дози вібрації.

3.2. При дії постійної локальної та загальної вібрації параметром, що нормується, є середньоквадратичне значення віброшвидкості (V) та віброприскорення (a) або їх логарифмічні рівні у дБ в діапазоні октавних смуг із середньогеометричними частотами:

8,0; 16,0; 31,5; 63,0; 125,0; 250,0; 500,0; 1000,0 Гц - для локальної вібрації;

та 1,0; 2,0; 4,0; 8,0; 16,0; 31,5; 63,0 Гц або в діапазоні 1/3 октавних смуг 0,8; 1,0; 1,25; 1,6; 2,0; 2,5; 3,15; 4,0; 5,0; 6,3; 8,0; 10,0; 12,5; 16,0; 20,0; 25,0; 31,5; 40,0; 50,0; 63,0; 80,0 Гц - дня загальної вібрації. 

3.2.1. Логарифмічні рівні віброшвидкості (Lv) в дБ визначають за формулою:




Lv = 

20 Lg 

-------- 

(1) 



Vo 



де V - середнє квадратичне значення віброшвидкості, м/с;

Vo - опорне значення віброшвидкості, що дорівнює 5 х 10-8 м/с (для локальної та загальної вібрації).

Співвідношення між логарифмічними рівнями віброшвидкості в дБ та їх значення у м/с наведені у Додатку 3.

3.2.2. Логарифмічні рівні віброприскорення (La) в дБ визначають за формулою:



  

La = 

20 Lg 

----------- 

(2) 



ao 



де a - середнє квадратичне значення віброприскорення, м/с2;

aо - опорне значення віброприскорення, що дорівнює 3 х 10-4 м/с (для локальної та загальної вібрації).

Співвідношення між логарифмічними рівнями віброприскорення в дБ та їх значення у м/с2 наведені у Додатку 4.

3.3. Середнє значення рівнів віброшвидкості або віброприскорення обчислюють шляхом попарного енергетичного додавання з додатком дL до більшого рівня, як визначають за таблицею Додатка 5.

3.4. Параметром, що нормується, при інтегральній оцінці по спектру частот є коректоване значення віброшвидкості або віброприскорення (U), або їх логарифмічні рівні (L), які вимірюються за допомогою коректуючих фільтрів або обчислюються.

3.4.1. Коректоване значення віброшвидкості або віброприскорення визначається за формулою:

U = 

кв. корінь Eni+1 

(Ui х Ki)2

(3) 


де Ui - середнє квадратичне значення віброшвидкості або віброприскорення i-й частотній смузі;

n - кількість частотних смуг (1/3 або 1/1 октавних) у частотному діапазоні, що нормується;

Ki - ваговий коефіцієнт для i-ї частотної смуги відповідно до абсолютних значень віброшвидкості та віброприскорення локальної та загальної вібрації (Додаток 6 і 7).

Приклад застосування даної формули наведено у таблиці Додатка 8.

3.4.2. Коректоване значення логарифмічних рівнів віброшвидкості або віброприскорення обчислюється за методом, приклад якого наведено в таблиці Додатка 9.

3.5. При дії непостійної вібрації (крім імпульсної) параметром, що нормується, є вібраційне навантаження (еквівалентний коректований рівень, доза вібрації), одержане робітником протягом зміни та зафіксоване спеціальним приладом або обчислене для кожного напрямку дії вібрації (X, Y, Z) за формулою:


  

  

Д = 

U2(t)dt 

(4)