_____________________________________________________________
(повне найменування підприємства із зазначенням підпорядкованості)
ІНСТРУКЦІЯ
З ОХОРОНИ ПРАЦІ № __________
ДЛЯ МАШИНІСТА ХОЛОДИЛЬНИХ УСТАНОВОК
________________
(місце видання)
____________________________________________________________
(повне найменування підприємства із зазначенням підпорядкованості)
ЗАТВЕРДЖЕНО:
Наказ _______________________
(посада роботодавця і
_____________________________
найменування підприємства)
_________________ № _________
(число, місяць, рік)
Інструкція
з охорони праці № __________
для машиніста холодильних установок
1. Загальні положення
1.1. Дія інструкції поширюється на всі підрозділи підприємства.
1.2. Інструкція розроблена на основі ДНАОП 0.00-8.03-93 "Порядок опрацювання та затвердження власником нормативних актів про охорону праці, що діють на підприємстві", ДНАОП 0.00-4.15-98 "Положення про розробку інструкцій з охорони праці", ДНАОП 0.00-4.12-99 "Типове положення про навчання з питань охорони праці".
1.3. За даною інструкцією машиніст холодильних установок (далі - машиніст) інструктується перед початком роботи (первинний інструктаж), а потім через кожні 3 місяці (повторний інструктаж).
Результати інструктажу заносяться до «Журналу реєстрації інструктажів з питань охорони праці», в журналі після проходження інструктажу повинні бути підписи особи, яка інструктує, та машиніста.
1.4. Власник повинен застрахувати машиніста від нещасних випадків та професійних захворювань.
В разі пошкодження здоров'я машиніста з вини власника, він (машиніст) має право на відшкодування заподіяної йому шкоди.
1.5. За невиконання даної інструкції машиніст несе дисциплінарну, матеріальну, адміністративну та кримінальну відповідальність.
1.6. До роботи машиністом холодильної установки допускаються особи не молодше 18 років, які пройшли медичне обстеження та не мають медичних протипоказань, пройшли спеціальне навчання і мають відповідне посвідчення, пройшли вступний інструктаж з охорони праці, інструктаж на робочому місці та інструктаж з пожежної безпеки.
1.7. Машиніст холодильної установки повинен мати групу з електробезпеки не нижче II.
1.8. Машиніст холодильної установки повинен:
1.8.1. Знати будову та правила безпечної експлуатації холодильної установки, яку обслуговує.
1.8.2. Проходити періодичну перевірку знань не рідше одного разу на 12 місяців з відміткою у посвідченні.
1.8.3. Знати токсичну дію на організм людини газу в разі його витікання.
1.8.4. Виконувати правила внутрішнього трудового розпорядку.
1.8.5. Не допускати сторонніх осіб на своє робоче місце.
1.8.6. Працювати тільки на тій установці, будову і правила безпечної експлуатації якої знає та по якій проінструктований.
1.8.7. Пам'ятати про особисту відповідальність за виконання правил охорони праці та відповідальність за товаришів по роботі.
1.8.8. Не виконувати вказівок, які суперечать правилам охорони праці.
1.8.9. Користуватися спецодягом та засобами індивідуального захисту.
1.8.10. Вміти надавати першу медичну допомогу потерпілим від нещасних випадків.
1.8.11. Вміти користуватись первинними засобами пожежегасіння.
1.9. Основні небезпечні та шкідливі виробничі фактори, які діють на машиніста:
1.9.1. Ураження електричним струмом.
1.9.2. Підвищений рівень шуму, загазованості робочої зони.
1.9.3. Недостатня освітленість робочої зони.
1.9.4. Токсична дія пари газу.
1.10. Машиністу видається спецодяг та засоби індивідуального захисту: комбінезон бавовняний, рукавиці комбіновані, протигаз.
1.11. На кожному підприємстві наказом власника повинна бути призначена особа, відповідальна за справний стан, правильну і безпечну експлуатацію холодильних машин і установок.
1.12. На підприємстві повинні бути розроблені і затверджені власником інструкції з:
1.12.1. Будови і безпечної експлуатації холодильних установок.
1.12.2. Експлуатації холодильної системи (охолоджуючих пристроїв).
1.12.3. Обслуговування контрольно-вимірювальних приладів і автоматики.
1.12.4. Пожежної безпеки.
1.12.5. Охорони праці (надання долікарняної допомоги у разі отруєння аміаком, дії персоналу з усунення прориву аміаку та за виникнення аварійної ситуації тощо).
13. Крім інструкцій, повинні бути розроблені і затверджені власником:
1.13.1. Річні та місячні графіки проведення планово-профілактичного ремонту.
1.13.2. Схеми аміачних, водяних та інших трубопроводів.
1.13.3. Покажчики розміщення засобів індивідуального захисту.
1.13.4. Номери телефонів “швидкої допомоги”, пожежної охорони, диспетчера електромережі, міліції, начальника компресорного цеху (домашній телефон).
1.13.5. Номери телефонів і адреса організації, яка обслуговує автоматизовану холодильну установку.
1.14. Документи, вказані в пп. 1.12.-1.13, повинні знаходитись у машинному відділенні і бути доведені до відома кожного машиніста (під розпис).
1.15. У компресорному цеху повинен бути добовий журнал встановленої форми.
Журнал повинен бути пронумерований, прошнурований, стверджений печаткою підприємства, з датою і підписом начальника цеху.
1.16. Начальник компресорного цеху зобов'язаний щоденно контролювати ведення журналу, записувати до нього розпорядження обслуговуючому персоналу та розписуватись.
1.17. Вхід стороннім особам у приміщення машинного (апаратного) і конденсаторного відділень забороняється.
На видних місцях повинні бути вивішені плакати: “ВХІД ЗАБОРОНЕНО!”.
1.18. Роботи, не зв'язані з обслуговуванням холодильної установки, повинні проводитись з оформленням наряду-допуску на роботи підвищеної небезпеки.
1.19. Ремонтні роботи, а також очищення батарей при відтаюванні повинні проводитись під контролем особи, відповідальної за експлуатацію холодильної установки, або особи, яка її замінює.
2. Вимоги безпеки перед початком роботи
2.1. Отримати завдання від керівника робіт.
2.2. Одягти спецодяг.
2.3. Разом зі змінником (при змінній роботі) перевірити стан контрольно-вимірювальних приладів, захисного огородження і заземлення, відсутність витікання аміаку і зробити відповідний запис в спеціальному журналі.
3. Вимоги безпеки під час виконання роботи
(при експлуатації холодильних установок)
3.1. Компресори:
3.1.1. Пуск компресора в роботу - первісний, після тривалої зупинки, ремонту, профілактики, а також після зупинки його при спрацюванні приладів аварійного захисту необхідно виконувати вручну із закритим впускним вентилем.
3.1.2. Перед пуском компресора в роботу необхідно впевнитись, що всі запірні вентилі на нагнітальному трубопроводі від компресора до конденсатора відкриті (за винятком пуску компресора з використанням вбудованого байпаса, коли нагнітальний вентиль компресора повинен бути закритий, а вентиль байпаса відкритий, якщо це передбачено інструкцією заводу-виготівника).
3.1.3. Всмоктування пари аміаку компресорами повз віддільник рідини (або посудини, яка його замінює) не допускається.
3.1.4. Витікання аміаку через сальники компресора повинно бути усунено при його виявленні.
Відкривати компресори, демонтувати апарати, трубопроводи і арматуру дозволяється тільки після видалення з них аміаку.
Виконання цих робіт без аміачного протигаза з фільтруючою коробкою марки КД і гумових рукавичок забороняється.
3.1.5. Залишки аміаку випускають з компресора через гумовий шланг, один кінець якого надягають на спеціальний вентиль, розташований на компресорі, а другий - виводять назовні в посудину з водою (під її рівень).
3.1.6. Щоб уникнути потрапляння води в компресори під час видалення аміаку, необхідно контролювати в них тиск, не допускаючи падіння його нижче атмосферного.
3.1.7. Перегрівання пари аміаку, яка всмоктується компресором, повинно бути не менше 5°С (для одноступінчатих і ступені високого тиску двоступінчатих компресорів) і 10°С (для ступеня низького тиску двоступінчатих компресорів).
Це перегрівання визначають як різницю між температурою пари, яка вимірюється термометром перед всмоктувальним штуцером компресора, і температурою кипіння аміаку, яка визначається по тиску всмоктування за таблицею для насиченої пари аміаку.
Мановакуумметр (чи прилад для вимірювання перегріву) для вимірювання тиску всмоктування повинен вибиратися таким чином, щоб похибка при визначенні температури кипіння була не більше 5°С.
3.1.8. Для вимірювання температури пари аміаку, що нагнітається компресором, термометр повинен бути встановлений в гільзі на трубопроводі на відстані від 200 до 300 мм від патрубка чи запірного вентиля компресора.
Температура нагнітання для сучасних поршневих компресорів повинна бути не більше 160°С та 90°С для гвинтових (якщо заводською інструкцією не передбачено інше значення), а для горизонтальних тихохідних компресорів старих марок - 135°С.
3.1.9. Забороняється вприскування рідкого аміаку в всмоктувальний трубопровід поршневого компресора.
3.1.10. При зменшенні перегріву і швидкому падінні температури пари аміаку, обмерзанні всмоктуючих трубопроводів і появі інших ознак вологого ходу (в поршневому компресорі - приглушений стукіт в нагнітальних клапанах і падіння тиску змащування; в гвинтовому - зміна шуму в роботі і падіння тиску змащування; в ротаційному багатолопатевому - зміна шуму в роботі і збільшення масла в масловіддільнику) слід прийняти заходи по відключенню компресорної установки і усуненню несправності, що виникла.
3.1.11. У холодильній установці, не спорядженій захисними ресиверами, перед підключенням до працюючого компресора додаткового теплового навантаження (холодильної камери після її ремонту або відтаювання батарей тощо) слід знизити подачу рідини у випарювальну систему, закрити всмоктуючий запірний вентиль у компресора і тільки після підключення додаткового теплового навантаження поступово відкривати останній.
3.1.12. Взимку при перервах у роботі холодильної установки і можливості замерзання води необхідно її спускати з охолодних оболонок циліндрів і сальників компресорів, водяних насосів, конденсаторів закритого типу, переохолоджувачів і інших апаратів, а також з водяних трубопроводів, для чого повинні бути передбачені спускні крани в самих низьких точках системи.
3.1.13. Усі рухомі і обертові частини устаткування повинні бути надійно огороджені суцільними або сітчастими огорожами, знімними і легкорозбірними.
Вузли і деталі огорожі повинні бути надійно закріплені і мати достатню міцність і жорсткість.
3.1.14. Доступ до рухомих частин дозволяється тільки після повної зупинки і вжиття всіх заходів щодо запобігання пуску її сторонніми особами.
Замір лінійного зазору в компресорі проводиться тільки при ручному повертанні вала.
3.1.15. На компресорах і насосах, що працюють в автоматичному режимі, повинні бути на видному місці вивішені таблички: «Обережно! Пускається автоматично!».
3.1.16. Перевірку і обкатку аміачних компресорів після монтажу і ремонту необхідно виконувати у відповідності з інструкціями заводів-виготівників.
3.1.17. На діючих холодильниках, що мають безнасосні затоплені системи безпосереднього охолодження з живленням випарювального обладнання через розміщені над ним віддільники рідини, забороняється підтримування в них рівня рідкого аміаку за наявності небезпеки викиду із системи рідини у всмоктувальну лінію компресорів при збільшенні теплого навантаження.
Якщо зазначену схему подачі рідини в охолоджуючий пристрій змінити неможливо, тоді перед компресором повинен бути встановлений додатковий віддільник рідини (сухий) із захисним ресивером.
3.1.18. Після ремонту і профілактики холодильного устаткування, а також після вимушеної зупинки компресора чергова зміна може проводити пуск його тільки після письмового дозволу начальника цеху (або особи, яка його замінює), який повинен особисто пересвідчитися, що пуск компресора можливий та безпечний.
При цьому пуск кожного компресора необхідно здійснювати вручну після попереднього дренування всмоктуючого і нагнітального трубопроводів компресора від можливого скупчення рідкого аміаку і масла за допомогою дренажних вентилів і трубопроводів.
Перед пуском гвинтового компресора, який має пристрій для ручного регулювання продуктивності, необхідно вивести пристрій в положення мінімальної продуктивності.
3.2. Апарати (посудини):
3.2.1. Під час відсмоктування аміаку з апаратів (посудин) не дозволяється швидко (із швидкістю зниження температури більше 30°С на годину) знижувати в них тиск для запобігання зниження механічної міцності їх стінок з причини різкого зниження температури.
3.2.2. Необхідно систематично усувати лід, що створюється взимку на зрошувальних конденсаторах, градирнях, драбинах, площадках для їх обслуговування.
3.2.3. Механічне очищення від водяного каменя труб конденсатора повинно виконуватись під керівництвом начальника цеху і тільки після звільнення конденсатора від аміаку.
Не рідше одного разу на місяць необхідно перевіряти воду, що відходить з конденсатора, на наявність аміаку.
3.2.4. Окремо розташовані апаратні і конденсаторні приміщення повинні зачинятись на ключ, який має знаходитися у чергового зміни холодильної установки.
3.2.5. При охолодженні води в кожухотрубних випарниках температура кипіння аміаку повинна бути не менше 2°С.
3.2.6. У системах охолодження з проміжним теплоносієм необхідно періодично (не рідше одного разу на місяць) перевіряти його на наявність аміаку у ньому.
3.2.7. Масло з масловіддільників (за відсутності автоматичного перепуску в картер компресора) і апаратів сторін високого і низького тиску необхідно періодично пропускати в маслозбірники. З маслозбірників воно повинно випускатися при тиску, близькому до атмосферного - вище його на 0,01...0,02 МПа (0,1...0,2 кг/см2) після відсмоктування пари аміаку через пристрій для відділення рідини.
Випускати масло безпосередньо із апаратів (посудин) холодильної установки забороняється.
На маслозбірниках мають бути встановлені мановакуумметри.
3.2.8. Повітря і інші гази, що не конденсуються, повинні випускатися із системи в посудину з водою через спеціально встановлений апарат - повітровіддільник.
