Джерело II класу - активний;
Джерело III класу - критичний активний;
Джерело IV класу - катастрофічно активний.
Пасивне джерело АЕ реєструється для аналiзу динамiки його наступного розвитку.
Активне джерело АЕ реєструють і ведуть спостереження за його поведінкою.
У випадку виявлення критичного активного джерела АЕ при- пиняється навантаження об'єкту, визначаються координати джерела АЕ та іншими методами неруйнiвного контролю уточнюються розміри i характер дефекту.
При реєстрації катастрофічно активного джерела акустичної емісії проводять негайне скидання тиску до нульового значення або до величини, за якої джерело можна ідентифікувати за II або I класом.
2.7. Оформлення результатiв.
2.7.1. За результатами контролю технiчного стану з використанням методу АЕ оформляють протокол та висновок.
2.7.2. У протоколi має бути:
- назва об’єкту заводський та реєстрацiйний номери, мicце розташування об’єкту, назва власника обладнання;
- дата проведення контролю;
- характеристика об’єкту;
- режими навантаження;
- тип і загальна характеристика АЕ апаратури;
- схема розташування перетворювачiв;
- графiк режиму навантаження;
- графiчний матерiал за результатами обробки даних випорбувань.
2.7.3. Висновок за результатами випробувань має включати:
- назву об’єкту, заводський та реєстрацiйний номери, мiсце розташування об’єкту, назву власника;
- дозволений тиск;
- строк наступного випробування.
2.7.4. Протокол i висновок пiдписуються, затверджуються в установленому порядку i додаються до паспорту.
3. ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ПРОВЕДЕННЯ РОБІТ
3.1. Розташування акустико-емiciйної апаратури у виробничих примiщеннях або на вiдкритих майданчиках повинно забезпечувати зручнiсть і безпеку роботи, можливiсть прийняття оперативних заходiв у перiод випробувань.
3.2. Особи, якi здiйснюють встановлення перетворювачiв на високих об’єктах, повиннi забезпечуватись поясами безпеки та iншими засобами захисту.
3.3. Посудини повиннi бути забезпеченi регулюючою арматурою для аварiйного скидання тиску. У разi виявлення критичних i катастрофiчно активних джерел АЕ навантаження об’єкту слiд зупинити i здiйснити аварiйне скидання тиску.
3.4. Особи, безпосередньо не пов’язанi з проведенням пневматичних випробувань, на перiод робiт повиннi бути виведенi в безпечне мiсце за межi небезпечної зони не менше, нiж на 30 метрiв.
3.5. На час проведення робiт зона огороджується попереджуваль- ними знаками.
Додаток 4
ПОРЯДОК ПРОВЕДЕННЯ
МЕТАЛОГРАФІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ
МЕТОДОМ “ВІДБИТКУ” НА ОБ'ЄКТАХ ОБСТЕЖЕННЯ
1. ОБЛАДНАННЯ ТА ПРИСТРОЇ
Обладнання та пристрої, необхідні для проведення металографічних досліджень, такі:
- дiацетатна плiвка або полiстирол марки D;
- шліфувальна машинка;
- дрiбнозернисті абразивні круги;
- шліфувальні шкурки або порошки (М40, М28, М14, М2);
- алмазні еластичні полірувальні диски або алмазні полірувальні пасти чи порошки: 63/ 50, 14/40, 3/2;
- паста ГОІ;
- велюр, фетр;
- пристрій для закріплення шліфувальних шкурок, фетру, велюру, алмазних полірувальних кругів;
- бязь, вата;
- вода дистильована;
- спирт, бензин, ацетон;
- кислоти “ч” або “чда”, бензол;
- фільтрувальний папір;
- скляні ємкості;
- вітош;
- скляні палички;
- переносний мікроскоп iз збільшенням не менше 90-100 разів;
- електрополірувальний пристрій.
2. ПІДГОТОВКА ШЛІФА
2.1. На вибраному для контролю місці, що попередньо очищене від пилу, фарби та іржі, за допомогою абразивного круга обробляють плоску площину розміром 30
50 мм для видалення зневуглецьованого наклепаного шару, а також поверхневих дефектів. Розміри площини при обробці коректуються в залежності від геометрії виробу. Поверхню обробляють в три етапи зі зміною направлення обробки до видалення рисок від попередньої обробки. При наявності на поверхні виробу раковин або вибоїн початкову обробку проводять крупнозернистим кругом до повного видалення дефектів. При зміні кругів необхідно ретельно промити участок обробки бензином або іншим розчинником.
2.2. Шліфування здійснють за допомогою шліфувальних кругів або шліфувальних шкурок, що закріплені на металевих або пластмасових дисках, а також полірувальних паст, нанесених на велюр, фетр або щільну креслярський папір.
2.3. Полірування проводять в декілька етапів з наступною заміною абразивного матеріалу. Рекомендується послідовно використовувати абразивні матеріали з такими розмірами частинок: М63, М14, М3, М1.
Перед зміною абразивних матеріалів оброблювану поверхню промивають спиртом-ректифікатом. В процесі полірування абразивним матеріалом однієї фракції необхідно змінити напрям руху абразивного інструменту по оброблюваній поверхні не менше трьох разів. При цьому стан поверхні контролюється переносним мікроскопом зі збільшенням не менше 100 разів. Зміну напрямку руху інструменту здійснюють тільки у випадку відсутності рисок від попередньої обробки.
Після остаточної обробки поверхня шліфа повинна бути однотонною, без будь-яких помітних тріщин.
3. ТРАВЛЕННЯ ШЛІФА
3.1. Травлення шліфa вуглецевих та низьколегованих сталей проводять 3-4%-ним спиртовим розчином азотної кислоти. Для нержавіючих сталей застосовують реактив, складений із трьох частин соляної кислоти, одноєї частини азотної кислоти ("царська горілка") та чотирьох частин гліцерину.
3.2. За температури навколишнього середовища менше 10оС спиртовий розчин кислоти слід підігріти у водянiй банi до 30-40оС.
3.3. Після травлення залишки реактиву необхідно змити дистильованою водою з груші, протерти ватою, змоченою в спиртi, просушити фільтрувальним папером.
3.4. Якiсть шліфa контролюють переносним мікроскопом.
4. ПРИГОТУВАННЯ ВІДБИТКУ
4.1. З дiацетатної плiвки або полiстиролу готують пластинки розмiром 10
20 мм.
4.2. У випадку використання пластинок полістеролу їх попередньо нагрівають до 65-85оС, витримують 2-3 години та охолоджують разом з піччю.
4.3. Для одержання відбитку на одну із сторін пластинки наносять розчинник і притискують її до пiдготовленого шлiфа металевим бру- сочком. Витримування пластинки з діацетатної плівки складає 20-30 хв., з полістеролу - не менше ніж 2 години.
В якостi розчинника для ацетатної плiвки використовується ацетон, для полiстирола - бензол, толуол або хлорметан.
4.4. Знятий відбиток маркірують і укладають в раніше пiдготовлений та підписаний конверт.
5. ДОСЛІДЖЕННЯ ВІДБИТКУ
5.1. Дослідження мікроструктури, отриманої на відбитку, проводять на стаціонарних металографічних мікроскопах в обсязi, вказаному в п. 9.4 даної Методики.
5.2. Фотографування мікроструктури з будь-яким збільшенням здiйснюють при експозиції в 5-10 разів більшiй, ніж при фотографуванні металевого шліфа (1-3 хвилини).
5.3. У разі забруднення відбиток промивають спиртом i про-сушують фільтрувальним папером.
5.4. Відбитки можуть довго зберігатися, при цьому не допускаються механiчнi та температурнi впливи.
Адреси установ, які розробили дану Методику і проводять оцінку технічного стану обладнання і трубопроводів, що працюють в середовищі хлору
Український науково-дослідний та конструкторський інститут хімічного машинобудування (УкрНДІхіммаш)
310125, м. Харків, вул. Маршала Конєва, 21. Тел. 12-60-65.
Інститут проблем міцності Національної академії наук України (IПМіц НАН України)
252014, м. Київ-14, вул. Тимирязєвська, 2. Тел. 296-26-57, 296-62-57.
Сєвєродонецький державний науково-дослідний та конструктор- ський інститут хімічного машинобудування (Сєвєродонецький НДІхіммаш)
349940, м. Сєвєродонецьк-5 Луганської обл., Радянський пр., 59.
Тел. 2-75-28.
