494. Душові або лазні повинні бути забезпечені гарячою та холодною водою із розрахунку 500 л на одну душову сітку за годину і мати змішувальні пристрої з регулюючими кранами.
Регулюючі крани повинні мати показники холодної та гарячої води. Труби, які підводять пару і гарячу воду, повинні бути ізольовані або огороджені на висоту 2 м від підлоги.
Якість води, яку використовують для миття, обов'язково узгоджується з органами державної санітарної інспекції.
495. В душовій і приміщеннях для роздягання з відділеннями для зберігання одягу підлога повинна бути вологостійкою з неслизькою поверхнею, стіни і перегородки — облицьовані на висоту не менше 2,5 м вологостійкими матеріалами, які допускають легку очистку і миття гарячою водою. В цих приміщеннях обов'язкова наявність кранів з шлангом для обмивання підлоги і стін.
496. Всі санітарно-побутові приміщення повинні мати приточно-витяжну вентиляцію, яка забезпечує вміст шкідливих домішок в повітрі цих приміщень в межах, передбачених діючими нормами і стандартами.
11.3. Медична допомога
497. На кожному кар'єрі або для групи близько розташованих кар'єрів повинен бути організований пункт першої медичної допомоги. Організація та обладнання пункту узгоджується з місцевими органами охорони здоров'я. На підприємствах з кількістю робітників менше 300 попускається медичне обслуговування працівників найближчою лікувальною установою. На кожній дільниці, дразі, земснаряді, в цехах, майстернях, а також на основних гірничих і транспортних агрегатах і в чистих гардеробних душових повинні бути аптечки першої допомоги.
498. На всіх дільницях, драгах і в цехах необхідно мати носилки для доставки потерпілих в медичний пункт.
499. Для доставки потерпілих або раптово захворівших на роботі з пункту медичної допомоги в лікувальну установу повинні бути санітарні машини, які забороняється використовувати для іншої мети.
В санітарній машині треба мати теплий одяг і ковдри, які необхідні для перевезення потерпілих в зимовий період.
При кількості працюючих на підприємстві до 1000 повинна бути одна машина, більше 1000 — дві.
500. Пункт першої медичної допомоги обов'язково обладнується телефонним зв'язком.
11.4. Виробничо-побутові приміщення
501. На кар'єрі і відвалах для обігріву робітників зимою та укриття від дощу повинні обладнуватися спеціальні приміщення, розташовані не далі 300 м від місця роботи.
Вказані приміщення повинні мати столи, стільці для сидіння, умивальник з милом, питний фонтанчик (при наявності водопроводу) або бачок з кип'яченою питною водою, вішалку для верхнього одягу.
Температура повітря в приміщенні для обігріву повинна бути не менше +20 °С.
502. Кабіни екскаваторів, бурових станків та інших механізмів повинні бути утеплені та обладнані безпечними опалювальними приладами.
503. На відкритих розробках повинні бути обладнані відповідно до загальних санітарних правил, закриті туалети в зручних для користування місцях.
504. На кожному підприємстві повинно бути організоване прання спецодягу, а також ремонт взуття та спецодягу.
11.5. Водопостачання
505. Кожне підприємство зобов'язано забезпечити всіх працюючих питною водою.
506. Користування водою з джерел кар'єру для господарчо-питних потреб допускається після спеціального дозволу на це органів державної санітарної інспекції.
507. Водонапірні споруди поверхневих джерел води, а також свердловин і пристрої для збирання води повинні бути огороджені від забруднення. Для джерел, призначених для питного водопостачання, обов'язково установлюється зона санітарної охорони.
508. Персонал, який обслуговує місцеві установки по приготуванню питної води, повинен проходити медичний огляд і обстеження відповідно діючих санітарних норм.
509. Посуд для питної води повинен виготовлятися з оцинкованого заліза або, за узгодженням з державною санітарною інспекцією, з інших матеріалів, які легко очищати і дезинфікувати.
Посуд для питної води повинен бути обладнений кранами фонтанного типу, захищений від забруднення кришками, замкнутими на замок, і не менше одного разу на тиждень промиватися гарячою водою або дезинфікуватися.
12. РАДІАЦІЙНА БЕЗПЕКА
510. При наявності на кар'єрах, розрізах і приїсках радіаційно-небезпечних факторів повинен здійснюватися комплекс організаційно-технічних заходів, які забезпечують виконання вимог діючих Норм радіаційної безпеки та Основних санітарних правил роботи з радіоактивними речовинами та іншими джерелами іонізуючих випромінювань.
Віднесення кар'єрів, розрізів, приїсків до радіаційно-небезпечних виробництв, а також розробка і затвердження вказаних заходів проводиться адміністрацією підприємства і органами держсаннагляду з залученням спеціалізованої організації.
Для встановлення ступеню радіоактивної забрудненості кар'єрів, розрізів і приїсків необхідно проводити обстеження радіаційної обстановки в строки, узгоджені з місцевими органами держнаглядохоронпраці, але не менше одного разу на три роки.
511. Підприємства, які ведуть розробку корисних копалин з підвищеним радіаційним фоном, зобов'язані здійснювати радіаційний контроль. Перевірку радіаційного фону необхідно проводити на робочих місцях та в інших зонах, узгоджених з органами санітарного нагляду з реєстрацією результатів в спеціальному журналі.
512. Радіаційний контроль повинен встановлювати:
а) рівень радіаційно-небезпечних факторів у робочій та суміжних зонах ведення робіт;
б) відповідність радіаційної обстановки допустимим нормам;
в) виявлення та оцінку основних джерел підвищеної радіаційної небезпеки;
г) ступінь впливу комплексу радіаційно-небезпечних факторів на працюючих;
д) рівень забруднення радіоактивними речовинами зовнішнього середовища і оцінку ступеня впливу радіаційних факторів на населення, що мешкає в районі розташування гірничого підприємства.
513. Адміністрація кар'єру (розрізу) зобов'язана щорічно складати узгоджені з органами санітарного і гірничого нагляду заходи по радіаційному захисту робітників, які б обмежували опромінювання працюючих від усіх зовнішніх і внутрішніх джерел променевого впливу.
514. Працівники, які приймаються на роботу на підприємство з радіаційними джерелами опромінювання, обов'язково проходять навчання по радіаційній безпеці та перевірку знань. Повторне навчання необхідно проводити не менше одного разу у три роки.
515. На кар'єрах з підвищеною радіаційною обстановкою гірничі роботи повинні проектуватися і проводитися з максимально підвищеною ефективністю повітрообміну шляхом раціонального розташування розкриваючих траншей, відвалів і споруд з урахуванням рози вітрів.
При можливих нагромадженнях радіоактивних домішок в окремих зонах кар'єру, які перевищують допустиму концентрацію (ДК), необхідно здійснювати штучну вентиляцію таких зон.
516. Штучне провітрювання кар'єрів повинно забезпечувати зниження наявності радіоактивних домішок у повітрі до рівня ДК. Вентиляційні установки, які подають повітря для провітрювання, необхідно розташовувати в зонах з чистим повітрям.
Швидкість вентиляційного струменя повинна бути достатньою для ефективного виносу шкідливих домішок за межі забруднених зон і складати не менше 0,6 м/с для висхідних потоків і 0,25 м/с для горизонтальних струменів.
517. На кар'єрах з незадовільною радіаційною обстановкою необхідно для захисту органів дихання від пилу і радіоактивних аерозо-лей забезпечити працюючих в кабінах (протягом всього року) і на відкритому повітрі в літній час респіраторами "Лепесток-5", а взимку, Для робіт на відкритому повітрі — клапанними респіраторами типу "Астра-2".
518. Для пилоподавлення на кар'єрах необхідно здійснювати комплекс заходів, які забезпечують зниження запиленості та рівня радіаційного фону до санітарних норм.
519. Кар'єрні води повинні максимально використовуватися в тех-нологічних процесах переробки руд. Скид кар'єрної води на поверхню землі і в непроточні водойми при вмісті радіонуклідів у воді вище 3.10-9 кюрі/л забороняється.
Подача води в кар'єр для пилоподавлення повинна здійснюватися по трубопроводу, не зв'язаному з питним. Забороняється забір води для цієї мети з джерел, які не контролюються.
520. Гірниче устаткування перед відправленням в ремонт повинно проходити дозиметричний контроль, при радіоактивному забрудненні необхідно проводити його дезактивацію. Перед здачею в металобрухт устаткування обов'язково дезактивують.
Потужність експозиційної дози гамма-випромінювання від поверхні устаткування, яке відправляють в ремонт і здають в металоб- рухт, не повинна перевищувати 50 мкР/год.
Дезактивацію устаткування кар'єру, сортувальних фабрик необхідно проводити на спеціальній площадці з твердим покриттям і водостоком в спеціальну ємкість. Скид змивної води на земну поверхню забороняється.
521. Вантажно-розвантажувальні роботи та інші виробничі операції повинні бути максимально механізовані.
Перевезення гірничих порід і корисних копалин необхідно здійснювати спеціальним транспортом, використання якого для іншої мети забороняється.
Всі операції з рудою на території поверхневого комплексу кар'єрів повинні проводитися з застосуванням засобів пилоподавлення.
522. Виробничі зони, де сортуються і складаються руди з підвищеною радіоактивною забрудненістю, необхідно огороджувати по всьому периметру. Входи і проїзди в них повинні охоронятися з установленням забороняючих знаків (знак радіаційної небезпеки за діючими нормами і стандартами) і написів "Вхід (в'їзд) заборонений".
523. Навкруги промислових площадок гірничодобувного підприємства установлюється санітарно-захисна зона, розміри якої визначаються проектом.
Використання земель у санітарно-захисній зоні для сільськогосподарських угідь дозволяється за узгодженням з органами державного санітарного нагляду.
524. Персонал, зайнятий добуванням руди з підвищеним радіоактивним фоном, при санітарно-побутовому обслуговуванні повинен бути виділений в окремий потік і підлягає радіометричному контролю чистоти шкіряного покриву.
Прання спецодягу необхідно проводити не менше одного разу на тиждень.
525. По закінченні відробки родовища з підвищеним радіоактивним фоном землі, порушені в результаті діяльності гірничодобуваючого підприємства, підлягають рекультивації. Санітарно-гігієнічна рекультивація здійснюється відповідно до проекту, розробленому спеціалізованою проектною організацією та узгодженому з органами держсаннагляду, Держнаглядохоронпраці і адміністрацією території.
526. Порядок використання відвалів гірничих порід і слаборадіоактивних твердих відходів з залишковим вмістом урану менше 0,005% визначається Тимчасовими критеріями для прийняття рішень і організації контролю при використанні будівельних матеріалів.
13. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ПРАВИЛ БЕЗПЕКИ
527. Посадові особи підприємств і організацій, які ведуть розробку корисних копалин відкритим способом, а також інженерно-технічні працівники установ, що здійснюють проектування, конструювання, дослідження та інші роботи для цих підприємств і організацій, винні в порушенні цих Правил, несуть особисту відповідальність, незалежно від того, призвело чи не призвело це порушення до аварії або нещасного випадку.
Видача посадовими особами вказівок або розпоряджень, що примушують підлеглих порушувати ці Правила безпеки та інструкції до них, самовільне відновлення робіт, зупинених органами Держнаглядохоронпраці, а також неприйняття цими особами заходів по усуненню порушень, які допускаються в їх присутності підлеглими посадовими особами або робітниками, є найгрубішими порушеннями Правил.
В залежності від характеру допущених порушень і їх наслідків керівники, спеціалісти і робітники притягуються до дисциплінарної, адміністративної, матеріальної або кримінальної відповідальності в порядку, встановленому законодавством.
Додаток (до п. 179)
ІНСТРУКЦІЯ
ПО СКЛАДАННЮ ПЛАНІВ ЛІКВІДАЦІЇ АВАРІЙ
ДЛЯ ДРАГ І ЗЕМСНАРЯДІВ
1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
1. Для кожної драги і кожного земснаряду, що знаходиться в ек-сплуатації, повинен бути складений план ліквідації аварій.
2. В плані ліквідації аварій повинні передбачатися:
а) можливі аварії та умови, небезпечні для життя людей (пожежі, затоплення, зрив з якорів, прорив греблі, дамб, посадка на мілину та ін.);
б) заходи по рятуванню людей, яких аварія застигла на дразі або земснаряді;
в) заходи по ліквідації аварій, а також дії інженерно-технічних працівників і робітників при виникненні аварій;
г) місця знаходження засобів для рятування людей і ліквідації аварії;
д) дії ВГРС (ВГРК) при ліквідації аварії.
3. План ліквідації аварій щорічно складається або переглядається технічним керівником драги або земснаряду, узгоджується з начальником гірничорятувальної служби (інструктором добровільної дружини) і начальником пожежної частини і затверджується технічним керівником підприємства за 15 днів до початку наступного року (сезону роботи).
4. План ліквідації аварій повинен містити:
а) оперативну частину, складену за формою згідно з додатком 1;
б) розподіл обов'язків між окремими особами, які беруть участь у ліквідації аварії згідно з додатком 2;
в) список посадових осіб і установ, яких повинно негайно повідомити про аварію (за формою згідно з додатком 3).
До оперативної частини плану ліквідації аварій повинні бути прикладені такі документи:
а) план гірничих робіт з нанесенням місць розташування підсобних будівель, гребель, дамб, перемичок, переправ, з відміткою рівня води та глибини водойми;
б) попалубна схема драги і земснаряду з нанесенням розташування основного устаткування та виходів;
в) схема протипожежного водопроводу;
г) схема електропостачання;
д) схема аварійного освітлення;
е) схема розташування водонепрониклих переборок, люків і монтажних прорізів.
5. План ліквідації аварій з усіма додатками повинен бути на дразі, земснаряді та у технічного керівника підприємства, дільниці гідромеханізації та командира ВГРС. Крім того, оперативна частина плану повинна бути вивішена в драгерському приміщенні.
