Страница 2: НПАОП 0.00-1.29-97. Правила захисту від статичної електрики (1272)

– зниження iнтенсивностi генерацiї заряду статичної електрики;

– вiдведення заряду шляхом заземлення обладнання та комунiкацiй, а також забезпечення постiйного електричного контакту з заземленням тiла людини;

– вiдведення заряду шляхом зменшення питомого об’ємного та поверхневого електричного опору;

– нейтралiзацiя заряду шляхом використання рiзних засобiв захисту вiд статичної електрики по ГОСТ 12.4.124-83.

5.1.2. Для зниження iнтенсивностi виникнення заряду:

– скрiзь, де це технологiчно можливо, горючi гази повиннi очищатися вiд завислих рiдинних та твердих частинок, рiдини – вiд забруднення нерозчинними твердими та рiдинними домiшками;

– скрiзь, де цього не вимагає технологiя виробництва, повинно бути виключено розбризкування, дроблення, розпилення речовин;

– швидкiсть руху матерiалiв в апаратах та ма­гiстралях не повинна перевищувати значень, які передбачені проектом.

5.1.3. Зниження чутливості об’єктів, оточуючого та проникаючого в них середовища до запалюючого впливу розрядів статичної електрики слід забезпечити регламентуванням параметрів виробничих процесів (вологовмісту та дисперсності аерозависів, тиску та температури середовища та ін.), якi впливають на W, та флегматизацією горючих середовищ.

5.1.4. У випадку, коли неможливо забезпечити стікання виникаючих зарядів, для запобігання запалювання іскровими розрядами статичної електрики середовища в середині апаратів при передавлюванні легкозаймистих рідин, пневмотранспортуванні горючих дрібнодисперсних та сипких матеріалів, продувці обладнання при запуску тощо, необхідно виключити виникнення вибухонебезпечних сумішей шляхом використання закритих систем з надлишковим тиском або інертних газів для заповнення апаратів, ємкостей, закритих транспортних систем або іншими способами.

5.1.5. У випадку використання обладнання, яке виготовлене з матеріалів з питомим об’ємним електричним опором більше 105 Ом·м, необхідно керуватися вимогами розділу 5.8 цих Правил.

5.1.6. У випадку переробки та транспортування в електропровiдному обладнаннi (див. п.5.8.1) без розпилення та розбризкування речовин, якi мають питомий об’ємний електричний опiр менше 105 Ом·м, використання засобів захисту вiд статичної електрики у вiдповiдностi до цих Правил не потрiбно.

5.2. Вiдведення заряду шляхом заземлення

5.2.1. Заземлюючi пристрої для захисту вiд статичної електрики дозволяється об’єднувати з заземлюючими пристроями для електрообладнання. Такi заземлюючi пристрої повиннi бути виконанi у вiд­повiдностi до вимог “Правил устройства электроустановок” (ПУЕ, роздiл 1), та ГОСТ 12.1.030-81,
ГОСТ 21130-75, СНиП 3.5.06-85 “Электротехнические устройства”.

Опiр заземлюючих пристроїв, якi призначаються виключно для захисту вiд статичної електрики, допускається не вище 100 Ом.

5.2.2. Всi металевi та електропровiднi неметалевi частини технологiчного обладнання повиннi бути за­земленi незалежно вiд того, чи приймаються iншi заходи захисту вiд статичної електрики.

5.2.3. Неметалеве обладнання вважається електростатично заземленим, якщо опiр будь-якої точки його внутрiшньої поверхнi вiдносно контура заземлення не перевищує 107 Ом.

Вимiрювання цього опору повиннi проводитися при вiдноснiй вологостi оточуючого повiтря 50±5 % i температурi 23±2 °C , причому площа стикання ви­мiрювального електроду з поверхнею обладнання не повинна перевищувати 20 см2, а розташовуватися при вимiрах електрод повинен в точках поверхнi обладнання, найбiльш вiддалених вiд точок контакту цiєї поверхнi з заземленими металевими елементами, деталями, арматурою.

5.2.4. Металеве та електропровiдне обладнання, трубопроводи, вентиляцiйнi короби та кожухи термо­iзоляцiї трубопроводiв та апаратiв, розташованих в цеху, а також на зовнiшніх установках, естакадах та каналах, повиннi являти собою на всій довжині безперервний ланцюг, котрий в межах цеху (вiддiлення, установки) повинен бути приєднаний до контуру заземлення через кожнi 40–50 м, але не менше нiж в двох точках.

5.2.5. Приєднанню до контуру заземлення при допомозi окремого вiдгалуження (незалежно вiд на­явностi заземлення з’єднаних з ними комунiкацiй та конструкцiй) пiдлягають об’єкти на поверхні та всередині яких може утворюватися заряд: апарати, ємкостi, агрегати, в яких вiдбувається дроблення, розпилення, розбризкування продуктiв; футерованi та емальованi апарати (ємкостi); машини, якi стоять окремо, агрегати, апарати, не з’єднанi трубопроводами з загальною системою апаратiв та ємкостей. Цi вiдгалуження повиннi бути виконанi у вiдповiдностi до СНиП 3.05.06-85 “Электро­тех­ни­ческие устройства”.

5.2.6. Резервуари та ємкостi об’ємом бiльше 50 м3, за виключенням вертикальних резер­вуарiв дi­аметром до 2,5 м, повиннi бути приєднанi до заземлювача за допомогою не менше нiж двох заземлюючих провiдникiв в дiаметрально протилежних точках.

5.2.7. Фланцевi з’єднання трубопроводiв, апаратiв, корпусiв з кришкою та з’єднання на розбортуваннi, не пофарбованi неелектропровiдними фарбами, мають достатнiй для вiдведення заряду статичної електрики опiр (не бiльше 10 Ом), не потребують додаткових заходів по створенню безперервного електричного ланцюга, наприклад, установки спецi­аль­них перемичок.

В цих з’єднаннях забороняється застосування шайб, виготовлених з дiелектричних матерiалiв та пофарбованих неелектропровiдними фарбами.

5.2.8. Заземлення трубопроводiв, що розташованi на зовнiшнiх естакадах, повинно бути виконане у вiд­повiдностi до дiючої “Инструкции по устройству мол­ниезащиты зданий и сооружений” РД 34.21.122-87.

5.2.9. Наливнi стояки естакад для заповнення залiзничних цистерн повиннi бути заземленi. Рейки залiзничних колiй в межах зливного-наливного фронту повиннi бути електрично з’єднанi мiж собою та приєднанi до заземлюючого пристрою, який не зв’язаний заземленням електротягової мережі.

5.2.10. Автоцистерни, а також танки наливних суден, якi знаходяться пiд наливом та зливом зрiд­жених газiв та пожежонебезпечних рiдин, протягом всього часу заповнення та спорожнення повиннi бути приєднанi до заземлюючого пристрою.

Контактнi пристрої для приєднання заземлюючих провiдникiв вiд автоцистерни та наливних суден повиннi бути встановленi поза межами вибухонебезпечної зони.

Гнучкi заземлюючi провiдники поперечним перетином не менше 6 мм2 повиннi бути постiйно приєднанi до металевих корпусiв автоцистерн та танкiв наливних суден i мати на кiнцi струбцину або наконечник пiд болт М10 для приєднання до заземлюючого пристрою. При вiдсутностi постiйно приєднаних пр­овiд­никiв заземлення автоцистерн та наливних суден по­винно проводитись iнвентарними провiдниками у такому порядку: заземлюючий провiдник спочатку приєднується до корпусу цистерни (чи танка), потiм до заземлюючого пристрою.

Можливе використання у вибухонебезпечнiй зонi за­землюючих пристроїв, якi мають вiдповiдний рiвень вибухозахисту.

5.2.11. Вiдкриття люкiв автоцистерн та танкiв наливних суден та занурення в них шлангiв повинно проводитись тiльки пiсля приєднання заземлюючих провiдникiв до заземлюючого пристрою.

5.2.12. Гумовi або iншi шланги з неелектропровiдних матерiалiв з металевими наконеч­никами, якi використовуються для наливу рiдин у залiзничнi цистерни, автоцистерни, наливнi судна та iншi пересувні посудини та апарати, повиннi бути обвитi мiдним дротом дiаметром не менше 2 мм (або мiдним тросиком перетином не менше 4 мм2) з шагом витка 100–150 мм. Один кiнець дроту (або тросика) з’єднується пайкою (або пiд болт) з металевими заземленими частинами продуктопроводу, а другий – з наконечником шланга.

При використаннi армованих шлангiв або антиелектростатичних рукавiв їх обвивка не вимагається за умови обов’язкового з’єднання арматури або електро­провiдного гумового шару з заземленим продуктопроводом та металевим наконечником шланга.

Наконечники шлангiв повиннi бути виготовленi з мiдi або iнших металiв, якi не дають механiчної iскри.

5.3. Розсiювання заряду шляхом зменшення питомого об’ємного

та поверхневого електричного опору

5.3.1. У тих випадках, коли заземлення обладнання не запобiгає накопиченню небезпечної кiлькостi статичної електрики, потрiбно вживати заходи для зменшення питомого об’єм­ного або поверхневого електричного опору матерiалiв, якi перероблюються за допомогою використання зволожуючих пристроїв або антиелектростатичних речовин.

5.3.2. Для зменшення питомого поверхневого електричного опору дiелектрикiв рекоменду­ється збiльшувати вiдносну вологiсть повiтря до 55–80 % (коли це допускається умовами виробництва). Для цього потрiбно застосовувати загальне чи мiсцеве зволоження повiтря в примiщеннi при постiйному контролi його вiдносної воло­гостi.

Примiтка.

Спосiб зменшення питомого поверхневого електричного опору шляхом пiдви­щення вiдносної вологостi повiтря i створення тим самим адсорбованого шару вологи на поверхнi матерiалу не ефективний у випадках, коли:

– коли матерiал, що електризується, гiд­рофобний;

– коли температура матерiалу, що електризується, вище температури навколиш­нього середовища;

– коли час руху матерiалу в зонi впливу зволожуючого повiтря менше, нiж час утворення адсорбованої вологої плiвки;

– коли температура повiтря в робочий зонi вище температури, при якiй плiвка вологи може утриматися на матерiалi.

5.3.3. Для мiсцевого збiльшення вiдносної вологостi повiтря в зонi, де вiдбувається електри­зацiя матерiалiв, рекомендується:

– подача в зону водяної пари (при цьому електро­провiднi предмети, якi знаходяться в зонi, повиннi бути заземленi);

– охолодження поверхонь, що наелектризувалися, до температури на 10° C нижче температури навколишнього середовища;

– розпилення води;

– вiльне випаровування води з великих поверхонь.

Для загального збiльшення вологостi у примiщеннi може бути використана система припливної вентиляцiї з промивкою повiтря в зрошувальнiй камерi.

5.3.4. Для зменшення питомого поверхневого електричного опору, у випадках, коли пiдвищення вiдносної вологостi навколишнього середовища неефективне, можливо додатково рекомендувати застосування антиелектростатичних речовин (Додатки 5, 6, 7).

Нанесення їх на поверхню матерiалiв, що електризуються, може здiйснюватися зануренням, просочуванням або напиленням з наступним сушiнням, обти­ранням поверхнi виробу тканиною, яка просочена антиелектростатичним розчином.

Примiтка.

Дiя антиелектростатичних речовин при поверхневому нанесеннi їх нетривала (до одного мiсяця) через нестiйкість до промивання розчинниками, довгочасного зберiгання та тертя.

Тривалiсть антиелектростатичної дiї можна пiд­вищити введенням до складу матерiалiв, якi перероблюються, рiзних полiмерних зв’язуючих (наприклад, полiвiнiлацетат) або застосуванням високомолекулярних антиелектростатичних засобiв з плiвкоутворюючими властивостями.

Введення антиелектростатичних речовин до складу матерiалiв, якi перероблюються, менш ефективне, проте свою дiю цi речовини зберiгають протягом кiлькох рокiв.

Введення антиелектростатичних речовин може бути здiйснене рiзними способами:

­– додаванням до мономерiв перед їх полi­мерiзацiєю;

– введенням безпосередньо в момент самої полiме­рiзацiї;

– введенням при вальцюваннi, екструзiї або змiшу­ваннi у змiшувачi.

5.3.5. Для зменшення питомого об’ємного опору дiелектричних рiдин та розчинiв полiмерiв (клеїв) може бути застосовано введення рiзних розчинених в них антиелектростатичних присадок, зокрема, солей металiв змiнної валентностi, вищих карбонових, нафтенових та синтетичних жирних кислот (див. Додатки 8, 9).

5.3.6. Введення поверхнево-активних речовин та iнших антиелектростатичних добавок та присадок допустимо тiльки в тих випадках, коли є дозвiл органiв санiтарного нагляду та застосування їх не тягне за собою порушень технiчних вимог, що ставляться до випускаємої продукцiї.

5.4. Нейтралiзацiя заряду на поверхнi твердих дiелектричних матерiалiв

5.4.1. У випадках, коли небезпечна дiя електризацiї обмежується яким-небудь мiсцем або невеликою кiль­кiстю мiсць в технологiчному процесi, або коли не можна досягти вiдве­дення заряду статичної електрики за допомогою бiльш простих засобiв (див.розд. 5.2, 5.3), рекомендується здiйснювати нейтра­лiзацiю шляхом iонiзацiї повiтря в безпосе­реднiй близькостi вiд поверхнi зарядженого матерiалу. З цiєю метою можуть бути вико­рис­танi нейтралiзатори статичної електрики (ГОСТ 12.4.124-83), типи та основнi технiчнi характеристики яких приведенi в Додатку 10.

5.4.2. Для нейтралiзацiї зарядiв статичної електрики в вибухонебезпечних примiщеннях всіх класiв треба застосовувати радiоiзотопнi нейтралiзатори, якщо вони не заборонені іншими нормативними документами. Їхня установка та експлуатацiя здiйснюється у вiдповiдностi до вимог iнструкцiй, що до них додаються.

Вибiр необхiдного типу радiоiзотопних нейтралiзаторiв здiйснюється згiдно з галузевими методиками та ре­комендацiями.

Примiтка.

При виготовленнi продукцiї санiтарно-гiгiєнiчного та побутового призначення (серветки, тампони, цигарковий та мундштучний папiр, тканини i т.п.), а також зошитової продукцiї застосування радiоiзотопних нейтралiзаторiв забороняється.

5.4.3. У випадках, коли матерiал (плiвка, тканини, стрiчка, лист) електризується настiльки сильно, що застосування радiоiзотопних нейтралiзаторiв не забезпечує нейтралiзацiю заряду статичної електрики, допускається установка комбiнованих (iндукцiйно-радiоiзо­топних), або вибухозахисних iндукцiйних та високовольтних (постiйної та змiнної напруги) нейтра­лiзаторiв.

5.4.4. У всiх випадках, коли дозволяє характер технологiчного процесу та конструкцiя машин, належить застосовувати iндукцiйнi нейтралiзатори.

Установлюватися вони повиннi таким чином, щоб вiдстань помiж їх коронуючими електродами (голками, струнами, стрiчками) та зарядженою поверхнею була мiнiмальною й не перевищувала 20–50 мм (в залежностi вiд конструкцiї нейтралiзатора). У вибухонебезпечних примiщеннях при цьому необхiдно вжи­вати заходи, що виключають можливiсть виникнення iскрового розряду мiж зарядженою поверхнею та коронуючими електродами.

5.4.5. У випадку неможливості застосування iндук­цiйних нейтралiзаторiв або недостатньої їх ефективностi у примiщеннi, яке не є вибухонебезпечним, необхiдно застосовувати висо­ко­вольтнi нейтралiзатори та ней-тралiзатори ковзного розряду.